29 жовтня 2018 року м. Київ справа № 810/4739/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у встановленні статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та у видачі відповідного посвідчення;
- зобов'язати відповідача протягом місяця розглянути подання про встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видати позивачу посвідчення зразка, встановленого Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 20 січня 1997 р. № 51.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю та має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4. Позивач звернувся із заявою до відповідача для визначення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, додавши до неї довідку МСЕК про наявність II групи інвалідності по захворюванню, пов'язаному із впливом аварії на ЧАЕС та відповідний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України. Проте, листом від 16 липня 2018 р. відповідач повідомив позивача про те, що з 1 січня 2015 р. позивач не проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю в розумінні Закону України від 28 грудня 2014 р. №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів", а отже й немає законодавчо обґрунтованого права на отримання позивачем посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Позивач не погоджується із вказаною позицією суб'єкта владних повноважень, а тому звернувся до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 12 жовтня 2018 р.
Позивач, належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, до суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив, у позові справу просив розглянути без його участі, з клопотанням та іншими заявами до суду не звертався.
Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, до суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив, відзив до суду не подав, з клопотанням та іншими заявами до суду не звертався.
12 жовтня 2018 р. у судове засідання сторони не прибули.
Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України. (а.с. 8).
15 червня 1993 р. Київською обласною державною адміністрацією видано позивачу посвідчення громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії В-І № 810784 (а.с. 6).
Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 19 березня 2018 р. № 8400 за результатами розгляду звернення позивача та зареєстрованих в ЦМЕК 26 лютого 2018 р. документів на предмет встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, позивачу встановлено основний діагноз: Саркома Юінга правої лопатки Т2N0M0, ст. ІІ, кл. гр. ІІ. Висновок: захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС (а.с. 4).
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 18 квітня 2018 р. серії АВ № 0770986, позивачу довічно встановлено другу групу інвалідності з 6 квітня 2018 р. та зазначено причину інвалідності - захворювання, пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС (а.с. 7).
Із змісту листа відповідача від 3 липня 2018 р. № 1618/02-59 суд встановив, що Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради направив до відповідача подання щодо встановлення позивачу статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії.
Відповідач, розглянувши подання Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, яке надійшло 6 червня 2018 р., відмовив позивачу у встановленні статусу особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видачі відповідного посвідчення.
Указану відмову обґрунтовано тим, що на підставі Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 1 січня 2015 р., виключено абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме - виключено зону посиленого радіоекологічного контролю. Цим же Законом виключено ст. 2 (визначення категорії зон радіоактивного забруднення) та статтю 23 (компенсації та пільги громадянам, віднесеним до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4) Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Тому, відповідач вважає, що з 1 січня 2015 р. відсутній факт проживання будь-яких осіб на території зони посиленого радіоекологічного контролю та відповідно, потерпілі від Чорнобильської катастрофи категорії 4 в розумінні вказаного законодавства, не мають законодавчо обґрунтованого права на отримання посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 (а.с. 9-10).
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом УРСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 р. № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до вимог ст. 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону № 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Як убачається з п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону № 796-XII, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 65 Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом ОСОБА_2 України.
Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 20 січня 1997 р. № 51 (далі - Порядок № 51).
Відповідно до вимог п. 2 Порядку № 51 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Як убачається з п. 6 Порядку № 51, особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Положення ст. 15 Закону № 796-XII кореспондуються з приписами п. 10 Порядку №51, відповідно до якого особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, посвідчення видаються на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).
Судом встановлено, що позивач з 25 серпня 1992 р. по цей час проживає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 А, кв. 100, дана інформація підтверджується копією паспорта серія СК № 726352 (а.с. 8).
При цьому, місто Біла Церква Київської області відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_2 УРСР від 23 липня 1991 р. № 106 було віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю більше 4 років підтверджується посвідченням категорії 4 серії В-І № 810784 від 15 червня 1993 р., копією паспорта позивача ( а.с. 6, 8).
Зважаючи на те, що позивач постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю, і станом на 1 січня 1993 р. проживав у цій зоні не менше чотирьох років, він в розумінні Закону № 796-XII безумовно є потерпілим від Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 796-XII до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.
Підставою звернення позивача до суду із цим позовом є саме відмова відповідача у встановленні йому статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Відмовляючи у встановленні позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, відповідач посилається на Закон України від 28 грудня 2014 р. № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до Закону України від 27 лютого 1991 р. № 791а-XII "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та, зокрема, зону посиленого радіоекологічного контролю виключено із числа зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, з приводу чого, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 27 лютого 1991 р. № 791а-XII "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 791а-XII), залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 791а-XII такими зонами, зокрема, є:
1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;
2) зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/кв. км та вище, або стронцію від 3,0 Кі/кв. км та вище, або плутонію від 0,1 Кі/кв. км та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;
3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/кв. км, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/кв. км, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
До 1 січня 2015 р. до зон, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, належала й зона посиленого радіоекологічного контролю - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/кв. км, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/кв. км за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період, яка була передбачена абзацом п'ятим частини другої статті 2 Закону №791а-XII.
