Справа № 365/599/18
Номер провадження: 1-кп/365/67/18
іменем України
30.10.2018 смт.Згурівка Київської області
Згурівський районний суд Київської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
секретар
судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання кримінальне провадження № 12016110170000160 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Безуглівка Згурівського району Київської області, українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , із базовою вищою освітою, працездатного, непрацюючого, депутата VІІ скликання Шевченківської сільської ради Згурівського району Київської області, одруженого, військовозобов'язаного, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участі прокурора ОСОБА_4
представника органу
пробації ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_3
Суд визнав доведеним, що ОСОБА_3 на автодорозі село Шевченкове - село Свобода Згурівського району Київської області у напрямку до села Свобода 10 травня 2016 року приблизно о 0 годині 40 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки “КІА Cerato 1,6 5МТ”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданного Баришівським РЕВ при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, в порушення вимог п.п. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсикологічних речовин, що знижують увагу та швидкість реакції, перебував у стані алкогольного сп'яніння.
В порушення вимог п.п. «б» п. 2.3 ПДР, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та невчасно відреагував на її зміну.
При цьому проявив злочинну самовпевненість, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, внаслідок чого не впорався з керуванням автомобілем марки “КІА Cerato 1,6 5МТ”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та виїхав на смугу зустрічного руху, а в подальшому на узбіччя, кюват та поле, прилягаючі до зустрічної смуги руху по відношенню до напрямку його руху, де допустив перекидання автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирам автомобіля було заподіяно тілесні ушкодження, зокрема ОСОБА_6 - середнього ступеня тяжкості за ознакою розладу здоров'я понад 21 добу, що підтверджується висновком експерта від 08.12.2016 № 150/д, ОСОБА_7 - тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком експерта від 08.12.2016 № 152/д.
Такими своїми діями обвинувачений ОСОБА_3 порушив вимоги п.12.1 ПДР, а саме, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Грубе порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. «б» п. 2.3, п.п. «а» п. 2.9 та п. 12.1 ПДР перебуває у прямому причинному зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді отримання потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначених тілесних ушкоджень.
Злочин вчинено з необережності як щодо його дій при порушенні правил безпеки руху, так і щодо ставлення винного до наслідків, що заподіяло отримання потерпілими відповідних тілесних ушкоджень.
Відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, передбачена ч. 2 ст. 286 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю та показав, що він 10 травня 2016 року приблизно о 0 годині 30 хвилин він перебував у стані алкогольного сп'яніння. На прохання потерпілих, проти чого він спочатку заперечував, керував власним автомобілем марки “КІА Cerato 1,6 5МТ”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , швидкість руху не пам'ятає, на автодорозі село Шевченкове - село Свобода Згурівського району Київської області, у якому перебували пасажири ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та сестра останньої. Під час руху на крутому повороті не впорався з керуванням, внаслідок чого з'їхав на узбіччя та в кювет, де автомобіль перевернувся, а пасажири отримали тілесні ушкодження. Він відразу надавав допомогу всім трьом потерпілим. В скоєному щиро кається, усвідомлює протиправність своїх дій, жалкує з приводу вчиненого, попросив вибачення у потерпілих, надав матеріальну допомогу на їхнє лікування. Просить суворо його не карати та не позбавляти права керування транспортними засобами, врахувавши те, що він працює по вільному найму, використовуючи власний трактор, для забезпечення своєї сім'ї, у складі якої має трьох малолітніх дітей.
Виходячи з міжнародно-правових зобов'язань держави, положень ст. 8 Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України ратифікована Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року» (далі - Закон), Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, дотримання принципу верховенства права є однією з основ демократичного суспільства.
У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Згідно з ч. 5 ст. 9 КК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Відповідно до ст. 17 КПК України та (усталеної практики ЄСПЛ), зокрема висновків Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» від 21.10.2011 винуватість має бути доведена поза розумним сумнівом.
Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.
Суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Проти цього не заперечують учасники судового провадження, зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин і суд не має сумнівів у добровільності їх позиції. Учасникам судового провадження роз'яснено, що у такому випадку він будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Докази не досліджувались.
Зберігаючи об'єктивність та неупередженість, суд створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Змагальність сторін у цьому кримінальному провадженні забезпечується стороною обвинувачення та захисту. Державне обвинувачення підтримується у суді прокурором, обвинувачений здійснює захист самостійно.
За своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження у межах висунутого обвинувачення, керуючись законом, суд дійшов висновку, що в ході судового розгляду поза розумним сумнівом доведено винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, а саме, у тому, що він своїми необережними протиправними діями вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, тобто вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілим відповідно середньої тяжкості та тяжке тілесні ушкодження.
