копія
30 липня 2018 року Справа № 804/3439/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Жукової Є.О.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій щодо невиплати пенсії та її перерахунку; зобов'язання сплатити пенсію з 01.01.2015 р. по 30.09.2017 р. в сумі 131 806,71 грн., -
11.05.2018 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій щодо невиплати пенсії та її перерахунку; зобов'язання сплатити пенсію з 01.01.2015 р. по 30.09.2017 р. в сумі 131 806,71 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 р. у справі № 804/3439/18 провадження було відкрито та справа призначена до розгляду в порядку підготовчого провадження.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.
16.10.2017 р. ОСОБА_1 звернулась до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про поновлення виплати пенсії останній Із жовтня 2017 року розпочато виплану пенсії в сумі 6 486 грн.
При цьому, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на звернення останньої до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо неправильного нарахування пенсії ОСОБА_1, листом від 14.12.2017 р. перший заступник управління ОСОБА_2 надав відповідну інформацію стосовно порядку нарахування пенсії ОСОБА_1 після подачі заяви останньої про поновлення виплати пенсії.
Позивач вважає, що дії відповідача щодо визначення порядку виплати та перерахунку пенсії останній є протиправними.
На підставі зазначеного вище, позивач - ОСОБА_1, просить суд визнати протиправними дії щодо невиплати пенсії та її перерахунку, та зобов'язання сплатити пенсію з 01.01.2015 р. по 30.09.2017 р. в сумі 131 806,71 грн.
В судове засідання, призначене на 30.07.2018 р. сторони не з'явились, відомості про вручення судових повісток в матеріалах справи наявні.
При цьому, суд зазначає, що 04.06.2018 р., через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду, позивачем було подано клопотання від 04.06.2018 р. вх.№26809/18 про подальший розгляд справи без її участі, із зазначенням про підтримання позовних вимог у повному обсязі.
30.07.2018 р., повноважним представником відповідача було подано клопотання про розгляд справи без його участі, із зазначенням про підтримання позиції останнього, викладеної у відзиві від 04.06.2018 р. вх.№26764/18, в якому зазначено наступне.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, по досягненню 55 років звернулась до Управління Пенсійного фонду України за призначенням пенсії за віком, відповідно до пункту 7-2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Позивачку взято на облік в управлінні та призначено дострокову пенсію за віком з 30.12.2014 року, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Повноважний представник відповідача у поданому відзиві зазначає, що відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 05.01.2015 року прийнята на посаду головного бухгалтера профкома комбінату в “Первинна профспілкова організація “Металістів” профспілковий комітет”, у зв'язку з чим виплату пенсії припинено з 05.01.2015 р.; 29.05.2015 року звільнена за переведенням в “НПО “Металистов”; 02.06.2015 року прийнята за переведенням на посаду головного бухгалтера профкома;19.02.2016 року звільнена; 03.02.2016 року прийнята на посаду головного бухгалтера профкома; 27.09.2017 року звільнена.
Згідно наданої особистої заяви ОСОБА_1 від 16.10.2017 року про звільнення із займаної посади, управлінням було поновлено ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 28.09.2017 року.
За матеріалами пенсійної справи, пенсія обчислена із загального стажу, зарахованого по 31.12.2014 р., що складає 38 років 7 місяців 20 днів та заробітної плати за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 р. по 29.12.2014 р.
Індивідуальний коефіцієнт стажу з урахуванням вартості одного року страхового стажу 1,35 складає 0,52088 = 38 років х 12 місяців + 7 місяців = (463 місяців : 12 : 100) х 1,35..
Індивідуальний коефіцієнт заробітку після оптимізації складає - 5,53706.
Заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати по народному господарству за 2013 рік складає 14955,49 грн. (2700,98 грн. х 5,53706).
Основний розмір пенсії за віком становив 7790,02 грн. (2700,98 грн. х 0,52088 х5,53706).
Загальний розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 становив 6276,51 гри., з яких: 7790,02 грн. - розмір пенсії за віком (2700,98 грн. х 0,52088 х 5,53706). 104,96 грн. - доплата за понаднормативний стаж роботи 8 років (1312,00 грн. х 8 %); 1618,47 грн. - зменшення за достроковий вихід на пенсію (20,5 %) з 01.10.2017 р. автоматизованим способом ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”.
Індивідуальний коефіцієнт стажу з урахуванням вартості одного року страхового стажу 1 % складає 0,38583 = 38 років х 12 місяців + 7 місяців = (463 місяць : 12 :100).
Заробіток для обчислення пенсії годувальника з урахуванням середньої заробітної плати по народному господарству за 2014, 2015, 2016 рік складає 20843,71 грн. (3764,40 грн. х 5,53706).
Загальний розмір пенсійної виплати складає - 6485,84 грн., з яких: 8042,13 грн. - розмір пенсії за віком (3764,40 грн. х 0,38583 х 5,53706); 116,16 грн. - доплата за понаднормативний стаж роботи 8 років (1452,00 грн. х 8 %) 1672,45 грн. - зменшення за достроковий вихід на пенсію (20,5 %).
На підставі вищезазначеного, повноважний представник відповідача зазначає, що пенсія ОСОБА_1 обчислена відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства.
Щодо позовних вимог щодо перерахунку пенсії з 01.10.2017 р. із збільшенням трудового стажу, у поданому відзиві від 04.06.2018 р. вх.№26764/18 представник відповідача зазначає наступне.
У відповідності до норм ст.42 ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Представник відповідача зазначає, що заява про перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 подана 04.05.2018 р. При цьому, позовною заяву позивача - ОСОБА_1 подала до суду 09.05.2018 р.
З урахуванням зазначеного вище, та з посиланням на п.п.7.2 Розділу XV Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” повноважний представник відповідача зазначає, що припинення виплат пенсії позивачу - ОСОБА_1 є правомірними.
З урахуванням викладеного вище, повноважний представник відповідача просить суд у задоволенні пред'явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні, призначеному на 30.07.2018 р., судом було поставлено на розгляд питання щодо можливості переходу до розгляду справи по суті за доказами, які наявні у матеріалах справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання як позивача, так і повноважного представника відповідача, думка останніх, щодо можливості переходу до розгляду справи по суті за доказами, які наявні у матеріалах справи, суду не відома.
Таким чином, враховуючи зазначене вище, суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду зазначеної справи по суті, застосувавши принцип процесуальної економії та у відповідності до ст.ст.192 - 211, 217, 224 - 228 КАС України безпосередньо 16.05.2018 р.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_3, з 30.12.2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та отримує пенсію за віком, відповідно до п. 7-2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
В матеріалах справи містяться відомості, що 10.11.2017 р. позивач звернулась до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з листом від 10.11.2017 р. за №Ч-16395 щодо перерахунку пенсійних витрат згідно Пенсійної реформи.
Дніпропетровський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області листом від 14.12.2017 р. за №22850/09/37 повідомив позивача про наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Кам'янському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області з 30.12.2014 року та отримуєте пенсію за віком, відповідно з пунктом 7-2 Прикінцевих положень Закону № 1058 до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по день працевлаштування (19.02.2016 р.).
Відповідно до особистої заяви від 16.10.2017 р. про звільнення ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії за віком з 28.09.2017 року.
За матеріалами пенсійної справи пенсія обчислена із загального стажу, зарахованого по 31.12.2014р, що складає 38 років 7 місяців 20 днів та заробітної плати за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 р. по 29.12.2014 р.
З 01.10.2017 р. автоматизованим способом ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії».
На підставі зазначеного вище, в листі від 14.12.2017 р. №22850/09/37 Дніпропетровським відділом з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області зазначено, що загальний розмір пенсійної виплати складає - 6 485,84 грн. , з яких за віком 8042,13 грн. - розмір пенсії за віком; 116,16 грн. - доплата за понаднормовий стаж роботи 8 років№ 1672,45 грн. - зменшення за достроковий вихід на пенсію.
При цьому зазначено, що доплату по перерахунку за період з 01.10.2017 р. по 31.10.2017 р. у розмірі 13599,33 грн. ОСОБА_1 отримає у грудня місяці.
В матеріалах справи містяться відомості, що 09.02.2018 р. позивачем було подано заяву про перерахунок пенсії останній.
Відповідно до протоколу перерахунку пенсії ОСОБА_1, копія якого міститься в матеріалах справи, відповідачем здійснено перерахунок пенсії, який з 01.02.2018 р. складає 8775,05 грн.
Правовідносини сторін, що виникають у сфері реалізації особами, які мають право на пенсію, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України, регулюються нормами Конституції України, ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону Україну «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 р. №13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за №1566/11846, тощо.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У відповідності до ч. 2 ст. 6 Конституції України Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.
Відповідно ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст.48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки після досягнення ними 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.
Згідно з вимогами ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до п.7-2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. У цьому випадку розмір їх пенсії, обчислений відповідно до статті 27 та з урахуванням статті 28 цього Закону, зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію.
Зменшення розміру пенсії за віком застосовується до досягнення віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та протягом періоду, який дорівнює кількості повних та неповних місяців дострокового виходу на пенсію після досягнення жінкою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Після завершення цього періоду розмір пенсії переглядається без застосування зниження пенсії з дня, наступного за днем завершення цього періоду.
У разі коли жінка, якій достроково призначено пенсію, до досягнення віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, працевлаштувалася, виплата дострокової пенсії на час роботи припиняється. У цьому випадку після досягнення віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, відсоток, на який зменшено розмір пенсії, переглядається з урахуванням кількості повних місяців страхового стажу, набутого за період роботи після дострокового виходу на пенсію.
Відсоток, на який було зменшено розмір пенсії, також може бути переглянуто з урахуванням відповідної кількості повних місяців страхового стажу, якщо особа після досягнення віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, продовжує працювати і відмовилася від отримання пенсії.
Розмір пенсії, призначений відповідно до цього пункту, не може бути меншим ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений законом.
Відповідно до п.п. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1, до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 року № 10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до ст.86 КАС України, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника в світлі висновку, викладеного в пункті 25 Рішення Європейського Суду з прав людини «Проніна проти України» (заява №63566/00, Страсбург 18 липня 2006 року), суд приходить до висновку про можливість винесення законного і об'єктивного рішення у справі з урахуванням всіх обставин, наведених вище.
При цьому, суд зауважує, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 2 КАС України зазначає, що основними завданнями (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, є принцип верховенства права, який відповідно до ст.6 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. ст.8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом частин 4 ст. 9 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд прийшов до висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Як встановлено в судовому засіданні, та підтверджено матеріалами справи, підставою для припинення пенсійних виплат з05.01.2015 р. слугувало працевлаштування ОСОБА_1, що підтверджується записом в трудовій книжці, та відповідним розпорядженням №4880 від 08.01.2015 р.
16.10.2017 р. позивачем - ОСОБА_1 було подано заяву про звільнення, що підтверджується відомостями, які містяться в матеріалах справи.
На підставі зазначеного вище, управлінням Пенсійного фонду було поновлено з 28.09.2017 р. виплату пенсії.
Доводи позивача щодо протиправності дій відповідача, які полягають у припиненні виплат пенсії останній з 05.01.2015 р. по 27.09.2017 р. спростовуються пунктом 7-2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, яким визначено, що до 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. У цьому випадку розмір їх пенсії, обчислений відповідно до статті 27 та з урахуванням статті 28 цього Закону, зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію. Зменшення розміру пенсії за віком застосовується до досягнення віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та протягом періоду, який дорівнює кількості повних та неповних місяців дострокового виходу на пенсію після досягнення жінкою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Після завершення цього періоду розмір пенсії переглядається без застосування зниження пенсії з дня, наступного за днем завершення цього періоду. У разі коли жінка, якій достроково призначено пенсію, до досягнення віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, працевлаштувалася, виплата дострокової пенсії на час роботи припиняється. У цьому випадку після досягнення віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, відсоток, на який зменшено розмір пенсії, переглядається з урахуванням кількості повних місяців страхового стажу, набутого за період роботи після дострокового виходу на пенсію. Відсоток, на який було зменшено розмір пенсії, також може бути переглянуто з урахуванням відповідної кількості повних місяців страхового стажу, якщо особа після досягнення віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, продовжує працювати і відмовилася від отримання пенсії. Розмір пенсії, призначений відповідно до цього пункту, не може бути меншим ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений законом.
При цьому, нормою ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
Відтак, на підставі зазначено вище, суд зазначає, що відповідач під час перерахунку пенсії ОСОБА_1, що підтверджується листом від 14.12.2017 р. р. №22850/09/37 Про перерахунок пенсії, діяв у межах чинного пенсійного законодавства, та не на підставі п.7-2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
За таких підстав, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій щодо невиплати пенсії та її перерахунку; зобов'язання сплатити пенсію з 01.01.2015 р. по 30.09.2017 р. в сумі 131 806,71 грн., задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанції від 10.05.2018 року №0. 0. НОМЕР_1. 1 за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 704,00 грн. (сімсот чотири грн., 00 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.
Враховуючи відмову у задоволенні позовної ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій щодо невиплати пенсії та її перерахунку; зобов'язання сплатити пенсію з 01.01.2015 р. по 30.09.2017 р. в сумі 131 806,71 грн., суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а саме, судового збору у розмірі 704,00 грн. (сімсот чотири грн., 00 коп.).
Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій щодо невиплати пенсії та її перерахунку; зобов'язання сплатити пенсію з 01.01.2015 р. по 30.09.2017 р. в сумі 131 806,71 грн. - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_4