Суд зазначає, що згідно з Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 р. № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII), абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону № 791а-XII виключено, відтак, із зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, виключено зону посиленого радіоекологічного контролю.
Також, Законом № 76-VIII виключено ст. 23 Закону № 796-XII, яка встановлювала компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4, та ст. 2 Закону №796-XII, яка визначала категорії зон радіоактивно забруднених територій, в тому числі зону посиленого радіоекологічного контролю.
Вказані норми, згідно з Прикінцевими положеннями Закону № 76-VIII, набрали чинності з 1 січня 2015 р.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд вважає, що правова позиція відповідача у цьому спорі є необґрунтованою, виходячи з наступного.
Необхідною умовою реалізації пільг і компенсацій, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є встановлення відповідній особі статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 4, яке видається на підставі довідки про період проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Аналізуючи зміни у законодавстві, зокрема, внесені Законом № 76-VIII, суд дійшов висновку про те, що виключення із правового регулювання такої зони, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, як зона посиленого радіоекологічного контролю, мало наслідком лише скасування компенсацій та пільг особам, віднесеним до категорії 4, які були гарантовані державою до 1 січня 2015 р.
Водночас, висновки, до яких дійшов відповідач, пов'язуючи виключення такої зони як зона посиленого радіоекологічного контролю із наявністю у особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідного статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, - є безумовно помилковими, адже, жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не відбулось.
Крім того, суд вважає, що виключення законодавцем з 1 січня 2015 р. з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 р. у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 1 січня 2015 р.
Отже, суд вважає, що статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він присвоєний, довічно, оскільки його отримання до 1 січня 2015 р. відбулось правомірно, а зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не вплинули на статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який було отримано до 1 січня 2015 р.
При цьому, суд зазначає, що отримане 15 червня 1993 р. позивачем посвідчення громадянина (громадянки), який (яка) постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії В-І № 810784, є діючим. Тому на момент звернення із заявою про надання посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 позивач мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 796-XII та п. 10 Порядку № 51, позивач має право на отримання статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Відповідно до ст. 12 Закону № 796-XII передбачено, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
6 квітня 2018 р. здійснено огляд МСЕК, за результатами якого позивачу встановлено довічно ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0770986 від 18 квітня 2018 р.
Таким чином, матеріали справи підтверджують наявність у позивача всіх юридичних підстав для встановлення статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видачі відповідного посвідчення, оскільки статтею 14 Закону №796-XII визначено, що до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 можуть бути віднесені інваліди з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 травня 2018 р. у справі № 802/1445/17-а (№ К/9901/1750/17).
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, суд зазначає, що позивач дійсно проходив огляд в МСЕК 6 квітня 2018 р., тобто після набрання чинності Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", але, на думку суду, для вирішення питання про встановлення позивачу статусу потерпілого категорії 1 не має правового значення факт проходження позивачем огляду у МСЕК після 1 січня 2015 р., оскільки, як вже встановив суд, на момент проходження огляду МСЕК позивач мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, який зберігається у нього довічно, якщо не буде змінений на іншу категорію.
За таких обставин, вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови визначити позивачу статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, та видати посвідчення встановленого зразка є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача розглянути подання Виконавчого комітету Білоцерківської міської рада та видати посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, суд зазначає наступне.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету ОСОБА_2 державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом ОСОБА_2 Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
При цьому, у випадку коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Суд зазначає, що свобода розсуду (дискреція) відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо надання особі статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 на етапі, коли особа, яка звернулась з відповідною заявою, є інвалідом та вже має статус потерпілого 4 категорії, а також має докази на підтвердження причинного зв'язку інвалідності з Чорнобильською катастрофою, зведена до мінімуму.
З огляду на те, що набрання чинності Законом №76-VIII, яким виключено зону посиленого радіоекологічного контролю із зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, не належить до передбачених законом підстав відмови у наданні статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видачі відповідного посвідчення, і враховуючи, що оскаржувані дії відповідача в даній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача видати позивачу посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було відмовлено у видачі посвідчення постраждалої від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 1, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені нею доводи не було спростовано відповідачем. Відповідачем в обґрунтування правомірності своїх дій жодних доказів не надано.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації щодо відмови встановити ОСОБА_1 статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та видати посвідчення встановленого зразка.
Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації розглянути подання Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про встановлення ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи встановленого зразка.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1, адреса: вул. Тарашанська, б. 163а, кв. 100, Київська область, м. Біла Церква, 09111, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1.
Відповідач - Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, адреса: пл. Лесі Українки, буд. 1, м. Київ, 01196, код ЄДРПОУ -03193459.
Суддя Журавель В.О.
Дата складення повного рішення суду 29 жовтня 2018 року.