25 жовтня 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/2426/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)
відповідач: Світловодський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Павлівська, 13-А, код ЄДРПОУ 35037956)
про визнання протиправними та скасування постанов, -
ОСОБА_1, через представника ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (надалі - Світловодський МРВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області) про визнання протиправними та скасування постанов.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що державним виконавцем Світловодського МРВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградської області прийнято постанову ВП№50941464 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №401/5139/14-ц, у якому вона є боржником, у зв'язку з фактичним повним виконанням цього виконавчого листа. Також 07.05.2018 року прийнято постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 7400 грн. та про стягнення з нього витрат виконавчого провадження в розмірі 5615 грн. Позивачка не погоджується з цими постановами, стверджуючи, що за нормами Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір визначається під час відкриття виконавчого провадження. У матеріалах виконавчого провадження відсутні докази на підтвердження витрат виконавчого провадження. Позивачка наполягає, що згідно з виконавчим листом вона не повинна оплачувати перенесення паркану, а зобов'язана відновити межу між земельними ділянками шляхом знесення існуючого між ними паркану. Виконання рішення полягало у знесенні паркану, а не у його перенесенні, що потребує більших затрат, аніж тільки знесення, тому вимога про відшкодування таких витрат виконавчого провадження є неправомірною. З цих підстав позивачка просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Світловодського МРВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області Гломби О.С. від 07.05.2018 року у виконавчому провадженні №50941464 про стягнення з неї виконавчого збору у розмірі 7400 грн.;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Світловодського МРВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області Гломби О.С. від 07.05.2018 року у виконавчому провадженні №50941464 про стягнення з неї витрат виконавчого провадження у розмірі 5615 грн.
Ухвалою судді від 26.09.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за вказаним позовом та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05.10.2018 року.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що на виконанні у Світловодському МРВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області з квітня 2016 року знаходилися 3 виконавчі провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №401/5139/14-ц від 22.04.2016 року, виданого Світловодським міськрайонним судом, про зобов'язання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 за власний рахунок відновити межу між земельними ділянками шляхом знесення існуючого між вказаними земельними ділянками паркану. Державним виконавцем рішення виконано 03.05.2018 року, про що складено відповідний акт, який підписаний сторонами виконавчого провадження та його учасниками. Виконавчі провадження завершені 07.05.2018 року на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" та того ж дня винесені постанови про 07.05.2018 року про стягнення солідарно з боржників виконавчого збору в розмірі 7400 грн. та витрат виконавчого провадження в розмірі 5615 грн. До складу витрат виконавчого провадження включено зокрема 1500 грн., сплачених за послуги інженера - землевпорядника ОСОБА_5 за роботу по винесенню меж земельної ділянки в натуру на місцевість, та 4000 грн. витрат, понесених за перенесення паркану ФОП ОСОБА_6 Доводячи правомірність спірних постанов, які виведені в окремі виконавчі провадження для подальшого виконання та солідарного стягнення з боржників виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою від 05.10.2018 року суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення третьої особи ОСОБА_7 та оголосив перерву у судовому засіданні до 18.10.2018 року, повторно зобов'язавши відповідача подати до суду оригінали матеріалів виконавчого провадження ВП №50941464 та інші необхідні документи.
У судове засідання 18.10.2018 року позивачка та відповідач не з'явилися, їхні представники подали заяви про розгляд справи без їхньої участі, у письмовому провадженні.
Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши справу в порядку письмового провадження, дослідивши надані та зібрані докази, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 06.04.2016 року у цивільній справі №401/5139/14-ц частково задоволено позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про витребування частини земельної ділянки із незаконного чужого володіння та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права на землю. Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 за власний рахунок відновити межу між земельними ділянками, розташованими по АДРЕСА_2 відповідно до технічних характеристик акта про встановлення та погодження в натурі меж земельної ділянки ОСОБА_7 від 12.11.2012 року, кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_7 від 14.11.2014 року, свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_7 від 26.12.2014 року і додатка №1 до висновку судової земельно-технічної експертизи №80-15 від 24.09.2015 року, шляхом знесення (демонтажу) існуючого між вказаними земельними ділянками паркану (огорожі). (а.с. 100-101)
На виконання цього рішення Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області 22.04.2016 року за заявою стягувача ОСОБА_7 видано 3 виконавчих листи №401/5139/14-ц щодо кожного з боржників, які пред'явлені для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби Світловодського міськрайонного управління юстиції. (а.с. 96, 132)
Державним виконавцем ВДВС Світловодського МРУЮ за цими виконавчими листами щодо кожного з боржників 27.04.2016 року відкрито такі виконавчі провадження: №50941569 (щодо боржника ОСОБА_3), №50941464 (щодо боржника ОСОБА_1), №50941517 (щодо боржника ОСОБА_4).
Зокрема, постановою державного виконавця Пасько Д.В. від 27.04.2016 року відкрито виконавче провадження ВП №50941464 з виконання виконавчого листа №401/5139/14-ц від 22.04.2016 року щодо боржника ОСОБА_1 Боржнику встановлено строк для добровільного виконання рішення до 03.05.2016 року та зазначено, що при невиконанні рішення у наданий строк буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій. (а.с. 97 - 98)
Постановою державного виконавця Пасько Д.В. від 30.05.2016 року виконавче провадження на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 06.05.2016 року зупинено, а постановою від 09.09.2016 року - поновлено. (а.с. 112-117)
Згодом за розпорядженням начальника Світловодського МРВ ДВС ГТУЮ в Кіровоградської області №12-р від 19.06.2017 року матеріали цього виконавчого провадження передані державному виконавцю Гломбі О.С. (а.с. 127)
Державним виконавцем Гломбою С.В. винесено постанову від 30.06.2017 року про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з невиконанням боржником рішення, яке не може бути виконано без його участі. (а.с. 131)
Вважаючи цю постанову незаконною, стягувач ОСОБА_7 оскаржила її до начальника Світловодського МРВ ДВС ГТУЮ в Кіровоградської області.
Начальником Світловодського МРВ ДВС ГТУЮ в Кіровоградської області за результатами перевірки законності виконавчого провадження ВП№50941464 винесено постанову від 12.10.2017 року, якою зокрема скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2017 року та зобов'язано державного виконавця Гломбу О.С. привести виконавче провадження у відповідність до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та здійснити всі заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом, спрямовані для фактичного виконання рішення. (а.с. 133-134)
У ході виконавчого провадження державним виконавцем Гломбою О.С. 03.05.2018 року складено акт про те, що рішення суду виконано, межу відновлено шляхом знесення існуючого паркану між земельними ділянками №5 та №7 по вул. Лісозаводській. Витрати на знесення паркану сплачено стягувачем ОСОБА_7 (а.с. 141)
Державним виконавцем Гломбою О.С. винесено постанову від 07.05.2018 року про закінчення виконавчого провадження ВП №50941464 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. (а.с. 147 -148) Ця постанова з супровідним листом №14489 від 07.05.2018 року направлена позивачці. (а.с. 149)
Крім того, державним виконавцем 07.05.2018 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору, якою на підставі статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у сумі 7400 грн. солідарно з іншими боржниками (а.с. 142)
Також державним виконавцем 07.05.2018 року винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, якою на підставі статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" з ОСОБА_1 стягнуто витрати на проведення виконавчих дій у сумі 5615 грн. солідарно з іншими боржниками. (а.с. 145)
Доказів направлення/вручення позивачу, як боржнику у виконавчому провадженні, постанов від 07.05.2018 року про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження його матеріали не містять.
Представник позивачки, ознайомившись 20.08.2018 року з виконавчим провадженням у Світловодському МРВ ДВС ГТУЮ в Кіровоградській області, 30.08.2018 року звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що згідно з частинами 1, 2 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частинами 2, 5 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року (надалі - Закон №1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII установлено, що рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.
За змістом пункту 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження є виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №1404-VIII у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
При цьому виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. (п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII).
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Частиною 2 статті 4 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №1404-VIIІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
При цьому виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. (п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII).
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
За правилами частини 2 статті 39 Закону №1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Згідно з частиною 3 статті 40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 1 статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до частини 3 статті 27 Закону №1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
У частині 5 статті 27 Закону №1404-VIII наведені випадки, коли виконавчий збір не стягується, а саме: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Крім того, згідно з частиною 9 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за №1302/29432 (надалі - Інструкція №512/5), передбачено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником до відкриття виконавчого провадження.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14, 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження ВП №50941464 було відкрито 27.04.2016 року за правилами чинного на той час Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року.
Згідно з пунктами 6, 7 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року, який набрав чинності 05.10.2016 року, рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Виконавче провадження ВП №50941464 було закінчено державним виконавцем на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року - у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
При цьому рішення виконано примусово, внаслідок вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання та через 2 роки після відкриття виконавчого провадження.
На момент закінчення виконавчого провадження виконавчий збір у ньому стягнуто не було, тому державний виконавець правомірно, керуючись частиною 3 статті 40 чинного Закону №1404-VIII, закінчивши 07.05.2018 року виконавче провадження, того ж дня винесла постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату з 1 січня у розмірі 3723 гривні.
За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 07.05.2018 року з боржника ОСОБА_1, солідарно з іншими боржниками за виконавчим листом №401/5139/14-ц від 22.04.2016 року, стягнуто виконавчий збір у розмірі 7400 грн., що є меншим від розміру виконавчого збору, установленого частиною 3 статті 27 Закону №1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру щодо боржника - фізичної особи (два мінімальних розмірів заробітної плати або 7446 грн.)
Оскільки помилка щодо обрахунку та заниження розміру виконавчого збору, стягнутого спірною постановою, не призвела до порушення прав позивачки, тому суд не вбачає підстав для скасування спірної постанови з цієї причини.
Відтак, у задоволенні позову про визнання протиправною та скасування постанови від 07.05.2018 року про стягнення виконавчого збору слід відмовити, оскільки це рішення прийнято державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, прав позивачки не порушує.
Перевіряючи правомірність спірної постанови від 07.05.2018 року про стягнення витрат виконавчого провадження, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Відповідно до вимог пункту 2 розділу VI Інструкції №512/5 витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься, зокрема, у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Закону України "Про виконавче провадження".
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2830/5 "Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за №1300/29430, затверджені Види та розміри витрат виконавчого провадження.
До Видів витрат виконавчого провадження належать:
1. Виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари.
2. Пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку.
3. Послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів, спеціалістів; зберігачів; перекладачів; суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій.
4. Послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум.
5. Проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини.
6. Послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці.
7. Банківські послуги при операціях з іноземною валютою.
8. Сплата судового збору.
9. Плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України N 1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
10. Інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.
Відповідно до розділу ІІ цього Наказу:
1.Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.
Розміри витрат за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2013 року №967/1218/869 "Про затвердження розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках)", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2013 року за №1887/24419.
2. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".
3. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 5 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості розшукових дій, визначених законодавством.
4. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 8 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до ставок судового збору, затвердженого Законом України "Про судовий збір".
5. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати.
6. Відповідні структурні підрозділи (спеціалісти) Міністерства юстиції України, головних територіальних управлінь юстиції, що відповідають за закупівлю товарів і послуг, протягом п'яти робочих днів з дати укладання договору про закупівлю товарів і послуг, визначених пунктами 1, 2, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, повідомляють Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції та відділи державної виконавчої служби про вартість закупівлі одиниці товару і послуги. На підставі наданої інформації державний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження.
Як вбачається зі спірної постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, у ході виконавчих дій були понесені витрати у сумі 5615 грн., а саме: внесення інформації про вчинення виконавчих дій до АСВП - 51 грн. вартість поштових відправлень - 16 грн., конверти - 4 грн., обкладинки виконавчого провадження - 6 грн., матеріально-технічне забезпечення - 5 грн., обслуговування ортгехніки - 6,63 грн., бензин - 26,27 грн., 4000 грн. - витрати, понесені стягувачем на перенесення паркану (квитанція про оплату послуг №ПН3959 від 05.05.2018 року), 1500 грн. - оплата послуг за визначення меж земельної ділянки в натурі (квитанція №ПН657 від 27.04.2018 року). (а.с. 145)
Обґрунтовуючи розмір цих витрат, відповідач посилався на те, що ці витрати підтверджуються актом державного виконавця від 07.05.2018 року, а також квитанціями №ПН657 від 27.04.2018 року та №ПН3959 від 05.05.2018 року. (а.с. 76 - 78).
Відповідач стверджував, що до проведення виконавчих дій на платній основі були залучені суб'єкти господарювання, а саме ФОП ОСОБА_5, який 25.04.2018 року виконав роботи по визначенню меж земельної ділянки в натурі, а також ФОП ОСОБА_6, який 03.05.2018 року виконав роботи по перенесенню паркану. Вартість цих робіт у сумі 1500 грн. та 4000 грн., оплачених стягувачем ОСОБА_7, підтверджена наданими нею квитанціями №ПН657 від 27.04.2018 року та №ПН3959 від 05.05.2018 року, і була включена державним виконавцем до складу витрат виконавчого провадження.
Оцінюючи ці доводи, суд виходив з того, що згідно з пунктом 20 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.
Послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій (експертів, зберігачів, перекладачів, суб'єктів оціночної діяльності-суб'єктів господарювання, суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій) відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2830/5 "Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження" належать до витрат виконавчого провадження, а їх розмір визначається відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.
Між тим, як свідчать матеріали виконавчого провадження ВП №50941464, державний виконавець у встановленому порядку не залучав будь-яких суб'єктів господарювання до проведення виконавчих дій та не укладав будь-яких договорів про закупівлю товарів і послуг.
За чинним Законом №1404-VIII авансування стягувачем витрат на організацію та проведення виконавчих дій передбачає внесення ним на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певної грошової суми для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини.
Згідно з частиною 2 статті 26 Закону №1404-VIII квитанцію про сплату авансового внеску стягувач додає до заяви про примусове виконання рішення.
Статтею 43 Закону №1404-VIII передбачена можливість додаткового авансування витрат виконавчого провадження.
Відповідно до цієї норми у разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб'єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов'язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов'язаний додатково здійснити авансування таких витрат.
З метою забезпечення провадження виконавчих дій виконавець може здійснювати інші витрати виконавчого провадження, крім встановлених Міністерством юстиції України, за умови їх обов'язкового авансування стягувачем.
Після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції №512/5 авансові внески стягувачів використовуються виконавцем для здійснення витрат виконавчого провадження в порядку, визначеному пунктом 17 розділу VII цієї Інструкції.
У разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа невикористаний авансовий внесок повертається стягувачу не пізніше трьох робочих днів з дня винесення відповідної постанови.
Якщо витрати виконавчого провадження були здійснені за рахунок авансового внеску стягувача, ці кошти перераховуються стягувачу як повернення авансового внеску за рахунок стягнутих з боржника витрат виконавчого провадження.
Про використання авансового внеску виконавець готує звіт, в якому наводить перелік витрат виконавчого провадження, які було здійснено за рахунок авансового внеску, із зазначенням сум коштів, сплачених на фінансування кожної з витрат. Звіт про використання авансового внеску підписується виконавцем та залишається в матеріалах виконавчого провадження.
Пунктом 17 Інструкції №512/5 передбачено, що перерахування (повернення) авансового внеску стягувача з рахунку авансового внеску органу державної виконавчої служби здійснюється на підставі розпорядження державного виконавця (додаток 8).
Для проведення витрат за рахунок авансового внеску стягувача кошти з рахунку авансових внесків згідно з розпорядженням державного виконавця перераховуються у розмірі, необхідному для здійснення витрат виконавчого провадження, на спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень, відкриті Міністерством юстиції України, головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі в органах Державної казначейської служби України. Разом з розпорядженням державним виконавцем готуються та надаються відповідні документи щодо здійснення витрат. Витрати за рахунок авансових внесків здійснюються згідно з кошторисами, затвердженими в установленому порядку.
Судом установлено, що стягувечем ОСОБА_7 авансування витрат виконавчого провадження у встановленому порядку не проводилося, кошти на рахунок органу державної виконавчої служби для здійснення необхідних витрат нею не вносилися. Натомість нею самостійно було залучено суб'єктів господарювання - ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 та оплачено надані ними послуги по визначенню меж земельної ділянки в натурі та по перенесенню паркану у сумі 1500 та 4000 грн. відповідно. (а.с. 73 - 77)
Тож ці кошти не є авансовим внеском стягувача та додатковим авансуванням витрат виконавчого провадження у розумінні Закону №1404-VIII.
Отже, оскільки у виконавчому провадженні не вчинялися витрати за рахунок авансового внеску стягувача, тому включення сум у розмірі 5100 грн., сплачених ОСОБА_7 на користь суб'єктів господарювання, до складу витрат виконавчого провадження є безпідставним, а постанова державного виконавця від 07.05.2018 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 5615 грн. є незаконною.
Матеріали справи не містять беззаперечних доказів направлення та вручення позивачці цієї постанови. Ухвалами від 26.09.2018 року та 05.10.2018 року суд витребував у відповідача такі докази. На виконання цих ухвал представник відповідача надала суду копію зведеного реєстру поштових відправлень (рекомендованих листів), який, однак не дозволяє установити, які саме вкладення містилися у цих рекомендованих листах, направлених на адресу позивачки (а.с. 71). Посилаючись на статус відстеження Укрпошти щодо відправлення за №2750700335816, яке отримано адресатом 15.05.2018 року (а.с. 72), представник відповідача не надала суду доказів того, що у цьому листі містилися саме спірні постанови та супровідні листи, якими вони направлялися.
Тож відповідачем не доведено, що про спірні постанови позивачці стало відомо раніше, ніж 20.08.2018 року, коли, як зазначено у позові, представник позивачки ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження у Світловодському МРВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області. (а.с. 7) Оскільки у ході судового розгляду справи такі доводи позову не спростовано, суд вважає, що цей позов подано у межах строку, установленого ч.2 ст.287 КАС України та ч.5 ст.74 Закону №1404-VIII.
У ході судового розгляду справи відповідач не довів правомірність спірної постанови державного виконавця Світловодського МРВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 07.05.2018 року у виконавчому провадженні №50941464 про стягнення з позивачки витрат виконавчого провадження у розмірі 5615 грн., тому позов в цій частині вимог про визнання постанови протиправною та скасування слід задовольнити.
Ухвалою від 26.09.2018 року суд звільнив позивачку від сплати судового збору, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 268, 269, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Павлівська, 13-А, код ЄДРПОУ 35037956) задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 07.05.2018 року у виконавчому провадженні №50941464 про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 10-денний строк, установлений статтею 287 КАС України
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш