10.2.4
Іменем України
29 жовтня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2869/18
Головуючий суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
24 вересня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Старобільське ОУПФУ Луганської області) з такими вимогами:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
2) зобов'язати відповідача відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснити з 01.10.2017 перерахунок позивачу пенсії з інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 до моменту здійснення перерахунку;
3) визнати дії відповідача при вирішенні звернення позивача щодо перерахунку пенсії як дискримінаційні.
В обґрунтування вимог зазначено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як військовозобов'язаний, який призваний на військові збори з 28.05.1987 по 09.07.1897, що підтверджується записом у військовому квитку № НОМЕР_1 ; архівними довідками від 06.08.2008 МОУ № 43858, військкомату від 12.05.2008 № 13; довідкою військової частини від 26.06.1997 № 73413 підтверджує факт виконання обов'язків в військовій частині з 26.05.1987 по 13.06.1987; посвідченням ветерана військової служби серії НОМЕР_2 .
Позивач є інвалідом 2 групи, що підтверджено посвідченням від 07.04.2014 серії НОМЕР_3 , довідкою акта огляду від 01.04.2014 серії 10 ААВ № 396177; довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 01.04.2014 серії 10 ААА № 220937; експертним висновком від 08.04.2008 № 217. Перебуває на обліку у відповідача.
Позивач вважає, що відповідач, починаючи з 01 жовтня 2017 року, неправильно нараховує та виплачує позивачу пенсію. У зв'язку з чим 13.06.2018 позивач звернувся до відповідача, в своєму зверненні позивач зазначив, що має право на пенсійне забезпечення відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповіддю від 26 червня 2018 року № 30/К-Н відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії, в якій зазначив, що під час ліквідації аварії на ЧАЕС позивач не проходив строкової служби.
З посиланням на норми статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач вважає, що відповідач внаслідок порушень зазначених вимог законодавства позбавив його права на перерахунок пенсії, що стало підставою для подання даної позовної заяви.
Ухвалою суду від 01.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (т. 1 арк. спр. 1-3).
Від відповідача через відділ діловодства, обліку та звернення громадян (канцелярію) суду 24.10.2018 за вх. № 28470/2018 надійшов відзив на позовну заяву не підписаний електронним цифровим підписом особи (т. 1 арк. спр. 58-61) та, в силу припису підпункту 2.2.18 пункту 2.2 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, має статус «Інформаційний», разом з тим суд вважає, за необхідне врахувати інформацію, зазначеному у відзиві на позов.
Від Старобільського ОУПФУ Луганської області 29.10.2018 надійшов оригінал відзиву на позов, поданого відповідачем до суду 24.10.2018 за вх. № 28470/2018 (т.1 арк. спр. 170-171).
В обґрунтування своєї позиції відповідачем зазначено, що позивач перебуває на обліку у відповідача з 01.12.2007. З 29.09.2008 позивач отримує пенсію, призначену відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розмір пенсії позивачу обчислений в мінімальному розмірі, відповідно до пункту 11 Порядку затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 № 1210, без урахування заробітку.
Позивач проходив дійсну військову (строкову) службу у лавах Радянської армії у період з 19.04.1982 по 05.05.1984, а згідно з довідкою, виданою Міністерством оборони та довідки, виданою за місцем роботи - участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, ОСОБА_1 брав у період з 26.05.1987 по 12.07.1987 у складі військової частини № 73413. Отже, на момент участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивач не проходив дійсну строкову службу в армії.
Відповідач зазначає, що участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відбулась не під час проходження строкової служби, відповідно, права на проведення перерахунку пенсії згідно з Постановою КМУ від 15.11.2017 № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач не має.
Просив у задоволенні позовних вимог відмовити за відсутністю законних підстав.
По справі від учасників справи надійшли такі заяви, клопотання та судом вчинено такі процесуальні дії:
- позивачем у позовній заяві заявлено клопотання (т. 1 арк. спр. 13), які вирішено в ухвалах суду від 01.10.2018 про прийняття позовної заяви до провадження та відкриття провадження у справі (т. 1 арк. спр. 1-2) та від 29.10.2018 про відмову у задоволенні клопотань (т. 2 арк. спр. 69-70).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
З копії паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 (т. 1 арк. спр. 33-35).
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Старобільському ОУПФУ Луганської області та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджено копією пенсійної справи (т. 2 арк. спр. 1-65).
Посвідченнями від 08.07.2008 серії А № 121545, від 07.04.2014 серії Б № 470655, від 25.10.2017 серії АА № 363226, від 20.05.2014 № 2331714071 серії НОМЕР_5 , вкладкою до посвідчення від 12.05.2016 № НОМЕР_6 , довідкою до акта огляду МСЕК від 01.04.2014 серії 10 ААВ № 396177, довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 01.04.2014 серії 10 ААА № 220937 підтверджено, що позивач є інвалідом другої групи, захворювання пов'язано з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (т. 1 арк. спр. 15-18, 23-24).
Довідкою від 10.07.1987 № 136/18, виданою військовою частиною № НОМЕР_7 підтверджено, що позивач виконував службові обов'язки при військовій частині № НОМЕР_7 у період з 26.07.1987 по 12.07.1987 (т. 1 арк. спр. 27).
Згідно із довідкою від 12.05.2008 № 13 підтверджено, що позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 26.05.1987 по 15.07.1987 у в/ч № 73413 та отримав дозу опромінювання 25.0 ренген (т. 1 арк. спр. 26).
Відповідно до архівної довідки від 06.08.2008 № 43858, виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 28.05.1987 (наказ № 151) по 09.07.1987 (наказ № 193) (т. 1 арк. спр. 25).
Донецькою регіональною міжвідомчою експертною комісією на засіданні 08.04.2008 № 217 зроблено експертний висновок, що у позивача захворювання пов'язано з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС (т. 1 арк. спр. 22).
Згідно з військовим квитком від 19.04.1982 НОМЕР_8 підтверджено проходження дійсної військової служби ОСОБА_1 у період з 19.04.1982 по 05.05.1984 у в/ч № 19288; з 28.05.1987 по 09.07.1987 позивач брав участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС у в/ч № 73413, отримав дозу 4 рентген, 826 мк/рентген (т. 1 арк. спр. 28-32).
13 червня 2018 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою б/н про нарахування позивачу пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів від 15 листопада 2017 № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (т. 1 арк. спр. 19).
Листом від 26.06.2018 № 30/К-Н (арк. спр. 20-21) відповідач надав роз'яснення позивачу з питань застосування частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У листі зазначено, що позивач брав участь у ліквідації наслідків ЧАЕС не під час проходження дійсної строкової служби, а як військовозобов'язаний, якого було призвано на збори, що вбачається з матеріалів пенсійної справи позивача. Таким чином у позивача відсутнє право на отримання пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня відповідного року (т. 1 арк. спр. 20-21).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 58 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду. Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції у сфері пенсійного забезпечення.
Закон України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно зі статтею 1 Закону № 796-ХІІ він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок № 1210), передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою.
Зазначений Порядок № 1210 доповнено пунктом 9-1 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 851 та застосовується з 01 жовтня 2017 року.
Цією ж постановою Кабінету Міністрів України внесено зміни до Пункту 1 Порядку № 1210, а саме: розширено перелік статей Закону № 796-XII, на які поширюється дія Порядку, шляхом включення до нього статті 59 Закону № 796-XII, зазначені зміни застосовуються з 01 жовтня 2017 року.
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» статтю 59 Закону № 796-XII викладено в новій редакції, яка застосовується з 01 жовтня 2017 року.
Разом з тим, всі зміни вищезазначених норм застосовуються з 01 жовтня 2017 року.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 1210 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 851) цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, зазначеним Порядком № 1210 визначається лише механізм обчислень та виплат пенсій особам, право на які встановлено статтями 54, 57, 59 Закону № 796-XII.
Позивач вважає, що має право на обчислення його пенсії на підставі пункту 9-1 Порядку № 1210 з 01 жовтня 2017 року, оскільки зазначена норма поширюється на осіб, які отримують пенсію за статтею 54 Закону № 796-XII.
Аналізуючи приписи вищезазначених норм та внесення змін до них, суд зазначає, що доповнення Порядку № 1210 пунктом 9-1 здійснено законодавцем для визначення механізму обчислення пенсій особам, які мають таке право за статтею 59 Закону № 796-XII.
Так, статтею 59 Закону № 796-XII в новій редакції, яка застосовується з 01 жовтня 2017 року, встановлено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Суд вважає, що частину третю статті 59 Закону № 796-XII необхідно застосовувати з урахуванням контекстного зв'язку з іншими її положеннями та положеннями статті 10 Закону № 796-XII.
Так, статтею 10 Закону № 796-XII встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Відповідно до примітки до статті 10 Закону № 796-XII тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Суд зауважує, що стаття 59 має назву «Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи», отже її положеннями врегульовано порядок призначення пенсій особам, які брали участь у ліквідації наслідків ЧАЕС саме під час проходження військової служби.
Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, приписи статті 59 Закону № 796-XII не врегульовують питання пенсійного забезпечення всіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок чого стали інвалідами, а визначає право на пенсію певної категорії військовослужбовців, які проходили дійсну строкову службу, беручи участь у ліквідації наслідків ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, і стали інвалідами.
Пункт 9-1 Порядку № 1210 повністю повторює зміст частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, зі встановленням механізму обчислення пенсії за відповідною формулою.
Отже, пунктом 9-1 Порядку № 1210 встановлено механізм обчислення пенсії особам, які мають право на таке обчислення на підставі статті 59 Закону № 796-XII, тобто особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме під час проходження дійсної строкової служби.
