"25" жовтня 2018 р. Справа № 363/4083/17
25 жовтня 2018 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5
представника потерпілого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому підготовчему судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12017110150000289 відносно ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України, -
До Вишгородського районного суду Київської області від прокурора Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12017110150000289 відносно ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні висловив думку про можливість призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні, зазначив, що справа підсудна Вишгородському районному суду Київської області, підстав для її зупинення чи закриття немає, підстав для повернення обвинувального акту також не вбачається.
Потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та представник потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_6 підтримали прокурора та просила призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки даний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України. Зазначив, що обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення, та міститься низка суперечностей. Крім того, зазначив, що обвинувальний акт був складений та направлений до суду 19.10.2017 року, тобто до завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів, яке відбулося 20.10.2017 року, чим було позбавлено обвинуваченого ОСОБА_8 реалізувати своє право на своєчасний доступ до матеріалів та не були розглянуті клопотання захисника.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав думку свого захисника, також просив повернути обвинувальний акт прокурору.
Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.
Частиною 3 статті 314 КПК України передбачені рішення, які суд вправі прийняти у підготовчому судовому засіданні. Одним з таких рішень є повернення обвинувального акта прокурору, у разі його невідповідності вимогам КПК України.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом. Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діянні обвинуваченого склад кримінального правопорушення.
Відповідно до п.п. 2 п. 3 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Тобто обвинувачений має бути поінформованим не тільки про «підстави» обвинувачення, а й про «характер» обвинувачення, тобто про правову характеристику таких дій. І хоча ступінь деталізації обвинувачення може відрізнятися в залежності від обставин справи, обвинуваченому має бути принаймні надана інформація, достатня для повного розуміння пред'явлених звинувачень, для підготовки відповідного захисту (рішення Європейського суду з прав людини у справах Матточіа проти Італії, пункт 59; Пенєв проти Болгарії, пункти 33 та 42).
Обвинувальний акт має містити відомості і щодо фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
За правилами ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Разом з тим, згідно вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні обов'язковому доказуванню підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, з чого випливає, що формулювання обвинувачення повинно бути конкретним.
При дослідженні обвинувального акту судом встановлено, що згідно змісту обвинувального акту, фактичні обставини кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими за ч. 1 ст. 382 КК України, викладені поверхово, не конкретно, формулювання обвинувачення в цілому є неконкретним і не містить обставин, що підлягають доказуванню відповідно до статті 91 КПК України, взагалі не визначено даних про подію правопорушення, зокрема час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, в обвинувальному акті нечітко викладені фактичні обставини кримінального правопорушення та взагалі не зазначено мотивів вчинення кримінального правопорушення, що є обов'язковою обставиною, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні.
Дії ОСОБА_8 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.1 ст.382 КК України як умисне невиконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення, міститься низка суперечностей, зокрема стосовно фактичних обставин провадження щодо форми вини та наявності (відсутності) мотиву чи мети кримінального правопорушення, оскільки ст. 382 КК України передбачає наявність прямого умислу.
Законодавцем виділено два окремих способи вчинення такого злочину (дія або бездіяльність), в обвинувальному акті не вказано, які саме дії чи бездіяльність ОСОБА_8 складають умисне невиконання рішення суду.
Некоректне викладення обставин кримінального правопорушення не дає обвинуваченому можливості здійснення повного та ефективного захисту від пред'явленого обвинувачення та дані факти свідчать про неконкретність викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 .
Крім того, як встановлено у підготовчому судовому засіданні, обвинувальний акт був складений, затверджений та направлений до суду 19.10.2017 року, тобто до завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів, яке відбулося 20.10.2017 року.
Також, при дослідженні обвинувального акту встановлено, що обвинувальний акт складений та затверджений 19.10.2017 року, однак, як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування лише 19.10.2017 року підозрюваному ОСОБА_8 повідомлено про завершення досудового розслідування та 20.10.2017 року надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
На підставі викладеного та з метою недопущення порушення загальних засад кримінального провадження, стандартів практики Європейського суду з прав людини, стороні обвинувачення слід усунути вказані недоліки, привести у відповідність обвинувальний акт у відповідності до вимог законодавства, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне повернути прокурору обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12017110150000289 відносно ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України, оскільки він не відповідає вимогам до нього, викладеним у ст. 291 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.291, 314-317, 372 КПК України, суд, -
Обвинувальний акт по кримінальному провадженню за № №12017110150000289 відносно ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК повернути прокурору.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 30 жовтня 2018 року о 17 годині 20 хвилин.
Головуючий ОСОБА_1