Відповідно до ст. 66 КК України обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, ті, що він щиро кається у вчиненому та активно спряв розкриттю злочину.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження і встановлено під час судового розгляду, обвинувачений відразу визнав свою вину у вчиненому, не змінював такої своєї позиції, сприяв розгляду справи і в повному обсязі надав показання суду щодо обставин вчинення злочину, не допускав зловживання правом на захист, зриву процесуальних дій з його участю, що сприяло швидкому встановленню усіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, ті, що злочин вчинено особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
При призначенні покарання суд враховує вимоги статей 50 та 65 КПК України та керується постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (далі - Постанова від 24.10.2003 № 7), відповідно до яких суд має урахувати ступінь тяжкості, обставини злочину, його наслідки і дані про особу.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, суд виходить із класифікації злочину відповідно до ст. 12 КК України, який є тяжким злочином, також із його особливостей й обставин вчинення, визнаних судом доведеними (одноепізодний закінчений злочин, вчинений одноособово з необережності).
Суд враховує поведінку обвинуваченого під час судового розгляду, який вину у вчиненому визнав повністю, щиро кається, відтак щиро жалкує з приводу вчиненого злочину та засуджує таку свою поведінку, що виразилось у його бажанні виправити наслідки вчиненого.
Також суд враховує наявність декількох встановлених пом'якшуючих покарання обставин та однієї обтяжуючої обставини.
Дослідивши дані про особу, суд з'ясував, що обвинувачений раніше не судимий, протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався,має задовільний стан здоров'я, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, є працездатним, у трудових відносинах не перебуває, не працює, не має постійного законного джерела доходу, на час вчинення злочину працював у ФГ «Крук-2008» на посаді техніка-механіка, обраний депутатом Шевченківської сільської ради, по місцю проживання та останньому місцю роботи характеризується позитивно, має молодий вік, сім'ю та трьох малолітніх дітей.
Суд приймає до відома досудову доповідь органу пробації, відповідно до якої обвинувачений може досягти виправлення без застосування покарань, пов'язаних із ізоляцією від суспільства.
З'ясувавши позицію потерпілих, викладену письмово, які не мають до обвинуваченого будь-яких претензій та не наполягають на позбавленні його волі, суд дійшов висновку про призначення для обвинуваченого необхідного і достатнього, а також і справедливого, для його виправлення та попередження нових злочинів покарання у виді позбавлення волі.
Виходячи з того, що додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, поряд з основним покаранням суд вбачає за доцільне застосувати додаткове покарання у виді позбавлення обвинуваченого права керувати транспортними засобами, так як він має таке право, отримане в установленому законом порядку. Такі рекомендації містить п. 15 Постанови від 24.10.2003 № 7.
При цьому суд враховує й п. 2 зазначеноїПостанови щодо призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на грунті пияцтва тощо.
Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання обвинуваченого про непризначення йому додаткового покарання, так як він вчинив тяжкий злочин, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, що суд враховує як обтяжуючу обставину. Наявність у нього трьох малолітніх дітей не може слугувати підставою або виправдовувати вчинені ним протиправні дяння. Із матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_3 здобув базову вищу освіту з кваліфікацією технік-механік та працював за цим фахом. Відтак вбачається, що позбавлення обвинуваченого права керування транспортними засобами не позбавить його можливості працювати за фахом та належним чином забезпечувати свою сім'ю. Суд звертає увагу, що довідки, видані фермерськими господарствами, видані без зазначення підстави їх видачі.
Прокурор також не навела переконливих доводів на обґрунтування своєї правової позиції щодо непризначення обвинуваченому додаткового покарання.
Розглядаючи можливість виправлення обвинуваченого без відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд керується позиціями Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно з якими досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
На підставі ч. 1 ст. 75 КК України, з урахуванням загальних засад призначення покарання, принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання, встановити іспитовий строк та покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, оскільки вбачається, що його виправлення можливе без відбування призначеного покарання.
Додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами підлягає реальному виконанню.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Речовий доказ - автомобіль марки “КІА Cerato 1,6 5МТ”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває на зберіганні у обвинуваченого, повернути йому як власнику.
Стягнути із обвинуваченого на користь держави витрати на залучення експертів.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає, враховуючи належне виконання обвинуваченим під час розгляду справи процесуальних обов'язків.
Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Згурівського районного суду Київської області від 12.05.2016 на автомобіль марки “КІА Cerato 1,6 5МТ”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , скасовані ухвалою слідчого судді Згурівського районного суду Київської області від 30.12.2016.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України,-
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
На підставі п.п. 1-2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
?періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
?повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Додаткове покарання у виді позбавлення ОСОБА_3 права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік підлягає реальному виконанню.
Речовий доказ - автомобіль марки “КІА Cerato 1,6 5МТ”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває на зберіганні у ОСОБА_3 , повернути йому як власнику.
Стягнути із ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь держави витрати, пов'язані із залученням експертів, у розмірі 2374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн 24 коп.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий-суддя ОСОБА_1