Справа №359/10426/17
Провадження №1-кп/359/232/2018
25 жовтня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
за участю потерпілої ОСОБА_9 ,
за участю представників потерпілої ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
за участю захисника ОСОБА_12 ,
за участю обвинуваченого ОСОБА_13 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні кримінальне про-вадження за обвинуваченням
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народ-ження, уродженця с. Топилище Іваничівського району Волин-ської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, розлученого, раніше неодноразово судимого: вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 6 січня 2000 року за ч.1 ст.2296 КК України 1960 року до позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст.45 КК України 1960 року звільненого від відбування покарання з призначенням іспитового строку на 1 рік; вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержин-ська від 15 жовтня 2001 року за ст.43, ч.2 ст.141 КК України 1960 року до позбавлення волі строком на 3 роки; вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2007 року за ч.4 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з призначенням іспито-вого строку на 3 роки; вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 липня 2010 року за ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки; вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2011 року за ч.4 ст.70, ч.2 ст.189 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяця, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України,
встановив:
ОСОБА_13 приймав безпосередню участь у заподіянні потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень з метою її залякування, а також залишив потерпілу в небез-пеці за таких обставин.
В листопаді 2013 року керівництво держави прийняло рішення про зупинення процесу підготовки до укладання угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Тому у м. Києві та в інших містах України розпочались акції протесту громадян. Після відмови Президента України ОСОБА_14 від підписання вказаної угоди на саміті Східного партнерства, а також силового розгону Євромайдану на Майдані Незалежності у м. Києві акції протесту набули масового характеру. ОСОБА_9 була активною учасницею акцій протесту у м. Києві. Крім того, вона здійснювала журналістські розслідування щодо високопосадовців держави та висвітлювала результати цих розслідувань в засобах масової інформації. Тому невстановлені особи звернулись до іншої особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, для того, щоб вона організувала напад на потерпілу з метою її залякування. В грудні 2013 року вказана особа запропонувала ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 та іншій особі, матеріали щодо якої також виділені в окреме провадження, прийняти участь у здійсненні нападу на ОСОБА_9 . Вони погодились з цією пропозицією. Тому 24 грудня 2013 року приблизно о 22 годині 49 хвилин швидкісним потягом №168П «Інтерсіті» сполученням «Запоріжжя-Київ» ОСОБА_17 та інша особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, приїхали до м. Києва. В той же день ОСОБА_13 також дістався до столиці України. Поблизу станції метро «Хрещатик», розташованої у м. Києві по вул. Інститутській, вони зустрілись з ОСОБА_15 , який керував автомобілем марки «Porsche Cayenne», номерний знак НОМЕР_1 . Отримавши інформацію про місце знаходження автомобіля марки «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_2 , керуючи яким ОСОБА_9 їхала в напрямку с. Гора Бориспільського району, ОСОБА_15 відшукав автомобіль потерпілої та почав стежити за нею разом з ОСОБА_16 , ОСОБА_13 та іншою особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження. На автодорозі «Київ-Харків» ОСОБА_15 , імітуючи виникнення аварійної ситуації, почав створювати перешкоди для руху автомобіля марки «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 , для того, щоб вона зупинила рух її транспортного засобу. Водночас, потерпіла неодноразово об'їжджала автомобіль марки «Porsche Cayenne», номерний знак НОМЕР_1 , та продов-жувала рух в напрямку м. Борисполя. Під час чергової зупинки автомобіля потерпілої з салону автомобіля марки «Porsche Cayenne», номерний знак НОМЕР_1 , вийшов ОСОБА_13 . Реалізуючи злочинний умисел, він підійшов до автомобіля марки «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_2 , та намагався відчинити передні ліві двері для того, щоб затримати ОСОБА_9 . Однак вказані двері виявились зачиненими. Тому, використо-вуючи камінь, обвинувачений розбив скло задніх лівих пасажирських дверей. В цей час потерпіла, керуючи автомобілем марки «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_2 , в черговий раз об'їхала автомобіль нападників та істотно збільшила швидкість руху. ОСОБА_15 усвідомив, що у такий спосіб він не зможе зупинити потерпілу, також збільшив швидкість руху транспортного засобу та почав здійснювати зіткнення з авто-мобілем марки «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_2 . Приблизно о 23 годині 55 хвилин на ділянці автодороги «Київ-Харків», що розташовується на 34-му кілометрі, ОСОБА_15 , використовуючи перевагу в габаритах та потужності автомобіля марки «Porsche Cayenne», номерний знак НОМЕР_1 , спричинив автомобілю марки «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_2 , такі механічні пошкодження, внаслідок яких транс-портний засіб потерпілої остаточно зупинився. Рятуючись від нападу, ОСОБА_9 вискочила із салону її автомобіля та побігла в напрямку будівельного магазину «Нова лінія», розташованого по вул. Горбатюка, 2 в м. Борисполі. Після цього з салону автомобіля марки «Porsche Cayenne», номерний знак НОМЕР_1 , вискочили ОСОБА_13 та ОСОБА_16 . Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, вони побігли за потерпілою. Після того, як ОСОБА_16 наздогнав її, він ззаду завдав ОСОБА_9 удар в потиличну ділянку голови. Внаслідок такого удару вона втратила свідомість та впала на землю. Після цього ОСОБА_13 підняв потерпілу та почав тримати її. В цей же час ОСОБА_16 завдав потерпілій ще не менше п'яти ударів в голову. ОСОБА_9 знову знепритомніла та впала на землю. Від заподіяних ударів вона зазнала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому кісток носу, перелому носової перетинки зі зміщенням уламків, перелому медіальної стінки правої орбіти, множинних забоїв та саден м'яких тканин обличчя та волосяної частини голови справа, забійної рани нижньої губи, контузії правого ока ІІ ступеня. Ці тілесні ушкодження спричинили тривалий розлад здоров'я потерпілої строком понад 21 день. За цією ознакою вони відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. В ніч з 24 на 25 грудня 2013 року температура повітря була менше 0 градусів за Цельсієм. У зв'язку з тим, що ОСОБА_9 була не притомною, вона перебувала у небезпечному для життя стані та була позбавлена можливості вжити заходів до само-збереження. ОСОБА_13 усвідомлював це та мав змогу надати їй допомогу або викликати швидку допомогу. Водночас, він сів в автомобіль марки «Porsche Cayenne», номерний знак НОМЕР_1 , та зник з місця вчинення кримінальних правопорушень.
ОСОБА_13 не визнав вину у вчиненні кримінальних правопорушень та показав, що 23 грудня 2013 року приблизно о 23 годині 00 хвилин він приїхав у м. Київ. Обвину-вачений приїхав в гості до свого друга ОСОБА_18 , який проживає на просп. Перемоги у м. Києві. Протягом чотирьох днів поспіль він вживав алкогольні напої та відпочивав. 27 грудня 2013 року ОСОБА_13 поїхав у м. Кам'янське. Він не приймав участь у нападі на ОСОБА_9 та заподіянні їй тілесних ушкоджень. Про цю подію обвинувачений дізнався виключно з засобів масової інформації. Він не переховувався від органів досудо-вого розслідування та дізнався про його розшук лише з бази даних Інтерполу.
Не зважаючи на те, що ОСОБА_13 не визнав себе винним, його вина у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується показаннями потерпілої та свідків.
Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 показала, що наприкін-ці 2013 року вона приймала активну участь в акціях протесту на Майдані Незалежності у м. Києві. Крім того, потерпіла здійснювала журналістські розслідування відносно можно-владців держави та в засобах масової інформації оприлюднювала результати цих розсліду-вань. Після того, як керівництво держави оголосило амністію учасникам Євромайдану, 24 грудня 2013 року ОСОБА_9 вирішила поїхати додому в с. Гора Бориспільського району. Керуючи автомобілем марки «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_2 , потерпіла рухалась по автодорозі «Київ-Харків» та побачила, що за нею рухались ще два автомобілі. Ця обставина насторожила її. ОСОБА_9 з'їхала з вказаної автодороги та, перетнувши суцільну лінію, в'їхала в с. Гора Бориспільського району. Один з автомобілів таким же чином перетнув суцільну лінію. Потерпіла зрозуміла, що за нею спостерігали. Для того, щоб відірватись від переслідувачів, ОСОБА_9 , керуючи автомобілем марки «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_2 , почала рухатись по с. Гора Бориспільського району. Однак в ніч з 24 на 25 грудня 2013 року була ожеледиця, а автомобіль потерпілої був споряджений лише літньою гумою. Тому потерпілій не вдалось відірватись від авто-мобіля, що її переслідував. Це був великий транспортний засіб темного кольору, схожий на джип. Після цього ОСОБА_9 прийняла рішення повернутись на автодорогу «Київ-Харків», яка на той час вже була напівпустою. Через автозаправну станцію «Shell» потерпіла виїхала на вказану автодорогу та поїхала в напрямку м. Борисполя. ОСОБА_9 не зупинилась на вказаній автозаправній станції, оскільки вона вважала, що її пере-слідували співробітники силових структур. Автомобіль, що переслідував її, почав створю-вати перешкоди для того, щоб ОСОБА_9 зупинила рух її транспортного засобу. Потерпіла роздивилась, що це був позашляховик преміум-класу марки «Porsche Cayenne». Вона декілька разів об'їжджала цей автомобіль та продовжувала рух в напрямку м. Борисполя. Під час чергової зупинки з салону автомобіля марки «Porsche Cayenne» вийшов чоловік кремезної статури та, підійшовши до автомобіля потерпілої, намагався відчинити передні ліві двері. Однак вказані двері виявились зачиненими. Після цього чоловік розбив скло задніх лівих пасажирських дверей. ОСОБА_9 бачила та стверджує, що цим чоловіком був ОСОБА_13 . Для того, щоб врятувати своє життя, потерпіла в черговий раз об'їхала автомобіль нападників та збільшила швидкість руху. Після цього автомобіль марки «Porsche Cayenne» також збільшив швидкість руху та почав здійснювати зіткнення з автомобілем потерпілої для того, щоб зіштовхнути його в кювет. Внаслідок спричинених механічних пошкоджень автомобіль потерпілої зупинився на в'їзді у м. Бориспіль. ОСОБА_9 вискочила із салону її автомобіля та побігла в напрямку будівельного магазину «Нова лінія». Після цього з салону автомобіля марки «Porsche Cayenne» вискочили двоє чоловіків та побігли за потерпілою. Після того, як вони наздогнали її, ОСОБА_9 відчула удар ззаду в потиличну ділянку голови. Внаслідок такого удару вона втратила свідомість та впала на землю. Коли вона частково отямилась, то відчула, що її підняли та тримали. Потерпіла не бачила, але відчувала, що поруч з нею стояв чоловік кремезної статури. Вона з великою вірогідністю переконана у тому, що цим чоловіком був ОСОБА_13 . Її останніми словами були: «Пам'ятайте, ви вбиваєте матір двох дітей». Після цього потерпіла відчула ще декілька ударів в голову, від яких вона знову втратила свідомість та впала на землю. Її врятували міліціонери, які вчасно розшукали потерпілу та викликали швидку допомогу.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показав, що на той час він працював в ДАІ. В грудні 2013 року він чергував у спеціальній роті супроводження по м. Борисполю та Бориспільському району. Невідома особа під'їхала до чергової частини та повідомила про те, що на в'їзді у м. Бориспіль сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений легковий автомобіль. Він розташовувався на автодорозі, однак в ньому не було людей. ОСОБА_19 направив наряд у складі ОСОБА_20 та ОСОБА_21 для того, щоб вони перевірили ці обставини. Вони поїхали на місце дорожньо-транспортної пригоди та, через деякий час зателефонувавши, повідомили про те, що це був автомобіль ОСОБА_9 , на яку був скоєний напад. Після цього ОСОБА_19 викликав швидку допомогу та слідчо-оперативну групу. Сам він не приймав участь в оформленні події.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показав, що на той час він працював інспектором ДПС. В грудні 2013 року він разом з ОСОБА_21 здійснював патрулювання у м. Борисполі. Черговий повідомив їм про те, що на в'їзді у м. Бориспіль на першій смузі руху розташовувався пошкоджений автомобіль. ОСОБА_20 разом з ОСОБА_21 під'їхали на місце події та побачили пошкоджений транспортний засіб. Це був автомобіль марки «Chevrolet Aveo». У нього було розбите скло задніх лівих пасажирських дверей, а також в декількох місцях був пошкоджений кузов. Через декілька хвилин на протилежній частині дороги ОСОБА_20 почув слабкий голос людини: «Помогите». Він разом з ОСОБА_21 переїхав на протилежну частину дороги в напрямку м. Києва та побачив силует людини. Вона вже стояла на ногах. У неї було істотно пошкоджено обличчя: воно було в крові. Температура повітря була нижче 0 градусів за Цельсієм. Тому ОСОБА_20 та ОСОБА_21 допомогли потерпілій дійти до службового автомобіля та викликали швидку допомогу. В подальшому їм стало відомо про те, що цією людиною виявилась ОСОБА_9 , на яку був здійснений напад невідомими особами чоловічої статі.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 показав, що взимку 2013 року на службовому автомобілі марки «Volkswagen Passat» він разом з ОСОБА_20 здійснював патрулювання у м. Борисполі. На автодорозі «Київ-Харків» неподалік від буді-вельного магазину «Нова лінія» стояв автомобіль марки «Chevrolet Aveo». В автомобілі було розбито скло та був пошкоджений кузов. В салоні транспортного засобу лежав камінь. ОСОБА_21 та ОСОБА_20 обстежили прилеглу територію та виявили жінку з розбитим обличчям. Воно було настільки ушкоджено, що було дуже важко впізнати потерпілу. Вона сказала, що декілька невідомих осіб чоловічої статі здійснили напад на неї. ОСОБА_21 та ОСОБА_20 доповіли черговому ОСОБА_19 про цю подію та викликали швидку допомогу. Через декілька годин їм стало відомо про те, що потерпілою виявилась ОСОБА_9 .
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 показав, що він проживає в с. Чубинське Бориспільського району. Взимку 2013 року після 23 години 00 хвилин зателефонував його знайомий ОСОБА_15 та запитав про те, чи можна у дворі залишити автомобіль. ОСОБА_22 не заперечував проти цього. Через 10-15 хвилин ОСОБА_15 приїхав на позашляховику темного кольору. ОСОБА_22 не бачив марку та номер транспортного засобу. Водночас, він помітив, що ОСОБА_15 був чимось стурбо-ваний. ОСОБА_22 запитав про те, що сталось. ОСОБА_15 відповів: «Все потім розповім». Через декілька хвилин він раптово передумав та сказав ОСОБА_22 про те, що він не буде залишати автомобіль. Після цього ОСОБА_15 поїхав у невідомому напрямку.
Крім показань потерпілої та свідків вина ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується зібраними доказами:
- копією рапорту інспектора ДПС ОСОБА_20 від 25 грудня 2013 року (а.с.64 т.1), з якого вбачається, що в ніч з 24 на 25 грудня 2013 року на узбіччі автодороги «Київ-Харків» був помічений автомобіль марки «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_2 , з пошкодженнями, властивими для дорожньо-транспортної пригоди. Через 5-7 хвилин на протилежному узбіччі неподалік від будівельного магазину «Нова лінія» була виявлена жінка з тілесними ушкодженнями;
- копією протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_21 (а.с.133-138 т.3). В ході цієї слідчої дії свідок ОСОБА_21 вказав точні місця виявлення пошкодженого автомобіля марки «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_2 , а також потерпілої;
- копією картки первинного обліку інформації, що надійшла по телефону до Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області (а.с.68 т.1). З цього доказу вбачається, що 25 грудня 2013 року о 1 годині 20 хвилин черговий лікар Бориспільської ЦРЛ повідомив про те, що ОСОБА_9 були заподіяні тілесні ушкодження;
- копією довідки лікаря стаціонарного відділення Бориспільської ЦРЛ від 25 грудня 2013 року (а.с.15 т.3), з якої вбачається, що під час первинного огляду у потерпілої були виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу голов-ного мозку, забоїв м'яких тканин обличчя, ушкодження нижньої губи, правої щоки та крововиливу ока;
- копією висновку експерта №8/Е від 4 лютого 2014 року (а.с.3-6 т.7), з якого вбачається, що в результаті експертного дослідження у ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому кісток носу, перелому носової перетинки зі зміщенням уламків, перелому медіальної стінки правої орбіти, множинних забоїв та саден м'яких тканин обличчя та волосяної частини голови справа, забійної рани нижньої губи та контузії правого ока ІІ-го ступеня. Вони відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я строком більше 21 дня;
- копією акту судово-токсикологічного дослідження №564 від 25 грудня 2013 року (а.с.16-17 т.3), яким підтверджується те, що у крові ОСОБА_9 не були виявлені мети-ловий, етиловий спирти, а також пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери;
- копією протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (а.с.70-71 т.1), з якого вбачається, що 25 грудня 2013 року в м. Борисполі неподалік від будівельного магазину «Нова лінія» невідомі особи чоловічої статі нанесли тілесні ушкод-ження ОСОБА_9 ;
- копією протоколу огляду місця події від 25 грудня 2013 року (а.с.2-14 т.3). В ході цієї слідчої дії на ділянці автодороги «Київ-Харків», розташованій на 34 кілометрі та 300 метрах, був виявлений пошкоджений автомобіль марки «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_2 ;
- копіями протоколів огляду місця події від 25 грудня 2013 року (а.с.32-46, 47-57 т.3). В ході цих слідчих дій були ретельно оглянуті механічні пошкодження цього транспорт-ного засобу. Крім того, на задньому килимку пасажирського сидіння був виявлений камінь. В ході судового розгляду встановлено, що, використовуючи цей камінь, ОСОБА_13 розбив скло задніх лівих пасажирських дверей;
- копією протоколу огляду місця події від 25 грудня 2013 року (а.с.58-65 т.3). В ході цієї слідчої дії на прибудинковій території (дворі) між будинками по вул. Олімпійській, 2 та 2а в м. Бровари був виявлений пошкоджений автомобіль марки «Porsche Cayenne», номерний знак НОМЕР_1 . Крім того, були ретельно оглянуті механічні пошкодження цього транспортного засобу;
- копією висновку експерта №9-1 від 3 лютого 2014 року (а.с.81-97 т.7), з якого вбачається, що автомобіль марки «Porsche Cayenne», номерний знак НОМЕР_1 , неодно-разово контактував з автомобілем марки «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_2 . Розташування транспортних засобів та механізм їх контактування згідно з класифікацією зіткнень транспортних засобів були такими: повздовжнє, попутне, ковзне - автомобіль марки «Porsche Cayenne», номерний знак НОМЕР_1 , правою стороною контактував з лівою стороною автомобіля марки «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_2 ; повздов-жнє, попутне, ковзне - автомобіль марки «Porsche Cayenne», номерний знак НОМЕР_1 , лівою стороною контактував з правою стороною автомобіля марки «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_2 ; повздовжнє, попутне, блокуюче - автомобіль марки «Porsche Cayenne», номерний знак НОМЕР_1 , задньою частиною контактував з передньою частиною автомобіля марки «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_2 ;
- копією протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_9 від 22 січня 2014 року (а.с.83-89 т.3), а також оптичним диском з відеозаписом цієї слідчої дії (а.с.90 т.3). Дані, отримані в результаті проведення цієї слідчої дії, узгоджуються з відо-мостями, зафіксованими в протоколах огляду місця події, та повністю відповідають показанням потерпілої, наданим нею під час допиту в ході судового розгляду кримі-нального провадження;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за матеріалами відеозапису від 15 квітня 2014 року (а.с.116-118 т.3), а також оптичним диском з відеозаписом цієї слідчої дії (а.с.119 т.3). З цих доказів вбачається, що ОСОБА_9 впевнено впізнала ОСОБА_13 як нападника, якого вона бачила на трасі «Київ-Харків»;
- протоколом огляду відеозапису з відеореєстратора потерпілої, встановленого в її автомобілі марки «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_2 (а.с.143-148 т.12), а також оптичним диском з самим відеозаписом (а.с.149 т.12). Цими доказами підтверджуються обставини переслідування автомобіля потерпілої автомобілем марки «Porsche Cayenne», номерний знак НОМЕР_1 , створення цим транспортним засобом перешкод для руху автомобіля марки «Chevrolet Aveo», а також здійснення зіткнень з автомобілем потерпілої. Крім того, під час зупинок цих транспортних засобів з салону автомобіля марки «Porsche Cayenne» виходили особи чоловічої статі, які намагались проникнути в салон автомобіля потерпілої;
- копією протоколу огляду місця події від 15 травня 2014 року (а.с.177-179 т.6). В ході цієї слідчої дії було встановлено, що обвинувачений користувався мобільними теле-фонами з номерами: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ;
- листом начальника Департаменту карного розшуку МВС України №7/4-21 від 8 січ-ня 2014 року (а.с.91-92 т.14), з якого вбачається, що ОСОБА_13 користувався нобіль-ними телефонами з номерами: НОМЕР_3 та НОМЕР_5 ;
- копією аналітичної довідки заступника начальника Департаменту карного розшуку МВС України №7/5-1358 від 18 березня 2014 року (а.с.140-162 т.9), відповідно до якої моніторинг абонентського номеру НОМЕР_3 , яким користувався ОСОБА_13 , та абонентських номерів інших фігурантів цього кримінального провадження свідчить про те, що обвинувачений був разом з ОСОБА_15 в момент зустрічі ОСОБА_16 та особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, в м. Києві приблизно о 23 годині 9 хвилин 24 грудня 2013 року. Крім того, 25 грудня 2013 року одразу після вчинення нападу на потерпілу ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, направились до м. Бровари;
- копією протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27 грудня 2013 року (а.с.203 т.5), а також копією заяви ОСОБА_16 (а.с.205 т.5), в яких він двічі зізнався у тому, що саме він наносив удари в потиличну частини голови потерпілої та в її обличчя;
- вироком Бориспільського міськрайонного суду від 6 квітня 2015 року, а також вироком Апеляційного суду Київської області від 22 липня 2015 року, з яких вбачається, що під час вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_15 керував автомобілем марки «Porsche Cayenne», номерний знак НОМЕР_1 , а ОСОБА_23 завдавав удари рукою в потиличну ділянку голови потерпілої, а також в її обличчя. Інша особа, матеріали щодо якої на той час були виділені в окреме провадження, розбила скло задніх лівих пасажирських дверей, а також тримала ОСОБА_9 під час заподіяння ударів в область її голови. Застосувавши спосіб логічного та послідовного виключення, що ґрунту-ється на ретельному аналізі наведених вище доказів, суд дійшов до переконання, що вказаною особою є саме ОСОБА_13 ;
- протоколом обшуку від 23 серпня 2017 року (а.с.15-19 т.12) та протоколом огляду речей від 11 жовтня 2017 року (а.с.74-79 т.12), з яких вбачається, що в квартирі АДРЕСА_2 , в якій проживав ОСОБА_13 , був виявлений та вилучений аркуш в блокноті з рукописним текстом: «Дима рыжий, нужно чтобы Паша подтв. алиби»;
- довідками з інформацією про погодні умови в м. Борисполі та Бориспільському районі, наданими як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, з яких вбачається, що в ніч з 24 на 25 грудня 2013 року температура повітря була менше 0 градусів за Цельсієм;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 29 грудня 2013 року (а.с.181-184 т.3). В ході цієї слідчої дії свідок ОСОБА_22 впізнав ОСОБА_15 як свого знайомого, який просив дозвіл на залишення позашляховика у дворі його будинку.
Таким чином, під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження зібрана достатня кількість належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження вини ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_24 показав, що він проживає в квартирі АДРЕСА_3 . Він є другом обвинуваченого. 25 грудня 2013 року приблизно о 18 годині 00 хвилин - 19 годині 00 хвилин ОСОБА_13 приїхав до нього в гості. Через декілька днів, а саме 27 грудня 2013 року, за обвинуваченим заїхали друзі. Разом з ними він поїхав додому в м. Кам'янське.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_25 показав, що він є знайомим обвинуваченого. 27 грудня 2013 року він їхав з м. Львова додому в м. Кам'янське. Неочікувано йому зателефонував ОСОБА_13 та запитав, як справи. ОСОБА_25 відповів, що їде додому через м. Київ. Обвинувачений попросив підвезти його в м. Кам'янське. ОСОБА_25 погодився з цією пропозицією. Він підібрав ОСОБА_13 неподалік від відділу державної реєстрації актів цивільного стану та повіз його додому. Під час спільної поїздки вони майже не розмовляли. Тому ОСОБА_25 не відомо, що робив обвинувачений в м. Києві.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_26 показав, що він є другом обвинуваченого. В грудні 2013 року вони їздили в м. Дніпро на завод залізобетонних виробів. В той же день ОСОБА_26 та ОСОБА_13 повернулись в м. Кам'янське. Однак дату, коли відбувались ці події, він не запам'ятав.
Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримі-нального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належ-ності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достат-ності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з ч.1 ст.85 цього ж Кодексу належними є докази, які прямо чи непрямо під-тверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у криміналь-ному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального проваджен-ня, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Встановлено, що показання свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 не містять інформацію про місце знаходження та дії обвинуваченого в ніч з 24 на 25 грудня 2013 року. Це свідчить про те, що показання вказаних свідків не містять обставини, що мають значення для кримінального провадження, та є неналежними доказами в розумінні ст.85 КПК України. Як вбачається з аркушу в блокноті, вилученому у квартирі АДРЕСА_2 , алібі обвинуваченого повинен був забезпечити не ОСОБА_27 , а взагалі інша особа - ОСОБА_28 , прізвище та по батькові якого ОСОБА_13 навіть не знає. Достовірність показань обвинуваченого з приводу того, що він не брав участь у вчиненні кримінального правопорушення, спростовується показаннями ОСОБА_9 , копією протоколу проведення слідчого експерименту з її участю від 22 січня 2014 року (а.с.83-89 т.3), протоколом пред'явлення особи для впізнан-ня за матеріалами відеозапису від 15 квітня 2014 року (а.с.116-118 т.3), оптичними дисками з відеозаписами цих слідчих дій (а.с.90, 119 т.3), а також копією аналітичної довідки заступника начальника Департаменту карного розшуку МВС України №7/5-1358 від 18 березня 2014 року (а.с.140-162 т.9). Ці докази є достатніми та перебувають у тісному взаємозв'язку для постановлення обвинувального вироку суду.
Водночас, ОСОБА_9 взагалі не бачила, як ОСОБА_13 завдавав їй удари по обличчю. Як вбачається зі ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунту-ватись на припущеннях. Навпаки, показання потерпілої в частині цієї обставини спросто-вується копією протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27 грудня 2013 року (а.с.203 т.5), копією заяви ОСОБА_16 (а.с.205 т.5), вироком Бориспільського міськрайонного суду від 6 квітня 2015 року, а також вироком Апеляцій-ного суду Київської області від 22 липня 2015 року, з яких вбачається, що саме ОСОБА_16 , а не інша особа, завдав потерпілій удар в потиличну ділянку голови та не менше п'яти ударів в область її обличчя. Цілком обґрунтовано, що в обвинувальному акті, який є предметом цього судового розгляду, прокурор обвинувачує ОСОБА_13 саме у тому, що він тримав потерпілу під час заподіяння їй тілесних ушкоджень. Як вбачається з ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться виключно в межах висунутого обвинувачення, крім випадку зміни правової кваліфікації та лише за умови, що це покращує становище обвинуваченого. Крім того, тримання потерпілої під час нанесення їй тілесних ушкоджень є такою ж формою співвиконання кримінального право-порушення, як і само заподіяння насильства. Тому обставина з приводу того, чи тримав ОСОБА_13 потерпілу під час нанесення їй тілесних ушкоджень, чи самостійно завдавав їй насильство, не має вагомого юридичного значення для кваліфікацій дій обвину-ваченого.
Дії ОСОБА_13 кваліфіковані:
- за ч.2 ст.15, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті потерпілій, вчинене з корисливих мотивів, на замовлення та за попередньою змовою групою осіб.
Однак суд не погоджується з такою кваліфікацією дій обвинуваченого та вважає її помилковою з таких підстав.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.22 постанови №2 від 7 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я», для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тілесних ушкоджень суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя зло-чину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Дійсно, до здійснення нападу на потерпілу між обвинуваченим та ОСОБА_9 не існувало жодних стосунків. Крім того, під час вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_13 діяв на замовлення. Однак після того, як обвинувачений підійшов до автомобіля потерпілої, він розбив скло саме задніх, а не передніх лівих дверей, за якими сиділа ОСОБА_9 . Ця обставина свідчить про те, що, використовуючи камінь значного розміру, він не мав наміру навіть ненавмисно заподіяти смерть потерпілої. Напад відбувався на автодорозі міжнародного сполучення «Київ-Харків», де рухались інші транспорті засоби. На цій же автодорозі облаштована система відеоспостереження. ОСОБА_13 не застосовував до потерпілої холодну зброю та спецзасоби, хоча вони в значних обсягах були виявлені у нього в результаті проведення обшуку житла. Після того, як потерпіла знепритомніла, ОСОБА_13 навіть не змінив місце розташовування її авто-мобіля для того, що унеможливити вчасний розшук ОСОБА_9 . Ретельний аналіз поведінки обвинуваченого під час та одразу після вчинення кримінальних правопорушень свідчить про те, що у ОСОБА_13 виник умисел, спрямований виключно на здійснення нападу на потерпілу з метою її залякування, а не позбавлення її життя.
Як неодноразово роз'яснював Верховний Суд України, особи, які прийняли спільну участь в процесі вчинення злочину, розцінюються як співвиконавці цього злочину, навіть якщо вони виконували різні дії. Так, ОСОБА_13 тримав потерпілу, тоді як ОСОБА_17 завдавав їй тілесні ушкодження. Участь обох нападників в процесі вчинення цього злочину є спільною та безпосередньою. Тому обвинувачений вважається таким же виконавцем, як і ОСОБА_16 . Вироком Бориспільського міськрайонного суду від 6 квітня 2015 року останній був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.122 КК України. Ця обставина також свідчить про те, що дії ОСОБА_13 повинні бути кваліфіковані як умисне заподіяння потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкод-жень, тобто умисних ушкоджень, які не були небезпечними для її життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таких, що спричинили тривалий розлад здоров'я потерпілої, вчинених з метою її залякування.
Крім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні жодні докази на підтвердження того, що ОСОБА_13 вчинив напад на потерпілу за грошову винагороду. Вироком Бориспільського міськрайонного суду від 6 квітня 2015 року не встановлено цієї обставини і відносно ОСОБА_16 . Як вбачається зі ст.62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Тому з обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_13 , належить виключити наявність у нього корисливого умислу.
Водночас, в ніч з 24 на 25 грудня 2013 року температура повітря була менше 0 градусів за Цельсієм. У зв'язку з тим, що ОСОБА_9 була не притомною, вона пере-бувала у небезпечному для життя стані та була позбавлена можливості вжити заходи до самозбереження. ОСОБА_13 усвідомлював це та мав змогу надати їй допомогу або викликати швидку допомогу. Натомість, обвинувачений залишив місце вчинення кримі-нальних правопорушень. Викладені обставини свідчать про вчинення ним злочину, перед-баченого ч.1 ст.135 КК України.
Таким чином, суд дійшов до переконання, що дії ОСОБА_13 належить пере-кваліфікувати, він повинен бути засуджений:
- за ч.2 ст.122 КК України, за заподіяння потерпілій умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисних ушкоджень, які не були небезпечними для її життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у ст.121 цього Кодексу, але таких, що спричинили тривалий розлад її здоров'я;
- за ч.1 ст.135 КК України, за завідоме залишення без допомоги потерпілої, яка перебувала в небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, тоді як обвинувачений сам поставив потерпілу в небезпечний для життя стан та мав змогу надати їй допомогу.
Обираючи обвинуваченому покарання, суд виходить з того, що ОСОБА_13 навіть не розкаявся з приводу вчинених ним кримінальних правопорушень, не сприяв їх розкриттю, а також не вчинив жодних дій, спрямованих на відшкодування завданого збитку та усунення заподіяної шкоди. Тому обставини, що пом'якшують його покарання, відсутні. Станом на час вчинення кримінальних правопорушень його судимість за попередні умисні злочині не була погашена. Тому обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_13 , є рецидив злочинів.
Аналіз даних про особу обвинуваченого свідчить про те, що він не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, за місцем проживання зарекомендував себе посередньо: скарг на його поведінку не надходило. Водночас, очевидно замовний харак-тер злочинів, а також обставина, що два чоловіки завдавали жінці удари по її обличчю, залишили її в безпорадному та небезпечному стані, істотно збільшують суспільну небезпечність вчинених кримінальних правопорушень.
З огляду на це суд дійшов до висновку, що за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.122 КК України, ОСОБА_13 належить призначити покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк; за вчинення іншого кримінального правопорушення, перед-баченого ч.1 ст.135 КК України - також у виді позбавлення волі на максимальний строк. При визначенні обвинуваченому остаточного покарання за сукупністю злочинів слід застосувати спосіб поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Як роз'яснила Велика Палата Верховного Суду в п.104 постанови від 29 серпня 2018 року у справі №663/537/17, якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуван-ню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції, відповідно до якої одному дню попереднього ув'язнення відповідає два дні позбавлення волі (зворотна дія Закону №838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч.1 ст.5 КК України).
Встановлено, що обвинувачений був затриманий ще 21 липня 2017 року. Починаючи з того дня він безперервно перебував під вартою. У зв'язку з цим в строк призначеного йому покарання у виді позбавлення волі належить зарахувати строк попереднього ув'язнення з 21 липня 2017 року до дня набрання вироком суду законної сили з роз-рахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Крім того, ОСОБА_13 притягувався до кримінальної відповідальності п'ять разів. Він не зробив для себе жодного висновку, не виправив свою поведінку та вчинив нові кримінальні правопорушення. Ці обставини переконливо свідчать про те, що виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства об'єктивно є неможливим. У зв'язку з цим підстави для застосування ст.75 КК України та звільнення ОСОБА_13 від відбування покарання відсутні.
Речові докази - оптичні диски з відеозаписами слідчих дій належить зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Судові витрати відсутні. Цивільний позов не пред'являвся.
Керуючись ч.1 ст.369, ст.370, ч.1-ч.2 ст.371, ч.2-ч.3 ст.373, ст.ст.374-375, ч.1 ст.376 КПК України, суд
засудив:
ОСОБА_13 визнати винуватим у вчиненні кримінальних право-порушень, передбачених ч.2 ст.122 та ч.1 ст.135 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч.2 ст.122 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років;
- за ч.1 ст.135 КК України - у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_13 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_13 рахувати з дня його затримання - з 21 липня 2017 року.
Запобіжний захід у вигляді тримання ОСОБА_13 під вартою залишити без змін до набрання вироком суду законної сили та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
В строк остаточного покарання у виді позбавлення волі, призначеного ОСОБА_13 , зарахувати строк попереднього ув'язнення з 21 липня 2017 року до дня набрання вироком суду законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнен-ня за два дні позбавлення волі.
Речові докази - оптичні диски з відеозаписами слідчих дій зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_29
ОСОБА_3