12 жовтня 2018 року м.Житомир справа № 806/2312/17
категорія 12.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панкеєвої В.А.,
секретар судового засідання Алексюк Т.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Голови комісії - заступника начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області полковника поліції Мамульчика Андрія Миколайовича, Члена комісії - начальника управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Житомирській області полковника поліції Левітана Сергія Олександровича, Члена комісії - заступника начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Житомирській області підполковника поліції Яскіна Олександра Олександровича, Члена комісії - інспектора відділу комплектування управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Житомирській області капітана поліції Штоюнда Олександра Вікторовича, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Голови комісії - заступника голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області Поліщука Романа Петровича, Члена комісії-члена ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області Шиманського Віталія Станіславовича, Члена комісії-члена ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області Федосєєвої-Словінської Ірини Володимирівни про визнання дій неправомірними, скасування висновку та зобов'язання провести службове розслідування, визнання неправомірними відповідей,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просить:
- визнати неправомірними дії голови комісії - заступника начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області полковника поліції Мамульчика Андрія Миколайовича щодо неналежного проведення службового розслідування;
- визнати неправомірними дії члена комісії - начальника управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Житомирській області полковника поліції Левітана Сергія Олександровича щодо неналежного проведення службового розслідування;
- визнати неправомірними дії члена комісії - заступника начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Житомирській області підполковника поліції Яскіна Олександра Олександровича щодо неналежного проведення службового розслідування;
- визнати неправомірними дії члена комісії - інспектора відділу комплектування управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Житомирській області капітана поліції Штоюнда Олександра Вікторовича щодо неналежного проведення службового розслідування;
- скасувати висновок службового розслідування від 21.07.2017, затверджений начальником ГУНП в Житомирській області від 21.07.2017 про результати службового розслідування фактів викладених в заяві гр.ОСОБА_1 щодо можливих неправомірних дій з боку працівників управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Житомирській області;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області провести службове розслідування за заявою позивача від 19.06.2017 щодо неправомірних дій посадових осіб правоохоронних органів при присвоєнні йому спеціального звання "старшина міліції" та "старший сержант поліції" у листопаді 2015 року та відновити порушене право позивача;
- визнати неправомірними дії посадових осіб управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо ненадання позивачу висновків службових розслідувань;
- визнати неправомірними відповіді Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 21.07.2017 № 2291/105/01/12-2017 та голови ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області від 26.07.2017 № 2351/12/01-20;
- визнати неправомірними дії голови комісії - заступника голови ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області Поліщука Романа Петровича щодо неналежного проведення службового розслідування;
- визнати неправомірними дії члена комісії - члена ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області Шиманського Віталія Станіславовича щодо неналежного проведення службового розслідування;
- визнати неправомірними дії члена комісії - члена ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області Фєдосєєвої-Словінської Ірини Володимирівни щодо неналежного проведення службового розслідування;
- скасувати висновок службового розслідування від 21.07.2017, затверджений головою ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області від 21.07.2017 про результати службового розслідування фактів викладених в заяві гр.ОСОБА_1 щодо можливих неправомірних дій з боку працівників управління кадрового забезпечення УМВС України в Житомирській області;
- зобов'язати ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області провести службове розслідування за заявою позивача від 19.06.2017 щодо неправомірних дій посадових осіб УМВС України в Житомирській області при присвоєнні йому спеціального звання "старшина міліції" у листопаді 2015 року та відновити порушене право.
В обгрунтування позову зазначено, що 19.06.2017 ОСОБА_1 звернувся до Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Національної поліції в Житомирській області з метою проведення службового розслідування щодо обставин неправомірного призначення йому спеціального звання "старшина міліції" та "старший сержант поліції", невірного обчислення стажу служби в міліції, поліції та відповідно належного грошового забезпечення. На адресу позивача надійшли відповіді Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області та Головного управління Національної поліції в Житомирській області по змісту яких, неправомірних дій з боку працівників відповідачів з приводу не присвоєння спеціального звання "капітан міліції" не виявлено. Вказує, що результатів службового розслідування йому не надано. У листі МВС України від 08.08.2017 №22/3/1-Т-1595 відсутні відомості щодо проведення службового розслідування ліквідаційною комісією УМВС України в Житомирській області. Позивач вказує, що посадовими особам, які проводили службове розслідування не досліджено обставини правомірності призначення йому спеціального звання "старшина міліції, оскільки попереднього спеціального звання "капітан міліції" його ніхто не позбавляв і в ньому не понижував. Стверджує про порушення його прав на справедливе розслідування та вважає дії відповідачів та висновок службового розслідування неправомірними.
Ухвалою судді Панкеєвої В.А. від 27.07.2018 прийнято до загального провадження адміністративну справу № 806/2312/17.
В судових засіданнях позивач позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, додаткових поясненнях та заяві про збільшення розміру позовних вимог.
Представники відповідачів, Головного управління Національної поліції в Житомирській області та Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області просили у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.
Відповідачі Штоюнда О.В., Мамульчик А.М. та Шиманський В.С. до суду не з'являлись, подали заяви про вирішення справи за їх відсутності за наявними у матеріалах справи доказами (а.с.97 т.2, а.с.76,77 т.4).
Решта відповідачів до суду не з'являлись, про дату, час і місце судових засідань повідомлялись належним чином та вчасно, причину неявки суду не повідомили.
Заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень цих прав на момент звернення до суду. Таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Як видно з матеріалів справи, 02.11.2015 позивач ОСОБА_1 прийнятий в органи внутрішніх справ наказом УМВС в Житомирській області від 02.11.2015 № 292 о/с, присвоєно спеціальне звання "старшина міліції" (а.с.82 т.1).
На підставі наказу УМВС України № 311 о/с від 05.11.2015 позивач звільнений з органів внутрішніх справ 06.11.2015.
Наказом ГУНП в Житомирській області № 9 о/с від 07.11.2015 ОСОБА_1 прийнятий на службу в поліцію зі спеціальним званням "старший сержант поліції" (а.с.84 т.1).
28.03.2017 наказом ГУНП в Житомирській області №55 о/с від 28.03.2018 звільнений зі служби в поліції (а.с.75-77 т.2).
Щодо визнання неправомірними дій відповідачів про неналежне проведення службового розслідування суд зазначає наступне.
Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні визначає Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 N 230 (далі - Інструкція).
Пунктами 3.2.-3.3. Інструкції передбачено, що службове розслідування проводиться посадовою особою, якій воно доручено, чи декількома особами у складі комісії, одна з яких за необхідності призначається головою цієї комісії. Проведення службового розслідування доручається працівникам підрозділів внутрішньої безпеки, інспекції з особового складу підрозділів кадрового забезпечення, а якщо такі підрозділи не передбачені штатним розписом, уповноважені на те начальники доручають проведення службових розслідувань найбільш досвідченим працівникам, здатним усебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об'єктивні висновки.
Відповідно до підпункту 6.2.2. пункту 6.2 Інструкції виконавець (голова, члени комісії), який (які) проводив(ли) службове розслідування, є відповідальним(и) за повноту, усебічність і об'єктивність висновку службового розслідування та не повинен(ні) допускати розголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Позивач посилається на те, що в результаті неправомірних дій відповідачів при проведенні службового розслідування, затверджено необ'єктивні висновки, які не відображають всіх обставин справи, без всебічного з'ясування фактів. У зв'язку з чим він отримав вказані листи про відсутність порушень з боку посадових осіб правоохоронного органу.
Як встановлено судом, 19.06.2017 позивач звернувся із заявою у порядку звернення до Міністра внутрішніх справ України та ГУНП в Житомирській області з проханням провести службове розслідування з приводу порушення його права на присвоєння спеціального звання "капітан міліції" та "капітан поліції", невірного обчислення стажу служби в міліції, поліції та відповідно належного грошового забезпечення, за результатами якого внести зміни в наказ № 292 о/с від 02.11.2015 УМВС України в Житомирській області в частині присвоєння йому спеціального звання "старшина міліції", зазначивши - "капітан міліції", внести зміни в наказ № 9 о/с від 07.11.2015 ГУНП в Житомирській області з присвоєнням спеціального звання "старший серджант поліції", зазначивши "капітан поліції". Відповідь просив надіслати рекомендованим листом, після проведення службового розслідування, у встановлений законом термін (а.с.15-16 т.1).
Наказом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області від 17.07.2017 призначено службове розслідування, проведення якого доручено комісії у складі: голови комісії - заступника голови ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області Поліщука Р.П., члени комісії: Федосєєва-Словінська І.В., Шиманський В.С. (а.с.18 т.3).
Листом від 03.07.2017 ГУНП в Житомирській області повідомило позивача про призначення службового розслідування наказом від 30.06.2017 №536 (а.с.17 т.1 ).
Листом від 21.07.2017 за № 2291/105/01/12-2017 ГУНП в Житомирській області надано відповідь, що за результатами проведеного службового розслідування неправомірних дій з боку працівників підрозділів кадрового забезпечення ГУНП в Житомирській області щодо неприсвоєння ОСОБА_1 спеціального звання "капітан поліції" не виявлено (а.с.18 т.1).
Листом від 26.07.2017 за № 2351/12/01-2017 голова Ліквідаційної комісія УМВС України в Житомирській області повідомив позивача про закінчення службового розслідування за висновком якого неправомірних дій з боку працівників підрозділу кадрового забезпечення УМВС в Житомирській області щодо неприсвоєння ОСОБА_1 спеціального звання "капітан міліції" не виявлено (т.1 а.с.19).
Суд зазначає, що позивачем, в порушення ч.1 ст.71 КАС України не надано жодних доказів того, що відповідачі неналежним чином провели службові розслідування.
Крім того, під час судового розгляду справи позивач пояснив, що не погоджується лише з висновками, встановленими під час службових розслідувань.
А тому вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про скасування висновку службового розслідування, затвердженого начальником ГУНП в Житомирській області від 21.07.2017 про результати службового розслідування фактів викладених в заяві гр.ОСОБА_1 щодо можливих неправомірних дій з боку працівників управління кадрового забезпечення ГУНП в Житомирській області та висновоку службового розслідування, затвердженого головою ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області від 21.07.2017 про результати службового розслідування фактів викладених в заяві гр.ОСОБА_1 щодо можливих неправомірних дій з боку працівників управління кадрового забезпечення УМВС України в Житомирській області та зобов'язання провести службове розслідування за його заявою від 19.06.2018, суд зазначає наступне.
Згідно пунктів 8.1., 8.7. Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування, або вищим прямим начальником.
Згідно висновків службових розслідувань про результати службового розслідування фактів, викладених в заяві ОСОБА_1 щодо можливих неправомірних дій з боку працівників управління кадрового забезпечення ГУНП в Житомирській області та управління кадрового забезпечення Управління УМВС України в Житомирській області, затверджених 21.07.2017 начальником ГУНП в Житомирській області, головою Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області встановлено, що наведені факти, викладені в заяві ОСОБА_1 щодо можливих неправомірних дій з боку працівників управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Житомирській області в частині не присвоєння йому спеціального звання "капітан поліції", визнано такими, що не знайшли свого підтвердження (а.с.61-62 т.1, а.с.14-16 т.3).
З аналізу характеру правовідносин, обставин прийняття на роботу позивача у 2015 році можливо зробити висновок, що ОСОБА_1 не згоден з наказами УМВС України в Житомирській області № 292 о/с від 02.11.2015 та № 9 о/с від 07.11.2015 ГУНП в Житомирській області (а.с.42, 44 т.1).
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС встановлено право на судовий захист і передбачено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.
Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо, позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 7 лютого 2017 року у справі №800/45/16 та підтримано Верховним Судом у постанові від 11 травня 2018 року у справі №766/7172/17.
У даній справі спосіб захисту, обраний ОСОБА_1, не є належним та ефективним з точки зору статті зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Навіть у випадку встановлення судом помилковості висновків розслідування відносно позивача, суд не матиме змоги у межах предмету спору ефективно захистити права позивача, так як оскаржувані ним висновки розслідування не створюють для позивача будь-яких наслідків.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.02.2018 по справі № 800/191/17 відсутність порушеного права або неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Доказів того, що висновки службового розслідування безпосередньо порушують права ОСОБА_1 суду не надано, а скасування висновків службового розслідування ніяким чином не відновить порушених прав позивача.
Виходячи з викладеного, вимоги позивача в частині скасування висновків службових розслідувань та зобов'язання відповідачів провести службове розслідування задоволенню не підлягають.
Щодо визнання неправомірними дій посадових осіб кадрового забезпечення ГУНП в Житомирській області щодо ненадання позивачу висновків службових розслідувань суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 9.1. Інструкції після затвердження висновку службового розслідування його оригінал та матеріали службового розслідування, а також наказ про накладення дисциплінарного стягнення (за наявності) передаються до канцелярії (секретаріату) підрозділу, де проходить службу виконавець, що проводив службове розслідування. У випадку проведення службового розслідування комісією оригінали матеріалів зберігаються в канцелярії (секретаріаті) підрозділу - основного виконавця, який визначається начальником, що призначив службове розслідування.
Пунктом 9.3. Інструкції передбачено, що копії висновків за результатами службових розслідувань, під час проведення яких встановлені факти порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни і до винних ужито заходів дисциплінарного впливу, разом з копіями відповідних наказів начальниками структурних підрозділів МВС, органів та підрозділів внутрішніх справ протягом трьох днів з дати підписання наказу надсилаються до кадрових апаратів відповідно МВС, ГУМВС, УМВС, ВНЗ, науково-дослідних установ МВС для обліку, узагальнення та залучення до особових справ.
Особа рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, стосовно якої проводиться службове розслідування має право, за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України (п.6.3.5. Інструкції).
Жодною нормою Інструкції не передбачено обов'язку виконавця щодо надання особі висновку службового розслідування.
За таких обставин судом не встановлено неправомірних дій посадових осіб управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо ненадання позивачу висновків службових розслідувань.
Крім того, як видно з матеріалів справи листом від 15.08.2017 за № Т-43/37/06/04-2017 інспектор відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності Управління забезпечення прав людини Національної поліції України старший лейтенант поліції Виговський Є.Л. направив ОСОБА_1 копію висновку про результати службового розслідування фактів, викладених в заяві позивача № Т-5/37/06-2017 від 19.06.2017 щодо можливих неправомірних дій з боку працівників управління кадрового забезпечення ГУНП в Житомирській області (а.с.60 т.1).
Щодо позовних вимого про визнання неправомірними відповідей Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 21.07.2017 № 2291/105/01/12-2017 та голови ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області від 26.07.2017 № 2351/12/01-20 суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач 19.06.2017 звернувся із заявою до Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Національної поліції в Житомирській області з метою проведення службового розслідування щодо обставин неправомірного призначення йому спеціального звання "старшина міліції" та "старший сержант поліції", невірного обчислення стажу служби в міліції, поліції та відповідно належного грошового забезпечення в порядку Закону України "Про звернення громадян" (а.с.15-16 т.1).
Статтею 18 Закону України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року N 393/96-ВР передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Як видно з матеріалів справи листом від 21.07.2017 за № 2291/105/01/12-2017 ГУНП в Житомирській області надано відповідь, що за результатами проведеного службового розслідування неправомірних дій з боку працівників підрозділів кадрового забезпечення ГУНП в Житомирській області щодо неприсвоєння ОСОБА_1 спеціального звання "капітан поліції" не виявлено (а.с.18 т.1).
Листом від 26.07.2017 за № 2351/12/01-2017 голова Ліквідаційної комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області повідомив позивача про закінчення службового розслідування за висновком якого неправомірних дій з боку працівників підрозділу кадрового забезпечення УМВС в Житомирській області щодо неприсвоєння ОСОБА_1 спеціального звання "капітан міліції" не виявлено (т.1 а.с.19).
Жодних доказів того, що відповідачем порушені вимоги вказаного Закону при наданні відповідей на заяву від 19.06.2018 позивачем не надано, а тому позов в цій частині також задоволенню не підлягає.
Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10009, інд. код НОМЕР_1) відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва
Повне судове рішення складене 29 жовтня 2018 року