29 жовтня 2018 р. № 1440/1780/18
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:Приватного акціонерного товариства "Санта Україна", вул. А. Чернецького, 108, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200
до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001
про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.07.2018 № 00057341306, № 00057351306, № 0005781306, № 00057311402, № 00057321402,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 17.07.2018 № 00057341306,№ 00057351306, № 00057311402, № 00057321402, рішення про застосування штрафних санкцій від 17.07.2018 № 0005781306.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що не допускав порушення вимог податкового законодавства.
Відповідач надав заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити, оскільки при проведенні перевірки були встановлені порушення позивачем вимог ПК України , Закону № 2464, тому податкові повідомлення-рішення від 04.06.2018 прийнято за наслідками перевірки правомірно.
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Актом від 04.07.2018 « Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018» № 1604/14-29-14-02/0030957 встановлено порушення:
- п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, си.135, п.140.5.9 п.140.5 ст.140 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 163486 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податковим на прибуток за І кв.2018 на суму 30 659 грн.
- пп.168.1.2 п.168.1 пп.168.4.4 ст.168 ст.176.2 а ПК України встановлено 51 випадок несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з виплаченого доходу в сумі 2 398 884,83 грн.,
- п.16 прим.1 підрозділ 10 розділ ХХ Податкового Кодексу України встановлено 6 випадків несвоєчасного перерахування до бюджету сум військового збору з виплаченого доходу на загальну суму 20 722,35 грн.,
- п.1 ч.2 ст.6 Закону України « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464, на які нараховується єдиний внесок, за рахунок самостійного виправлення.
За наслідками перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.07.2018:
№ 00057341306, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 1 770383,41 грн. штрафних санкцій, 5 194,74 грн. пені.
№ 00057351306, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору в сумі 13 345,42 грн. штрафні санкції, 68,78 грн. пені.
№ 00057311402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 163486 грн. та 32009 грн. штрафні санкції.
№ 00057321402, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 30 659 за І кв.2018.
Рішення № 0005781306 від 17.07.2018 про застосування штрафних санкцій в сумі 1 143,61 грн. за порушення п.1 ч.2 ст.6 Закону України № 2464, за наслідками якого платником самостійно донараховано 4447,66 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі п.3 ст.25 Закону України « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону України « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.2,3 ст.25 Закону України № 2464).
Перевіркою встановлено, що позивач згідно зовнішньоекономічних контрактів здійснював придбання давальницької сировини для виготовлення швейних виробів по митним деклараціям, які оформлено за формою ІМ 51. Виготовлені швейні вироби в подальшому реалізовувались контрагентам-нерезидентам. В процесі виробництва швейних виробів утворювались відходи.
Відповідно до ч.1,3 ст.157 МК України залишки або відходи, що утворилися в результаті здійснення операцій з переробки іноземних товарів і мають господарську цінність та/або можуть бути утилізовані, підлягають поміщенню в цьому стані у відповідний митний режим до закінчення строку переробки товарів. Інші відходи, ніж зазначені в частині першій цієї статті, з дозволу органу доходів і зборів підлягають видаленню відповідно до законодавства України до закінчення строку переробки товарів.
Позивачем щодо відходів, які залишаються в процесі переробки було самостійно обрано порядок декларування та задекларовано відходи, як такі, що мають господарську цінність з оформленням митних декларацій на імпорт за формою ІМ 40, із зазначенням кількості, ціни та вартості цих відходів на підставі інвойсів, проформ-інвойсів, проформ, проформ-рахунків, які було виписано/погоджено нерезидентами-постачальниками відходів, всього на суму 470263 грн. у загальній кількості 28858,27 кг.
Відповідно до п.134.1.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з п.5,15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.
Відтак, контролюючий орган дійшов висновку, що позивач не включив до складу доходів безоплатно отримані відходи, що призвело до заниження доходів від будь-якої діяльності, визначених за правилами бухгалтерського обліку на загальну сум 470 263 грн. Позивач в судовому засіданні суду пояснив, що не відніс відходи до доходів, оскільки вони не мають господарську цінність, не є активом, що підтверджується експертним висновком ТПП в Миколаївській області від 18.07.2018, що відходи, які утворились при виготовленні швейних виробів не можуть бути використані в процесі виробництва, не придатні по прямому призначенню.
В судовому засіданні представник позивача суду пояснив, що у підприємства утворились інші відходи відповідно до ч.3 ст.157 МК України, ніж зазначені у ч.1 ст.157 МК України (які мають господарську цінність).
Якщо позивач вважає, що відходи, які утворились на підприємстві не мають господарську цінність, то на ці відходи не подається декларація, а позивачем була подана декларація за формою ІМ, в якій в графі 37 проставляється код процедури переміщення товарів відповідно до заявленого митного режиму. Позивач визначив у графі 37 процедуру FO, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, означає- супутні продукти переробки, тобто продукти переробки, що за своїми властивостями придатні для подальшого використання, але утворення яких в процесі переробки не є метою зовнішньоекономічної операції. У додатку до декларації, у якій визначається Перелік операцій з переробки та спосіб їх здійснення у п.9 позивач зазначив код товарної пропозиції УКТ ЗЕД, найменування, кількість, вартість відходів.
Оскільки позивач визначив вартість відходів та зазначив про це в митній декларації, тому позивач повинен був віднести вартість відходів до доходів, а потім віднести на витрати суму вартості відходів, тому податкове повідомлення-рішення № 00057311402 в цій частині прийнято правомірно.
ПрАТ «Санта Україна» податок на додану вартість в сумі 94731 грн. та митні платежі в сумі 3985 грн., сплачені митним органам по митним деклараціям (за формою ІМ 40) по операціях з придбання відходів було включено до складу собівартості виготовленої продукції, робіт, послуг на загальну суму 98716 грн., що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування. Відповідно до вимог п.4,11 Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Відповідно до вимог Положення(стандарт) бухгалтерського обліку податки, а саме НДС та митні платежі не відносяться до будь-яких витрат, тому не можуть бути включені до собівартості продукції, тому податкове повідомлення-рішення № 00057311402 на суму 16056 грн. основного платіжа та 3 170 грн. штрафних санкцій по НДС , та 717 грн. основного платіжам та 27 грн. штрафних санкцій по митним платежам є правомірним та скасуванню не підлягає.
Перевіркою встановлено, що позивачем здійснювалось придбання та виготовлення основних засобів, а також придбання матеріалів, робіт послуг для здійснення капітальних інвестицій у необоротні матеріальні активи, витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів, а саме капітальний ремонт двигуна, автомобіля МАЗ, перемотка електродвигунів збільшило строк корисного використання основного засобу. Брусчатка використана для замощення території, що є витратами на будівництво та реконструкцію, тому позивач безпідставно включив до собівартості виготовлених товарів, робіт, послуг вартість придбаних основних засобів, а також придбання матеріалів, робіт, послуг для здійснення капітальних інвестицій в необоротні матеріальні активи, витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію, виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів, призначених для заміни діючих і устаткування для монтажу.
Відповідно до п.4,11 П(с)БО 7 «Основні засоби» капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством. Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.
Відтак, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем був здійснений капітальний ремонт, що привів до збільшення строку корисного використання основних засобів, тому позивач повинен був збільшити вартість основних засобів, а не відносити витрати на собівартість виготовлених товарів.
В судовому засіданні представники позивача суду пояснили, що капітальний ремонт двигунів та автомобіля вони робили для того, щоб вони могли експлатуватись(працювати) та це не відноситься ні до поліпшення, ні до модернізації. В результаті цього ремонту строк корисного використання не збільшився. Крім того брусчатку використано не для замощення території, а для ремонту паркану, про що зазначалось при перевірці.
Оскільки відповідачем не надано суду доказів того, що в результаті ремонту відбулось збільшення майбутніх економічних вигід первісно очікуваних від використання об'єкта та відбулось зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єктів: двигунів, автомобіля МАЗ, паркана, тому податкове повідомлення-рішення № 00057311402 на суму 34811 грн. основного зобов'язання та 4905 грн. штрафні санкції є протиправні та податкове повідомлення-рішення в цій частині належить скасувати.
