29 жовтня 2018 року справа №234/9688/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Сіваченко І.В., Шишова О.О., при секретарі судового засідання Романченко Г.О., позивача ОСОБА_1 особисто, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 22 серпня 2018 року (повний текст складено 22 серпня 2018 року в м. Краматорськ) у справі № 234/9688/18 (суддя І інстанції - Переверзева Л.І.) за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції УПП в місті Краматорську та Словянську ДПП Горета Микити Віталійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
02 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора патрульної поліції УПП в місті Краматорську та Словянську ДПП Горета Микти Вітальовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 червня 2018 року поліцейським Горета М.В. 2 відносно нього була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до винесеної постанови він 23.06.2018 року о 8:42 в місті Краматорську, по вулиці Ювілейній,54, керуючи транспортним засобом здійснив зупинку на місці, яке позначено дорожнім знаком 5.38 «Місце стоянки з додатковою табличкою до нього 7.17 «Інваліди» та позначеного дорожньою розміткою 1.30, чим порушив п.8.4.г. ПДР порушення вимого інформаційно-вказівних знаків. Вказаною постановою на нього було накладено штраф в сумі 1020 гривень він визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 122 КУпАП.
З притягненням його до адміністративної відповідальності та накладенням на нього штрафу він не згодний, вважає постанову серії ЕАА № 454370 від 23.06.2018 року незаконною та такою, що не відповідає обставинам справи.
На порушення вимог закону розгляд справи не відбувався, відповідач обмежився лише складанням самої постанови. Всебічного, повного і обєктивного зясування обставин справи відповідач не здійснював. Відповідачем, передбачені статтею 268 права йому не розяснювалися. При цьому пояснення від нього та інших осіб, які були свідками події, відповідачем не приймались. З матеріалами справи та наявними доказами його не ознайомлювали. Позивача лише ознайомили з постановою та надали копію. Вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення ним адміністративного правопорушення. Просив суд скасувати постанову серії ЕАА № 454370 від 23 червня 2018 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1020 гривень за порушення ч. 5 ст.122 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 22 серпня 2018 року у справі № 234/9688/18 у задоволенні позову - відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновок суду першої інстанції зроблений з неповним встановленням всіх обставин. Відеозапис наданий відповідачем не може бути належним доказом тому, що не він зазначений у оскаржуваній постанові та не досліджувався судом. Інших належних доказів відповідачем не надано.
Відзив на апеляційну скаргу (відповідно до ст. 304 КАС України) відповідачем не надано.
У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення позивача. перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного висновку.
Відповідно до частини 5 статті 122 КУпАП зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" -
тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 8.4 г Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 зазначено, що дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи: ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
Дорожній знак 5.38 «Місце для стоянки» застосовується для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів. Знак з літерою «Р» та символом даху застосовується для критих стоянок. Знак з літерою «Р» та символом автобуса застосовується для критих стоянок з можливістю пересадки на маршрутні транспортні засоби.
Табличка до дорожнього знаку 7.17 «Особи з інвалідністю» означає, що дія знака 5.38 поширюється лише на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» відповідно до вимог цих Правил.
Згідно із статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем інспектором патрульної поліції УПП в місті Краматорську та Слов'янську ДПП Горета М.В. відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАА № 454370 від 23 червня 2018 року за порушення ч. 5 ст. 122 КУпАП. Згідно зазначеної постанови 23.06.2018 року о 8:42 в місті Краматорську, по вулиці Ювілейній,54, водій керуючи транспортним засобом здійснив зупинку на місці, яке позначено дорожнім знаком 5.38 «Місце для зупинки з додатковою табличкою до нього 7.17 «Інваліди» та позначеного дорожньою розміткою 1.30, чим порушив п.8.4.г. ПДР порушення вимого інформаційно-вказівних знаків.
Вказаною постановою він визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 122 КУпАП та на нього було накладено штраф в сумі 1020 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно п. 4 Наказу № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07.11.2015 року передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, зокрема, передбачених ст. 122 КУпАП. У такому випадку уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Верховний Суд у своїй постанові від 29 травня 2018 року у справа №712/5209/17 зазначив, що докази, надані відповідачем по справі, мають бути належним чином досліджені судами першої та апеляційної інстанцій із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Із наданого відповідачем на огляд суду відеозапису, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до частини 2 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» патрульні поліції поінформували позивача, що останні порушив приписи дорожніх знаків знаком 5.38 «Місце для зупинки з додатковою табличкою до нього 7.17 «Інваліди» та позначеного дорожньою розміткою 1.30 яка позначає місця стоянки транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю чи на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», за яке передбачена відповідальність відповідно до частини 5 статті 122 КУпАП. Після чого згідно пункту 2 частини 1 статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 ПДР поліцейським було перевірено посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб. Надалі інспектор поліції з'ясував всі фактичні обставини справи, роз'яснив позивачеві права та обов'язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України. В подальшому інспектор Горета М.В. виніс постанову серії ЕАА № 454370 відносно ОСОБА_1 за порушення ч. 5 ст. 122 КУпАП та наклав стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 гривень.
Таким чином, інспектор патрульної поліції Горета М.В. не допустив порушень порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час розгляду даної справи судами попередніх інстанцій) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови відповідач - співробітник патрульної поліції діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови відсутні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що відповідач довів правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 22 серпня 2018 року у справі № 234/9688/18 - залишити без задоволення.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 22 серпня 2018 року у справі № 234/9688/18 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 29 жовтня 2018 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.А. Блохін
Судді І.В. Сіваченко
О.О.Шишов