При цьому механізм виплати пенсії, право на які встановлено статтею 54 Закону № 796-XII, визначено пунктом 9 Порядку № 1210.
Системним аналізом вищевикладених норм можна дійти висновку, що частина третя статті 59 Закону № 796-XII передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:
1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або
2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або
3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не допускається):
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Таку правову позицію висловлено Верховним Судом в ухвалі від 08 травня 2018 року по справі № 820/1148/18; провадження № Пз/9901/33/18 (реєстраційний № рішення у ЄДРСР 73901590).
Таким чином, доводи позивача, що він має право на обчислення пенсії за статтею 59 Закону № 796-XII з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, на підставі пункту 9-1 Порядку № 1210, є безпідставними.
Судом встановлено, що позивач у період з 28.05.1987 по 09.07.1987 був призваний на військові збори та виконував обов'язки у військовій частині № НОМЕР_7 .
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, суд дійшов висновку, що позивач не має права на перерахунок пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону № 796-XII та пункту 9-1 Порядку № 1210.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Старобільським ОУПФУ Луганської області правомірно відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку пенсії по інвалідності на підставі частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, про що зазначено у листі від 26 червня 2018 року № 30/К-Н.
Суд також зазначає, що частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України від 05 жовтня 2006 року № 231-V, тобто до внесення змін Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ, передбачалось, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, до внесення змін Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ частина третя статті 59 Закону № 796-ХІІ регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Внесенням змін до частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ законодавець розширив перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аварій та випробувань та у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.
Отже, позивач не мав права на призначення/перерахунок пенсії відповідно до статті 59 Закону № 796-ХІІ, як до внесення змін до цієї норми, так і після цього.
При цьому порядок призначення пенсії і компенсації особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, відповідно до якого вони призначаються на різних умовах, врегульовано Розділом VIII Закону № 796-ХІІ.
Таким чином, Закон № 796-ХІІ диференційовано регулює умови призначення та розмір пенсії осіб залежно від категорії.
Держава у особі її компетентних органів на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм громадянам із державного бюджету шляхом прийняття законів.
Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Положеннями статті 85 Конституції України визначено, що до повноважень Верховної Ради України, зокрема, належить прийняття законів.
Зі змісту статті 14 Закону № 796-ХІІ вбачається, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються окремі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 1, 2, 3, 4.
Виходячи із положень указаної норми Закону, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС може належати до певної категорії осіб, у залежності від місця, періоду, строку участі у ліквідації аварії та наслідків для здоров'я, яких зазнала особа.
Положеннями розділу VIII Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії та компенсації зазначеним особам, залежно від віднесення їх до тієї чи іншої категорії, призначаються на різних умовах, що не свідчить про нерівність таких осіб, оскільки у кожному конкретному випадку враховуються певні фактичні обставини, які впливають на рівень та умови пенсійного забезпечення тієї чи іншої категорії осіб.
Надаючи правову оцінку доводам позивача щодо наявності дискримінації з боку відповідача, суд виходить з такого.
За визначенням пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Відповідно до статті 24 Конституції України, статей 2, 7 Загальної декларації прав людини, статей 2, 26 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статті 2 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 14, стаття 1 Протоколу № 12 до Конвенції) необхідною підставою для встановлення факту дискримінації є обумовленість відмінного ставлення за певними ознаками.
У рішеннях Європейського суду з прав людини зазначено, що лише розрізнення, яке базується на персональній ознаці, за якою особа чи групи осіб відрізняються один від одного, можна характеризувати як дискримінацію (рішення у справах «Карсон та інші проти Сполученого Королівства», «Кьєльдсен, Буск Мадсен і Педерсен проти Данії»). Суд деталізує вимоги до природи ознак, за якими забороняється дискримінація, та встановлює, що категорія «інші ознаки» поширюється винятково на такі ознаки, які за своєї природою є достатньо подібними до ознак, які вже перелічені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тобто відносяться до визначального для ідентичності особи вибору або є невід'ємними, вродженими та незмінними характеристиками (рішення у справі «Петерка проти Чеської Республіки»).
Отже, факт дискримінації може бути встановлений лише у випадку, коли розрізнення у ставленні до особи вмотивоване притаманною їй певною персональною ознакою.
Проте, позивачем не наведено доводів, які б дозволили обґрунтовано припустити, що має місце різниця у ставленні відповідача до пенсіонерів, які звертаються до відповідача за перерахунком пенсії, через будь-яку наявну в них персональну ознаку, а тому доводи позивача про наявність дискримінаційного ставлення до нього є необґрунтованими.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи даний спір, суд, керуючись частиною другою статті 2 КАС України, зобов'язаний перевірити рішення суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 10 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місце знаходження: 92704, Луганська область, Старобільський район, місто Старобільськ, квартал Дружби, будинок 1-А, код за ЄДРПОУ 41246506) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова