ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"30" жовтня 2018 р. Справа № 0940/1983/18
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
26.10.2018 представник ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо зняття арешту з майна позивача у постанові від 04.04.2013 про повернення виконавчого документа стягувачу та зобов'язання відповідача зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 та заборону на його відчуження, який накладений 17.11.2011 заступником начальника відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ Витвицьким В.В. постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні №29346583.
Пунктами 3, 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує:
- чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
- позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Так, частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Згідно ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Отже, встановленим строком для звернення до адміністративного суду із зазначеними вище позовними вимогами є десятиденний строк.
Суд звертає увагу, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо зняття арешту з майна позивача у постанові від 04.04.2013 про повернення виконавчого документа стягувану.
Окрім того, як зазначає представник позивача у позовній заяві, він звернувся 12.09.2018 до відповідача із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадженні №29346583, у відповідь на яку відповідач листом від 10.10.2018 за №/02-19/43437 повідомив, що надати матеріали вказаного виконавчого провадження неможливо, оскільки в ньому винесено постанову від 04.04.2013 про повернення виконавчого документа стягувачу, а також дане виконавче провадження знищено оскільки строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу ДВС становить три роки.
Таким чином, представник позивача звернувся з пропуском встановленого строку на звернення до суду з даною позовною заявою, однак жодних доказів на підтвердження поважності пропуску такого строку ним не додано.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Однак, як судом встановлено, такої зави позивач не подав разом із позовною заявою.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За змістом вимог частини 1 і 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору, зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Із змісту адміністративного позову слідує, що позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо зняття арешту з майна позивача у постанові від 04.04.2013 про повернення виконавчого документа стягувану;
- зобов'язати відповідача зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 та заборону на його відчуження, який накладений 17.11.2011 заступником начальника відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ Витвицьким В.В. постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні №29346583.
Таким чином, позивачем у позовній заяві заявлено дві вимоги немайнового характеру
Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
За таких обставин, із урахуванням положень частини 2 статті 4, частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір», позивач за подання даної позовної заяви повинен сплатити 1 409,60 грн. (704,80*2).
Суд встановив, що позивачем до позовної заяви долучено квитанцію №0.0.1166093975.1 від 22.10.2018 у розмірі 704,80 грн., тобто судовий збір за подання даного адміністративного позову сплачено не в повному обсязі.
Враховуючи викладене, позовну заяву подано без додержання вимог пунктів частин 3, 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно частини 2 статті 169 Кодексу в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку із вищевикладеним, відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк, достатній для усунення вищевказаних недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до встановлених частинами 3, 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України вимог.
На підставі наведеного, керуючись статтями 161 171, частинами 1, 2 статті 169 та статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання (долучення) заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску, документа про сплату судового збору у розмірі 704,80 грн.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вищезазначений строк позовна заява буде повернена.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Кафарський В.В.