Перевіркою встановлено, що позивачем укладено з фірмою «SWING Modelle Bekleidungs» зовнішньоекономічний контракт № 0222/13 від 14.02.2013,№ 0223/14 від 30.07.2014,№ 023/205 від 27.08.2015 на виготовлення предметів одягу із матеріалів замовника. До перевірки надано контракт від 14.02.2013, додаткову угоду № 3 від 14.05.2014, згідно якої встановлено строк повернення передплати у сумі 23595,90 євро до 01.04.2018, у зв'язку з банкрутством АТ «Брокбізнесбанк» та неможливістю позивача розпорядитись грошовими коштами, виписка по особовому рахунку від 05.05.2014 на отримання грошових коштів у сумі 23560,90 євро від фірми «SWING Modelle Bekleidungs». В ході перевірки встановлено, що позивач за період з 01.01.2016 по 31.03.2018 за заборгованістю в іноземній валюті по фірмі «SWING Modelle Bekleidungs» неправильно здійснював нарахування курсових різниць за заборгованістю за немонетарними статтями балансу.
Відповідно до пп.4,6,7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів»: Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. Немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу.
Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншим особам у рахунок платежів для придбання немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) і отримання робіт і послуг, при включенні до вартості цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на початок дня дати сплати авансу. На кожну дату балансу: а) монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу; б) немонетарні статті, які відображені за історичною собівартістю і зарахування яких до балансу пов'язано з операцією в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на початок дня дати здійснення операції; в) немонетарні статті за справедливою вартістю в іноземній валюті відображаються за валютним курсом на початок дня дати визначення цієї справедливої вартості. Оскільки у додатковій угоді №3 від 14.05.2014 сторони контракту домовились про повернення передплати у сумі 23595,90 євро грошовими коштами, а не взаємозаліком за послуги по іншому контракту- товаром (готовою продукцією) суд вважає, що кредиторська заборгованість після укладання додаткової угоди із немонетарної перейшла до монетарної статті балансу, тому нарахування курсових різниць підприємством є правомірним, а податкове повідомлення-рішення № 00057311402 в частині нарахування 27 889 грн. основного зобов'язання та 6 972 грн. штрафних санкцій належить скасувати.
Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення вимог Податкового Кодексу України та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку завищено інші операційні витрати за рахунок включення до їх складу податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2759 грн. Оскільки позивачем доказів на спростування доводів відповідача суду не надано та до витрат згідно вимог чинного законодавства не відносяться податки, тому податкове повідомлення-рішення № 00057311402 в частині нарахування основного зобов'язання в сумі 497 грн. та 124 грн. штрафні фінансові санкції нараховані правомірно. Перевіркою встановлено, що позивачем не включено до складу різниць, на які збільшується фінансовий результат розділу 3 Додатку РІ по рядку 3.1.9 «Сума коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих протягом звітного року неприбутковим організаціям, які на дату перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг відповідали умовам», визначеним п.133.4 ст.133 ПК України, у розмірі, що перевищує 4 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного року надана благодійна допомога на 21 365 грн.
Відповідно до п.п.140.5.9 ст.14 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об'єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об'єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення підпункту 140.5.13 цього пункту), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року;
Відтак, позивачем не збільшено різниці, які виникають відповідно до ПК України та об'єкт оподаткування на суму коштів або товарів, безоплатно перерахованих протягом звітного періоду неприбутковим організаціям на загальну суму 21365 грн., тому податкове повідомлення-рішення № 00057311402 в сумі 3 846 грн. основного зобов'язання та 961 грн. штрафних санкцій є правомірним.
За таких обставин податкове повідомлення-рішення № 00057311402 по всіх вищезазначених порушеннях належить скасувати частково в сумі 62700 грн. основного зобов'язання та 11 877 грн. штрафних санкцій.
Податкове повідомлення - рішення № 00057321402 від 17.07.2018, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, 1) в зв'язку з не включенням до складу доходів безоплатно отриманих відходів від резидентів на суму 27 651 грн.,2) ПДВ, який включено підприємством до складу собівартості реалізованих товарів на суму 5530 грн. та 3) -2522 грн. курсові різниці.
Оскільки позивач не мав право відносити податок на додану вартість до складу собівартості продукції та не включив до складу доходів безоплатно отримані відходи від резидентів, тому податкове повідомлення -рішення № 00057321402 від 17.07.2018 є правомірним.
За результатами перевірки позивача встановлено 51 випадок несвоєчасного перерахування ПДФО в сумі 2 398884,83 грн., при цьому заробітна плата виплачувалась своєчасно, чим порушено пп.168.1.2 п.168.1 , пп.168.4.4 п.168.4 ст.168, ст.176.2а ПК України.
