29 жовтня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1899/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ковальчука В.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 01 серпня 2018 року №Ф-709-17.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримав від ГУ ДФС у Волинській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01 серпня 2018 року №Ф-709-17, де станом на 28 лютого 2018 року зазначена заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 5293,88 грн. Однак, позивач не погоджується з оскаржуваною вимогою про сплату боргу з тих підстав, що він є інвалідом другої групи загального захворювання та отримує пенсію по інвалідності, про що повідомив заявою від 14.07.2014 року Ковельську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області, де знаходиться на обліку як платник податків, а тому відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільнений від сплати за себе єдиного внеску. При цьому, зазначає, що 23 січня 2016 року подав Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2015 рік, проте помилково в таблиці 2 Звіту відобразив суми нарахування єдиного внеску. Разом з тим, вважає, що такі суми помилково нарахованого єдиного соціального внеску не підлягають до сплати, оскільки він звільнений від їх сплати. На підставі наведеного просить оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) визнати протиправною та скасувати.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.09.2018 року відкрито провадження у цій справі на підставі статей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача у відзиві на позов від 04.10.2018 року за вх. №13006/18 (а.с.25-26) позовних вимог не визнає з тих підстав, що у позивача виникла заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на підставі поданого звіту про його сплату за 2015 рік, а тому вважає, що позивач узгодив дане грошове зобов'язання шляхом подання звітності. При цьому, будь-які зміни та уточнення до даного звіту позивачем не подавались, у зв'язку з чим задекларовані суми внесені до особової картки платника, в результаті чого була сформована вимога від 01 серпня 2018 року №Ф-709-17 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 5293,88 грн. На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований 21.09.2004 року як фізична особа-підприємець та знаходиться на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку 2 групи оподаткування, що підтверджується копіями свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 та витягу з реєстру платників єдиного податку від 09.03.2017 року №2065 (а.с.8-9).
Позивач є також особою з інвалідністю другої групи загального захворювання та отримує пенсію по інвалідності, про що свідчать копії довідок до акта огляду Ковельської міжрайонної МСЕК від 13.06.2014 року серії АВ №0264918, від 08.06.2015 року серії 12 ААА №147323, від 06.06.2016 року серії 12 ААА №255512, пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 (а.с.10-12, 13).
14 липня 2014 року позивач повідомив заявою Ковельську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області про встановлення йому з 13.06.2014 року інвалідності, а також про те, що він є платником єдиного податку. Дану заяву Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області отримала 14.07.2014 року, про що свідчить її штемпель про отримання вхідної кореспонденції на зазначеній заяві (а.с.13).
23.01.2016 року позивач подав на адресу відповідача Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску Форми Д5 (річна) за 2015 рік, в таблиці 2 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування» якого за січень-грудень 2017 року було вказано самостійно визначену суму, на яку нараховується єдиний внесок та суму єдиного внеску у розмірі 5293,88 грн. (а.с.19).
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 21.09.2004 року взятий на облік як платник єдиного внеску та за ним рахується недоїмка в сумі 5293,88 грн. зі сплати цього грошового зобов'язання, про що свідчать відповідні витяги з реєстру страхувальників та зворотній бік облікової картки позивача (а.с.28-30).
В результаті цієї заборгованості ГУ ДФС у Волинській області сформувало оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01 серпня 2018 року №Ф-709-17, в якій зазначено, що станом на 28.02.2018 року заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 5293,88 грн., котру вимагає сплатити у позивача (а.с.20).
Оцінюючи спірні правовідносини у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Нормативно-правовим документом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VІ.)
Відповідно до п.2 ст.1 Закону №2464-VІ, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Виключно Законом №2464-VІ визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (п.2 статті 2).
Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску (ч.1 ст. 12 Закону №2464-VІ). Адміністрування єдиного соціального внеску включає в себе ідентифікацію, облік платників ЄСВ та об'єктів оподаткування, сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою ЄСВ відповідно до законодавства. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236 «Про Державну фіскальну службу України» (далі - постанова №236) Державна фіскальна служба України (ДФС) здійснює адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом.
В статтях 9, 10 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлений повний перелік загальнодержавних та місцевих податків та зборів, і в цьому переліку немає єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Таким чином, сфера дії ПК України не поширюється на єдиний внесок. Тобто на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску, поширюється тільки дія Закону №2464-VІ.
Положеннями частини 4 статті 25 Закону №2464-VІ визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пп.3 п.1 розділу ІІ наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 «Про затвердження інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 6 розділу VI наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 «Про затвердження інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;
Відповідно до п.5 розділу VI вищенаведеної Інструкції протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.
У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов'язаний одночасно письмово повідомити орган доходів і зборів, який направив вимогу.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464-VІ особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд звертає увагу на те, що позивач заявою від 14.07.2014 року повідомив орган доходів і зборів про те, що йому з 13.06.2014 року встановлено інвалідність та він є одночасно платником єдиного податку (а.с.13).
20 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №805/2195/17-а за позовом фізичної особи-підприємця до управління Державної фіскальної служби в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності відповідача через невідшкодування йому помилково сплаченого ЄСВ, у своєму рішенні висловив позицію про те, що відповідно до ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Верховний Суд також наголосив, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, необхідно мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач підпадає під зазначену категорію осіб, про що повідомив відповідача, однак у Звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2015 рік помилково в таблиці 2 Звіту відобразив суми нарахування єдиного внеску.
Суд звертає увагу на те, що Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року №435, не передбачено виправлення помилки у Звіті щодо нарахованих сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування після закінчення звітного періоду, а тому у позивача не було можливості самостійно виправити таку помилку. У зв'язку з цим суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що будь-які зміни та уточнення до даного звіту позивачем не подавалися.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що чинним законодавством України не передбачено можливості платником єдиного соціального внеску здійснити виправлення помилки у Звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску після закінчення звітного періоду, та приймаючи до уваги те, що у вказаному вище звіті позивач помилково вказав суми нарахованого єдиного внеску, оскільки має пільгу по сплаті відповідного внеску за період з січня по грудень 2015 року, тому суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку з цим, виходячи із системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню, а податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 01 серпня 2018 року №Ф-709-17, скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 704,80 грн., сплачений позивачем відповідно до квитанції №113 від 19.09.2018 року (а.с.2).
Керуючись статтями 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управлінням ДФС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 01 серпня 2018 року №Ф-709-17.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінням ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 39400859) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (45000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя В.Д. Ковальчук