18 серпня 2018 року Справа № 804/4445/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 34)» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2018 року № НОМЕР_1, -
14.06.2018 року Державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 34)» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.05.2018 року № НОМЕР_1.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що штрафні санкції були застосовані на підставі того, що усі платежі з вересня 2017 року по березень 2018 року пішли в рахунок погашення незаконно сформованого боргу з серпня 2014 року по грудень 2014 року. Однак, всі податкові зобов'язання з серпня 2014 року були своєчасно сплачені, на підтвердження чого позивач надає платіжні доручення до декларацій за період з серпня 2014 року по березень 2018 року.
Ухвалою від 20.06.2018 року відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
20.08.2018 року від представника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до суду надано відзив на адміністративний позов (вх. № 39843/18), в якому зазначено, що у зв'язку із наявністю у позивача станом на 31.08.2017 року податкового боргу у розмірі 2416597,20 грн., сплачені ним кошти зараховувались в порядку черговості у рахунок погашення узгоджених податкових зобов'язань, які виникли у період серпень-грудень 2014 року.
Відповідно до ч. 5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
Судом встановлено, що 18.04.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 34)» з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень-листопад 2014 року.
За результатами перевірки 18.04.2018 року складений акт №19342/354/04-36-12-07/08679712, у якому зазначено, що встановлено несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 329747,00грн. за період серпень-грудень 2014 року визначених поданими позивачем податковими деклараціями з ПДВ, а саме: №9053041899 від 16.09.2014 року, № НОМЕР_2 від 30.09.2014 року, № НОМЕР_3 від 16.10.2014 року, № НОМЕР_4 від 18.11.2014 року, № НОМЕР_5 від 16.09.2014 року, № НОМЕР_6 від 18.08.2014 року, № НОМЕР_7 від 16.12.2014 року.
У зв'язку із виявленими порушеннями, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 07.05.2018 року № НОМЕР_1, яким позивачу на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України нараховані штрафні санкції в сумі 65949,40 грн. за порушення термінів сплати податкових зобов'язань у сумі 329747,00 грн. із затримкою більше 30 календарних днів.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Таким чином, відповідач наділений повноваженнями проводити камеральну перевірку з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Згідно з п. 14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобовязання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Статтею 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобовязання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як вбачається із матеріалів справи, за результатами перевірки податковим органом встановлено, що позивачем порушено строки сплати податкових зобов'язань більш ніж на 30 календарних дні на суму 329747,00 грн.
Щодо твердження позивача про те, що ним своєчасно сплачувались податкові зобов'язання з податку на додану вартість у зазначений у акті перевірки період, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, визначено обов'язок контролюючого органу, у разі наявності у платника податків податкового боргу, зараховувати кошти, незалежно від визначеного напрямку їх сплати, в рахунок погашення такого податкового боргу. При цьому, зарахування коштів, в рахунок погашення податкового боргу, здійснюється з черговістю його виникнення.
Згідно наданої відповідачем інтегрованої картки платника податків з податку на додану вартість вбачається, що станом на 31.08.2017 року недоїмка зі сплати податку становить 2416597,20 грн.
Отже, платежі з податку на додану вартість, здійснені позивачем у період з 27.09.2017 року по 26.03.2018 року, були спрямовані на погашення податкового боргу, який існував у підприємства у минулих податкових періодах.
При цьому, до суду позивачем не надано доказів відсутності у нього податкового боргу з податку на додану вартість.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач у ході судового розгляду справи не довів, що у спірних відносинах відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За викладених обставин, адміністративний позов Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 34)» не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 34)» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2018 року № НОМЕР_1 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_1