Відповідно до п.168.1.2 ст.168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Представник позивача в судовому засіданні суду пояснив, що позивачем при нарахування заробітної плати утримано податок з доходів фізичних осіб, що задекларовано в формі 1ДФ, частково сплачена сума ПДФО в момент сплати заробітної плати, але позивач вважає, що він порушив ст.126 ПК України, якою передбачено, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник притягується до відповідальності у вигляді штрафу, а не ст.127 ПК України.
Відповідач застосував до позивача штрафну санкцію на підставі п.127.1 ст.127 ПК України, яким передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Сторони в своїх доводах та запереченнях посилаються на постанову ВСУ № 21-2919а15 від 10.11.2015 р., якою передбачено, що положення статті 126 ПК щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК. Такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК.
Положення статті 127 ПК встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.
Тобто склад порушення передбачає відповідальність, як за ненарахування, неутримання чи несплату податку, яка відбулася до чи на момент виплати доходу, так і за несплату (неперерахування) податків під час виплати доходу на користь іншого платника податків, про що свідчить розділовий сполучник «або» у диспозиції ст.127 ПК України.
Позивач не заперечує той факт, що при виплаті заробітної плати, він не в повному обсязі сплачував податок на доходи фізичних осіб. Він його нараховував, про що зазначив у декларації форми 1 ДФ, але не сплачував в повному обсязі під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тому відповідач правомірно нарахував штрафну санкцію саме на підставі ст.127 ПК України, а не ст.126 ПК України.
Відповідно до ст.129 ПК України ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;
б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом;
129.1.3. у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.
Оскільки позивач при виплаті заробітної плати виступає податковим агентом та повинен сплатити ПДФО із сплаченого доходу, та спірні правовідносини унормовані саме п.129.1.3, а не п.129.1.1, як посилається позивач, тому контролюючий орган правомірно нарахував пеню .
Перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) військового збору встановлено 6 випадків несвоєчасного перерахування на суму 20 722,35 грн., чим порушено п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.
Відповідно до п. 16-1підрозділу 10 ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (ст.168 ПК України).
Оскільки позивач сплачував військовий збір після виплати оподатковуваного доходу на користь платників податку, тому відповідач правомірно нарахував військовий збір.
За результатами перевірки встановлено заниження позивачем єдиного внеску : у листопаді 2016 року на суму 1930,86 грн., у травні 2017 на суму 2537,22 грн., у березні 2017 року на суму 20,52, у квітні2017 на суму 156,90 грн., у листопада 2017 на суму 157грн., у зв'язку із своєчасно не нарахованим єдиним внеском.
Рішенням № 0005781306 від 17.07.2018 про застосування штрафних санкцій застосовано штраф в сумі 1143,61 грн. , в зв'язку з тим, що платником самостійно донараховано 4447,66 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі п.3 ч.11 ст.25 Закону України №2464.
Позивач вважає рішення протиправним, оскільки висновки акта перевірки не містять даних про донарахування ЄСВ, тому штрафні санкції застосовано протиправно.
В судовому засіданні представник позивача суду пояснив, що в зв'язку із несвоєчасним отриманням лікарняних листків працівників виникало то завищення, то заниження ЄСВ, яке коригувалось позивачем.
Відповідно до п.3 ч.11ст.25 Закону України « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» N 2464-VI від 08.07.2010 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Оскільки позивач донараховував ЄСВ, тому відповідач правомірно нарахував штрафні санкції відповідно до вимог Закону України № 2464.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, позов належить задовольнити частково.
Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 194, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Санта Україна" (вул. А.Чернецького, 108, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200, ідентифікаційний код 00309571) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 ідентифікаційний код 39394277) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.07.2018 року № 00057311402 частково на суму 62700,00 грн. основного зобов'язання та 11877,00 грн. штрафних санкцій.
3. У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2018 року № 00057341306, № 00057351306, № 00057321402, № 00057311402 на суму 100786,00 грн. та 20132,00 грн. штрафних санкцій, рішення про застосування штрафних санкцій від 17.07.2018 року № 0005781306 відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь Приватного акціонерного товариства "Санта Україна" (вул. А. Чернецького, 108, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55200, ідентифікаційний код 00309571) судовий збір у сумі 1118,65 грн. (одна тисяча сто вісімнадцять гривень 65 коп.). сплачений платіжним дорученням № 722 від 23.07.2018 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко