26 жовтня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1727/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Денисюка Р.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірним та скасування пункту 11 рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Міністерства оборони України (далі - МОУ, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа) про визнання неправомірним та скасування пункту 11 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.08.2018, оформленого протоколом № 80 та зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду 3 групи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу в Республіці Афганістан та приймав участь в бойових діях. Згідно з висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 24.09.2015 №1796/Ж та висновком Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 01.10.2015 №3613 встановлено, що отримані ним поранення, травма, контузія та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у зв'язку з чим 09.11.2015 йому встановлено 3 групу інвалідності. Позивач вважає, що з моменту встановлення інвалідності він набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», про що ним була подана заява до Міністерства оборони України та додані всі необхідні документи, проте рішенням від 03.08.2018 йому було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в зв'язку з тим, що в поданих ним документах відсутні документи, які свідчать про причини та обставини поранення.
Таке рішення ОСОБА_1 вважає неправомірним, а тому просить визнати неправомірним та скасувати пункт 11 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.08.2018, оформленого протоколом № 80 та зобов'язати призначити та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду 3 групи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 справу було прийнято до провадження та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представником відповідача, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов від 18.09.2018 №732, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не додано документи, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 пояснень щодо заявлених позовних вимог не подав.
Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів і підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07.08.1988 по 15.02.1989 проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 на посаді командира відділення, у військовому званні «старший сержант». Особовий склад якої в період з 28.12.1979 по 15.02.1989 приймав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан, що підтверджується копіями архівної довідки Міністерства оборони Російської Федерації від 18.12.2017 №8/24229 та копією військового квитка НОМЕР_2 від 16.04.1987 (а. с. 6, 7).
Згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 01.10.2015 №3613 встановлено, що травма позивача - поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а. с. 8).
Як слідує з матеріалів справи, позивач у 1988 році, під час проходження служби в Афганістані внаслідок вибуху боєприпасу отримав осколкові поранення голови, лівої руки, обох ніг, що підтверджується висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 24.09.2015 №1796/Ж (а. с. 9).
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 09.11.2015 серії 12 ААА №245321 під час повторного огляду позивачу встановлено III групу інвалідності з 01.11.2015, яка настала в результаті пораненням (контузія), так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби (а. с. 10).
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 у 2016 році звертався до відповідача із заявою та доданими до неї документами про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 у справі №803/146/18, яке набрало законної сили 11.05.2018, позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби; зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, та прийняти рішення у відповідності до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.
В червні 2018 року ОСОБА_1 на адресу Нововолинського об'єднаного районного військового комісара та Волинського обласного військового комісаріату повторно подав заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІII групи інвалідності, пов'язаної з виконанням позивачем обов'язків військової служби, з пакетом відповідних документів, які передбачені пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975).
Однак, розглянувши подані документи, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, рішенням, яке оформлене протоколом №80 від 03.08.2018 відмовила позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачений пунктом 11 Порядку №975 (а. с. 11).
Вважаючи таке рішення неправомірним, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до статті 41 якого, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з статтями 1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Тобто, підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Разом з тим, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком № 975.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності даним Порядком, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Згідно з пунктом 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Частиною другою пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Як слідує з матеріалів справи, 3 групу інвалідності позивачу встановлено 01.11.2015 (а. с. 10).
Згідно з пунктами 11-14 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Тобто, абзацом шостим пункту 11 Порядку № 975, серед іншого, визначено, що до заяви про призначення одноразової грошової допомоги додається документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Однак, вказаним Порядком № 975 не визначено, який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.
Крім того, пунктом 19 Порядку №976 визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Проте, жодна з перелічених підстав про відмову в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги не була зазначена у рішенні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, рішенням, яке оформлене протоколом №80 від 03.08.2018.
Крім того, не надання документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) не передбачена пунктом 19 Порядку №975 як підстава для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
У свою чергу, саме відповідач у даній справі, як уповноважений суб'єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов'язаний був довести протилежне, а саме те, що позивач отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинив собі тілесні ушкодження.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №729/426/17.
Суд також звертає увагу, що згідно положень абзацу 24 пункту 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років при призначенні пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, у разі настання інвалідності копія довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - до розпорядника бюджетних коштів подається тільки в тому разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
Крім того, відповідно до пункту 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі).
Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).
Отже, з урахуванням наведеного, суд вважає, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 24.09.2015 №1796/Ж та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладене у формі протоколу від 04 березня від 01.10.2015 №3613 засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання, що є достатнім підтвердженням правомірності вимог позивача.
При цьому, при встановленні порушення права позивача у спірних правовідносинах слід вирішити питання про відновлення такого права, а тому, з огляду на вищевикладене, виходячи з наданих статтею 245 КАС України повноважень суд приходить до висновку про наявність підстав для прийняття рішення про визнання протиправним та скасування пункту 11 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.08.2018, оформленого протоколом № 80, та зобов'язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 як інваліду ІІІ групи.
За вказаних обставин, зазначений спосіб захисту є найбільш ефективним способом захисту порушених прав позивача та не порушує принципу дискреції, якими наділені суб'єкти владних повноважень при здійсненні покладених на них функцій.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право особи на суд передбачає можливість отримати не лише формальний захист (визнання і підтвердження порушених прав) але і фактичний захист (тобто дійсне й ефективне поновлення порушених прав), і яке в подальшому у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Судом при розгляді вказаної справи повністю перевірено підстави, якими керувався відповідач відмовляючи в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та враховуючи вищевикладені обставини, приходить до висновку, що це належний спосіб захисту порушеного права позивача.
Керуючись статтями 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірним та скасування пункту 11 рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункт 11 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.08.2018, оформленого протоколом № 80 про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
Відповідач: Міністерство оборони України (03168, місто Київ, Повітрофлотський проспект, будинок 6, код ЄДРПОУ 00034022).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Волинський обласний військовий комісаріат (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Теремнівська, будинок 85а, код ЄДРПОУ 08013516).
Суддя Р.С. Денисюк