ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
25 жовтня 2018 року № 826/9666/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Пащенка К.С., суддів: Чудак О.М., Шейко Т.І., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доМіністерства юстиції України
про представники сторін: скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії позивача - ОСОБА_1; відповідача - Клименко В.О.; В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) подав на розгляд Окружному адміністративному суду м. Києва позов до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просить суд:
скасувати наказ Міністерства юстиції України про припинення діяльності арбітражного керуючого № 1695/5 від 16.06.2016.
В обґрунтування позову зазначив, що накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого здійснене за відсутності правових підстав; до настання спірних правовідносин позивачу не виносились два або більше попереджень, що могло б бути підставою для застосування найсуворішого виду стягнення; в оскаржуваному рішенні Дисциплінарною комісією не зазначено, у чому полягає вина позивача, не визначено її ступінь та тяжкість скоєного проступку; не надано жодної оцінки діям позивача та поясненням позивача, не здійснено перевірки відповідності та об'єктивності акта перевірки, не розглянуто питання завдання діями позивача шкоди будь-яким фізичним чи юридичним особам.
Окремо позивач звернув увагу суду на той факт, що повідомлення про участь у засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих він отримав вже після проведення даного засідання, а тому він фактично був позбавлений можливості особисто приймати участь у процесі прийняття рішення відносно нього та надавати особисті пояснення, у зв'язку з чим він вважає Рішення Міністерства Юстиції України необґрунтованим та передчасним.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2016 (суддя Федорук А.Б.) відкрито провадження у адміністративній справі № 826/9666/16 та призначено до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2017 відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення позову.
Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 10.10.2017 № 4176 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.
Ухвалою окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017 (суддя Пащенко К.С.) адміністративну справу № 826/9666/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією у складі трьох суддів.
Позивач в судовому засіданні 04.04.2018 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини, в яких зазначив, що Міністерство юстиції України діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надані, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Окрім того, представник позивача та представник відповідача звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 здійснював діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі Свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого виданого Міністерством юстиції України 19.02.2013 № 280/5 (а.с. 59).
Листом Мін'юсту від 04.12.2015 № 21290-0-32-15/9.5 зобов'язано Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області провести позапланову перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання ним повноважень керуючого санацією у справі про банкрутство ТОВ «Адамант» з питань, викладених у зверненні судді господарського суду Київської області Лутак Т. В. від 09.11.2015 № Б8/067-12/24.
В період з 15.04.2016 по 19.04.2016 Головним територіальним управлінням юстиції у Житомирській області проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 на підставі звернення судді господарського суду Київської області Лутак Т.В. від 19.11.2015 №Б8/067-12/24, доручення Міністерства юстиції України від 29.02.2016 №9.5-32/259 «Щодо проведення перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1.» під час виконання ним повноважень керуючого санацією ТОВ «Адамант» з питань, викладених у зазначеному зверненні.
За результатами перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_4 під час виконання повноважень керуючого санацією ТОВ «Адамант» складено довідку № 15/1 від 19.04.2016 та акт № 15/2 від 28.04.2016 у висновках якого зазначено порушення:
абзацу другого частини шостої статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка діяла до 19.01.2013) (далі - Закон), щодо прийняття в господарське відання майна боржника та організації проведення його інвентаризації;
абзацу третього частини шостої статті 17 Закону, щодо відкриття спеціального рахунку для проведення санації та розрахунків з кредиторами;
абзацу п'ятого частини шостої статті 17 Закону, щодо організації ведення бухгалтерського і статистичного обліку та фінансової звітності;
абзацу шостого частини шостої статті 17 Закону, відносно здійснення заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником; від імені боржника заявлення позовів про стягнення заборгованості з дебіторів боржника, а також з осіб, які несуть з боржником відповідно до закону або договору субсидіарну (додаткову) чи солідарну відповідальність;
абзацу дев'ятого частини шостої статті 17 Закону, щодо звітування перед комітетом кредиторів щодо послідовної реалізації плану санації;
статті 4-5 та статті 115 Господарського процесуального кодексу України, щодо виконання рішень, ухвал та постанов суду, що набрали законної сили;
частини першої статті 21 Закону, згідно якої за 15 днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов'язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт та повідомити членів комітету кредиторів про час і місце проведення засідання комітету кредиторів.
12.06.2016 Департаментом з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України внесено на розгляд на засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) подання № 722.
Рішенням Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, яке оформлено протоколом № 47/05/16 від 26.05.2016, до позивача ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі подання № 722 від 12.05.2016.
Наказом Міністра юстиції України № 1260/5 від 28.04.2016 року свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1304 від 02.07.2013 року видане позивачу анульоване. (том 1, а.с. 185)
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 105 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі Закон) встановлено, що дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов'язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Відповідно до ч. 1 ст. 106 Закону, планові перевірки здійснюються за певний період не частіше одного разу на два роки за місцезнаходженням державного органу з питань банкрутства або суб'єкта, щодо якого арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) здійснює свої повноваження, або у приміщенні, де знаходиться контора (офіс) арбітражного керуючого, з обов'язковим повідомленням арбітражного керуючого про час і місце проведення перевірки. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний надавати особам, уповноваженим проводити перевірку, відомості, документи для огляду та їх копії для залучення до матеріалів перевірки. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається. Попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірок за зверненнями фізичної чи юридичної особи.
У частині 2 цієї ж статті передбачено, що позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений в запиті строк арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.
Згідно з ч. 4 ст. 106 Закону, у разі виявлення під час перевірки порушень норм законодавства в роботі арбітражного керуючого, державний орган з питань банкрутства може зупинити діяльність арбітражного керуючого та передати матеріали на розгляд дисциплінарній комісії для накладення на порушника дисциплінарних стягнень.
Відповідальність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) передбачено у ст. 107 Закону, відповідно до якої арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом.
Арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом (частина 2 статті 107). Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення (частина 3 статті 107). Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (частина 4 статті 107). Про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (частина 5 статті 107).
Згідно з ч. 1 ст. 108 Закону Дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики.
Дисциплінарна комісія, згідно з ч. 4 ст. 108 Закону, розглядає заяви, скарги та подання на арбітражних керуючих; організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); надає консультації і рекомендації, а також готує методичні розробки з питань професійної етики арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та застосування прогресивних практик; приймає рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень.
Дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), відповідно до ч. 1 ст. 109 Закону, є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Відповідно до ч. 2 ст. 109 Закону під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.
Так п. 1.1 та п. 1.2 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 № 1284/5 (далі по тексту - Порядок) розробленого відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» поширюється на всіх фізичних осіб, які отримали в установленому порядку свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
Згідно п. 1.3. Порядку контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - арбітражний керуючий) здійснює Міністерство Юстиції України як державний орган з питань банкрутства та за його дорученням головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі як територіальні органи з питань банкрутства. При цьому Міністерство Юстиції України та його територіальні органи з питань банкрутства є органами контролю.
Пунктом 1.4 Порядку, передбачено процедуру організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих; повноваження осіб, які здійснюють перевірки; права й обов'язки арбітражних керуючих; порядок оформлення результатів перевірки; порядок підготовки за результатами перевірки подання на Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.
При цьому відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Порядку контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок. Контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється на предмет дотримання ними вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці.
Здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих, згідно з пунктів 2.3 Порядку, складається з таких етапів: 1) проведення перевірки, складання довідки про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого (далі - Довідка); 2) надання арбітражним керуючим комісії заперечень щодо Довідки та (або) усунення зазначених у Довідці порушень; 3) складення акту перевірки з урахуванням Довідки, заперечень та усунутих арбітражним керуючим порушень.
Відповідно до п. 2.6. Порядку підставами для проведення позапланової перевірки: подання арбітражним керуючим письмової заяви до органу контролю про проведення перевірки за його бажанням; звернення (скарги) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення контролю; виявлення недостовірності даних, заявлених у документах, поданих арбітражним керуючим для отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); неподання або подання не в повному обсязі в установлений строк арбітражним керуючим документів обов'язкової звітності або виявлення недостовірності даних у документах обов'язкової звітності, поданих арбітражним керуючим; перевірка виконання арбітражним керуючим розпоряджень, виданих за результатами проведення планових чи позапланових перевірок органом контролю; встановлення Дисциплінарною комісією невідповідності висновків акта перевірки вимогам законодавства, зазначеного в пункті 2.2 цього розділу, та направлення звернення (скарги), що було(а) підставою для проведення відповідної позапланової перевірки, для проведення додаткового контролю; рішення Дисциплінарної комісії щодо проведення органами контролю додаткового контролю на підставі заяв та скарг, які надійшли на розгляд Дисциплінарної комісії; виявлення Міністерством юстиції України або територіальним органом з питань банкрутства у процесі реалізації повноважень державного органу з питань банкрутства ознак невиконання чи неналежного виконання арбітражним керуючим покладених на нього обов'язків; невиконання арбітражним керуючим вимог рішень (ухвал, постанов) господарського суду у справах про банкрутство.
Так, згідно з п. 4.3 Порядку у перший день перевірки арбітражний керуючий зобов'язаний надати комісії документи у спосіб, встановлений у повідомленні про проведення перевірки, та пояснення щодо предмета перевірки. Арбітражний керуючий протягом усього часу проведення перевірки до моменту складання акту перевірки має право бути присутнім під час проведення перевірки та надавати додаткові документи та пояснення.
Відповідно до п. 5.1 Порядку в останній день перевірки орган контролю складає та підписує Довідку (додаток 5 до Порядку) у двох примірниках. Один примірник Довідки надається арбітражному керуючому, який перевірявся, або його представнику, другий зберігається в органі контролю. Арбітражний керуючий, згідно з п. 6.1 Порядку, має право протягом п'яти робочих днів після складення Довідки надати в письмовій формі свої пояснення, зауваження, заперечення до неї разом з необхідними документами або усунути виявлені під час перевірки порушення та надати інформацію про це комісії.
Відповідно до пунктів 6.2 - 6.5 Порядку орган контролю зобов'язаний протягом двох робочих днів після завершення строку для надання арбітражним керуючим заперечень щодо Довідки опрацювати надані арбітражним керуючим пояснення, зауваження, заперечення.
Комісія готує акт перевірки діяльності арбітражного керуючого (додаток 7 до Порядку; далі - акт перевірки) протягом, зокрема, двох робочих днів після завершення строку для надання арбітражним керуючим пояснень, зауважень, заперечень щодо Довідки. Структурний підрозділ Міністерства юстиції України протягом десяти робочих днів з дня надходження Довідки до нього проводить аналіз Довідки та всіх доданих до неї документів, готує Висновок, який підписується керівником структурного підрозділу Міністерства Юстиції України та містить інформацію про відповідність Довідки і доданих до неї документів законодавству з питань банкрутства та інформацію щодо порушень, які повинні бути зазначені в акті перевірки, та надсилає його територіальному органу з питань банкрутства з одночасним поверненням доданих до Довідки документів. Протягом двох робочих днів з дня отримання Висновку Міністерства юстиції України комісія готує акт перевірки.
Відповідно до пункту 6.13. Порядку у разі виявлення за результатами перевірки порушень, які є підставою для внесення до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень, орган контролю обов'язково зазначає про це в акті перевірки. У такому випадку припис та (або) розпорядження не складаються до моменту прийняття Дисциплінарною комісією рішення за результатом розгляду подання. У цьому випадку орган контролю протягом трьох робочих днів з дня підписання акту перевірки вносить пропозицію до структурного підрозділу Міністерства Юстиції України щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення (далі - пропозиція). До пропозиції орган контролю додає акт перевірки з усіма документами, що є його невід'ємними складовими.
Згідно з п. 7.1. Порядку підставою для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є, зокрема, грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).
Відповідно до п. 7.2 Порядку протягом п'яти робочих днів з дати отримання структурним підрозділом Міністерства Юстиції України від органу контролю пропозиції структурний підрозділ останнього готує та вносить подання на Дисциплінарну комісію про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення (далі - подання), копія якого надсилається арбітражному керуючому до відома. Подання повинно містити висновок структурного підрозділу Міністерства Юстиції України щодо відповідності висновків акта перевірки законодавству з питань банкрутства. До подання додається пропозиція органу контролю з усіма додатками.
Порядок утворення при Міністерстві юстиції України, як державному органі з питань банкрутства Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), її завдання, функції та порядок діяльності визначає згадане вище Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.01.2013 №81/5.
Відповідно до пункту 2, 3 Положення затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.01.2013 (далі - Положення) у своїй діяльності дисциплінарна комісія керується Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, цим Положенням, а також наказами Міністерства Юстиції України.
Основними завданнями Комісії є здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірка організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики арбітражного керуючого.
Згідно з п. 15 Положення на засідання Комісії, на якому буде розглянуто подання про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого, запрошується арбітражний керуючий, який має право давати додаткові пояснення по суті питання. На засідання Комісії, на якому буде розглянуто подання про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого, внесеного структурним підрозділом за результатом позапланової перевірки, підставою для проведення якої була заява або скарга фізичної або юридичної особи, може бути запрошений відповідний заявник або скаржник, який може давати додаткові пояснення по суті питання. Комісія може прийняти рішення за відсутності заявника, скаржника або арбітражного керуючого, стосовно якого розглядаються подання про застосування дисциплінарного стягнення.
Відповідно до пунктів 16, 17 Положення комісія приймає рішення простою більшістю голосів присутніх на засіданні її членів. Обговорення питань, що розглядаються під час засідання Комісії, і рішення, що приймаються Комісією, оформляються протоколом, який підписується усіма присутніми на засіданні членами Комісії протягом двох робочих днів після цього засідання Комісії. Протокол засідання Комісії повинен містити перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядались на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, прийняте Комісією рішення. Протоколи засідання Комісії зберігаються у структурному підрозділі.
Згідно з п. 24 Положення під час визначення виду дисциплінарного стягнення Комісія повинна враховувати ступінь вини арбітражного керуючого, тяжкість вчиненого ним проступку, а також, чи застосовувалися раніше до нього дисциплінарні стягнення.
За результатами розгляду питання порядку денного Комісія, у відповідності з п. 25 Положення, приймає рішення про: застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення на підставі подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого; відхилення подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого; ініціювання проведення структурним підрозділом позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого, якщо із заяви або скарги вбачається необхідність проведення додаткового контролю; ініціювання проведення саморегулівною організацією арбітражних керуючих перевірки діяльності арбітражного керуючого, членом якої він є, якщо із заяви або скарги вбачається порушення правил професійної етики арбітражного керуючого цієї саморегулівної організації арбітражних керуючих; відмову в задоволенні заяви або скарги щодо діяльності арбітражного керуючого, організації його роботи, дотримання ним вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики арбітражного керуючого; перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражного керуючого, або ініціювання проведення такої перевірки органом, до компетенції якого належить вирішення таких питань; вжиття заходів щодо спростування оприлюднених фактів, які принижують честь і гідність арбітражних керуючих; схвалення консультацій і рекомендацій, а також методичних розробок з питань професійної етики арбітражних керуючих та застосування прогресивних практик у сфері відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом для подальшого їх розміщення на офіційному веб-сайті Міністерства Юстиції України у мережі Інтернет.
Судом встановлено, що відповідач в порушення вимог п. 15 Положення № 81/5 не направив вчасно позивачу запрошення на засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), яке відбулось 26.05.2016 та на якому розглядалось подання про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.
Позивач зазначив, що запрошення на засідання йому було направлено простим листом лише 25.05.2016.
Представник відповідача не надав жодного належного доказу про отримання вчасно позивачем вказаного листа-запрошення.
Суд вважає, що вказані положення узгоджуються з принципом права особи на участь у процесі прийняття рішення, зазначеного у ч. 3 ст. 2 КАС України та тлумаченням самого значення запрошення (запрошення прибути особі у визначений час та місце для присутності на заході або здійснення дій). Принцип права особи на участь у процесі прийняття рішення, який об'єднаний безпосередньо з необхідністю запрошення особи відповідно до п. 15 Положення № 81/5, при прийнятті майбутнього рішення, є елементом справедливості, а відповідно підставою для прийняття рішення з дотриманням інших принципів: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Таким чином, отримання запрошення на засідання Дисциплінарної комісії, є процесуальною гарантією позивача на прийняття цією комісією об'єктивного рішення.
Проте, позивач не отримав запрошення та не знав про засідання Дисциплінарної комісії, яке відбулось 26.05.2016, на якому вирішено питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Суд зазначає, що позбавлення позивача надати додаткові пояснення по суті питання призвело до неможливості врахування членами Комісії ступені його вини, обставин щодо вчинення ним проступку, а тому застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), грубо порушує його право на здійснення незалежної професійної діяльності.
Статтею 109 Закону визначено, що дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.
При цьому суд враховує, що Закон визначає лише поняття дисциплінарного проступку арбітражного керуючого, яким є винне невиконання або неналежне виконання обов'язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Підстави ж для притягнення арбітражного керуючого для дисциплінарної відповідальності визначені п. 7.1 Порядку № 1284/5, якими є:
- встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей;
- вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому;
- невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю;
- відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки;
- грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута);
- встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства України, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади.
Проте, поняття грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута), що інкримінується позивачу, Порядком № 1284/5 не визначено, що свідчить про необхідність оцінки порушення, є воно грубим чи не грубим саме під час розгляду подання Дисциплінарною комісією на засіданні, з урахуванням обставин матеріалів та пояснень осіб, які беруть участь у засіданні, у тому числі арбітражного керуючого.
Головне управління юстиції у Житомирській області у своєму акті № 15/2 від 28.04.2016 та Дисциплінарна комісія не доводять факту грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання своїх повноважень.
Отже, при прийнятті рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 26.05.2016 в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення, було порушено права позивача та не враховано всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.
Таким чином, проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, враховуючи при цьому доводи сторін, а також наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Так, Дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), відповідно до ч. 1 ст. 109 Закону, є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Як вбачається зі змісту Наказу Міністерства юстиції України № 1695/5 від 16.06.2016 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражних керуючих (керуючих санацією, розпорядників майна, ліквідаторів) на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
Разом з тим ч. 1 ст. 109 Закону, передбачено вичерпний перелік дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до арбітражного керуючого.
У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що відповідачем був застосований до позивача вид дисциплінарного стягнення не передбачений чинним законодавством.
Так, згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналізуючи зібрані по справі докази суд приходить до висновку, що оскаржуваний позивачем наказ Міністерства юстиції України № 1695/5 від 16.06.2016 в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №295 від 19.02.2013 не відповідає вимогам передбаченим в ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки відповідачем не було враховано усіх істотних обставин, які мали значення для його прийняття.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.
Керуючись: ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 72,77, 90, 244-246, 295 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Скасувати наказ Міністерства юстиції України про припинення діяльності арбітражного керуючого № 1695/5 від 16.06.2016.
3. Стягнути з Міністерства юстиції України (адреса: 01601, м. Київ, Городецького, 13, ідентифікаційний код - 00015622), за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, адреса: 01133, АДРЕСА_1), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати у сумі 551 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна) 21 коп.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Головуючий суддя К.С. Пащенко
Суддя О.M. Чудак
Суддя Т.І. Шейко