Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"25" січня 2010 р. Справа № 47/90-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Погребняк В. Я., судді - Такмаков Ю.В., Шевель О. В.
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників сторін:
позивача -Фісатіді Г.Д., довіреність № б/н від 23.09.2009 р.
першого відповідача -не з'явився;
другого відповідача - Лашин В.А., довіреність № б/н від 18.09.2009 р., Бабич О.М., довіреність № 20 від 21.09.2009 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковськ Агро», м. Глобине Полтавської області (вх. № 3651 Х/3 від 25.11.2009 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 04.11.2009 р. по справі № 47/90-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейський Фонд Розвитку», м. Харків
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий стиль», м. Харків,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковськ Агро», м. Глобине Полтавської області
про стягнення 255 862,88 грн.,
встановила:
У вересні 2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейський Фонд Розвитку», м. Харків (далі позивач, ТОВ «ЄФР») звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий стиль», м. Харків, (далі 1-й відповідач, ТОВ «Новий стиль») та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковськ Агро», м. Глобине Полтавської області (далі 2-й відповідач, ТОВ «Новомосковськ Агро») вартості сплаченої неякісної продукції в сумі 63 000,00 гривень, штрафу в сумі 6300,00 грн. та 186 562,88 грн. збитків, посилаючись на те, що після сходу врожаю сої виявилось, що схожість насіння не відповідає даним, зазначеним другим відповідачем та критеріям, встановленим ДСТУ 2240-93, що свідчить про постачання товару неналежної якості та призвело до неодержання прибутку.
В жовтні 2009 року позивач надав уточнену позовну заяву, в якій просив суд стягнути з 1-го та 2-го відповідачів солідарно 438 593,50 грн., які складаються з 6300,00 грн. штрафу за поставку неякісного товару, 63 000,00 грн. вартості сплаченого неякісного товару, та 379 293,50 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку, за відрахуванням 10 000,00 грн., що були добровільно сплачені 1-им відповідачем на поточний рахунок позивача. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що після того, як зібрано врожай сої, він виявився значно меншим за очікуваний, в зв'язку з чим сума збитків перерахована.
Позивачем 04.11.2009 р. надано відмову від позову в частині позовних вимог, заявлених до 1-го відповідача, в зв'язку з чим позивач просив суд стягнути всю заборгованість з 2-го відповідача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.11.2009 р. у справі № 47/90-09 (суддя Светлічний Ю.В.) прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення солідарно заборгованості з ТОВ «Новий Стиль»та провадження у справі в цієї частині припинено.
Позов задоволено повністю та стягнуто з ТОВ «Новомосковськ Агро»63000,00 грн. - вартість сплаченого товару, 6300,00 грн. -штрафу, 378 293,50 грн. -збитків, 4385,94 грн. -витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивоване тим, що 2-й відповідач поставив позивачу неякісне насіння сої, в зв'язку з чим виникли збитки, які разом із сумою штрафу підлягають стягненню на підставі ст. 224 ГК України та відповідних умов договору.
Другий відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новомосковськ Агро», м. Глобине Полтавської області - з рішенням господарського суду Харківської області від 04.11.2009 р. у даній справі не погодився, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі 2-й відповідач зазначив, що судом першої інстанції неповно з'ясовано порядок підтвердження якості насіння у разі виникнення спору, порядок та строки відбору проб насіння для визначення якості, а також - чи дотримано позивачем цього порядку та строків. ТОВ «Новомосковськ Агро»вважає, що позивачем при проведенні аналізу насіння сої не дотримано строків та порядку відбору проб насіння, що є порушенням державних стандартів та п.3.8.4 Методики відбирання проб насіння (зерна) для перевірки відповідності сорту критеріям заборони до поширення в Україні. Заявник апеляційної скарги також вказує на порушення позивачем технології посіву та нагляду за насінням сої і на відсутність претензій з боку інших суб'єктів господарювання, яким було поставлено насіння з тієї ж партії, що і позивачу. При встановленні факту неналежної якості зерна суд, на думку другого відповідача, необґрунтовано не взяв до уваги належні допустимі докази - фотографії поля позивача та висновок спеціаліста ТОВ «Науково-дослідний інститут сої»№ 33-НІ від 11.09.2009 р., але послався на результати аналізу насіння Нововодолазької районної державної насіннєвої інспекції № 618-620 від 21.06.2009 р., який, на думку заявника скарги, не може служити належним доказом у справі, зокрема, з тих підстав, що позивачем не надано доказів того, що насіння сої для аналізу бралося з насіння, отриманого саме від ТОВ «Новомосковськ Агро». 2-й відповідач також вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав доведеною обставину недоотримання позивачем прибутку в розмірі 378 293,50 грн. з вини відповідача, оскільки позивач не довів наявність законних підстав для відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди).
У наданому суду доповненні до апеляційної скарги заявник посилається на судову практику Харківського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України у справах, де в подібних позовах було відмовлено.
Ухвалою від 26.11.2009 р. Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено до розгляду на 21.12.2009 р.
Позивач 11.01.2010 р. надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, у відзиві зазначено, що фактичний врожай сої склав 11 тн з висіяних 10,5 тн насіння; аналіз насіння сої Нововодолазької районної державної насіннєвої інспекції №618-620 від 21.06.2009 визначив схожість насіння на рівні 52%. Позивач посилається на те, що зазначені обставини підтверджені доказами, які містяться в матеріалах справи, натомість заявником апеляційної скарги не доведено тих обставин, на які він посилається, зокрема, факту порушення позивачем технології посіву та нагляду за насінням сої; фотографії, долучені до матеріалів справи за клопотанням другого відповідача, не містять відомостей, які саме поля було сфотографовано та коли це було зроблено.
Ухвалою від 11.01.2010 р. розгляд справи відкладено на 25.01.2010 р. та зобов'язано позивача надати у призначене судове засідання документи, що підтверджують розмір збитків у вигляді недоодержаного прибутку (втраченої вигоди), обґрунтований розрахунок збитків з урахуванням витрат.
Позивачем на виконання даної ухвали надано письмові пояснення, в яких вказано на наявність фактичних та нормативно-правових підстав для стягнення заявленої суми збитків.
Ухвалою першого заступника голови Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2010 р. для розгляду даної справи призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., судді - Такмаков Ю.В., Шевель О.В.
В судове засідання 25.01.2010 р. з'явилися уповноважені представники позивача і 2-го відповідача та надали пояснення по справі.
1-й відповідач у призначене судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, про причини неприбуття суд не повідомив.
Колегія суддів, зважаючи на те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі і додатково наданими сторонами на вимогу судової колегії документами.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників позивача, 2-го відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга 2-го відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області має бути залишено без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2009 р між позивачем (покупець за договором) та 2-им відповідачем (постачальник за договором) було укладено договір поставки № 26 (надалі -Договір).
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., 1.2., 2-й відповідач взяв на себе зобов'язання передати у власність позивача насіння сої першої репродукції сорту «Полтава В» (далі -товар) в кількості 10,5 тон.
В п.2.1. договору сторони передбачили, що якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 2240-93 та свідоцтву про якість.
Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, на виконання зазначених умов договору 2-им відповідачем було поставлено позивачу товар в кількості 10.5 тон на загальну суму 63 000,00 гривень. Позивач повністю розрахувався за отриманий товар 18.03.2009 року.
17.04.2009 р. постачальником було видано покупцю свідоцтво № 10-09 на насіння категорії РН1-3 сої сорту «Полтава В»1-ої генерації, 2008 року врожаю, № партії 712, маса 105 цнт. В такому свідоцтві постачальником визначені посівні якості сої -схожість складає 81%. Визначені постачальником характеристики схожості насіння сої відповідають вимогам, встановленим ДСТУ 2240-93, де встановлено процент схожості сої на рівні не менш ніж 80%.
Під час розгляду справи судом першої інстанції 2-им відповідачем було зазначено, що свідоцтво на насіння №10-09 від 17.04.2009 року було видане ним на підставі Сертифіката на насіння України серія БН № 106925, виданого Глобинською районною державною насіннєвою інспекцією 16.04.2009р. Представником 2-го відповідача була надана суду копія зазначеного Сертифіката, з якої вбачається, що він виданий на насіння, що належить ТОВ «Новомосковськ Агро»на сою сорту Полтава 1-ої генерації, 2008 року урожаю, номер партії 712, маса партії 75 тн, енергія проростання визначена на рівні 81%.
Як вбачається з матеріалів справи, на звернення позивача Нововодолазькою державною насіннєвою інспекцією було відібрано проби насіння для визначення посівних якостей, про що було складено відповідний акт № 2 від 12.06.2009р.
21.06.2009 року Нововодолазькою державною насіннєвою інспекцією був підготовлений результат аналізу насіння № 618-620 із зазначенням, що він зроблений щодо насіння сої «Полтава В»партія № 712, одержаного від ТОВ «Новомосковськ Агро», 1 генерації, категорія насіння РН1-3, рік врожаю 2008.
Всі ці дані повністю відповідають даним, визначеним в договорі поставки № 26 від 04.03.2009р., та підтверджені обома сторонами.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, насіння сої було придбано позивачем тільки у 2-го відповідача, більше жодних договорів на придбання насіння сої позивачем не укладалося. Тому посилання заявника апеляційної скарги на непідтвердженість факту відбору насіння сої для аналізу Нововодолазькою державною насіннєвою інспекцією саме із насіння, проданого відповідачем, колегія суддів вважає необґрунтованими. Суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи 2-го відповідача щодо порушення позивачем строків відбору проб для аналізу, оскільки, як вбачається з обставин справи, позивач звернувся до Нововодолазької державної насіннєвої інспекції одразу після виявлення факту незадовільної схожості посівів.
Згідно з результатом вищевказаного аналізу схожість насіння сої була визначена на рівні лише 52%.
Позивачем також було надано суду довідку Управління агропромислового розвитку Валківської районної державної адміністрації Харківської області від 23.09.2009 року № 01-03/891, з якої вбачається, що урожай сої (зібраний позивачем з 10.5 тон засіяного насіння сої) склав 11 тон.
На думку колегії суддів, на підставі викладених обставин місцевий господарський суд обґрунтовано визнав встановленим факт поставки другим відповідачем позивачу неякісного насіння сої.
Судом першої інстанції було досліджено надані позивачем облікові листи тракториста-машиніста, документи на підтвердження придбання гербіцидів (копії платіжного доручення № 266 від 02.10.2009 р., видаткових накладних № РН-0000225 від 09.04.2009 р. та № РН-0000633 від 09.06.2009 р., сертифікату якості від 11.01.2008 р.).
Колегія суддів відзначає, що вищевказані докази дають достатньо підстав для висновку про відсутність порушень технології посіву та нагляду за насінням сої - з огляду на те, що доказів протилежного другий відповідач суду не надав. Фотографії, надані представником другого відповідача для огляду в судовому засіданні, не містять відомостей, які саме поля було сфотографовано та коли це було зроблено.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що місцевим господарським судом не надано належної оцінки висновку спеціаліста ТОВ «Науково-дослідний інститут сої»№ 33-НІ від 11.09.2009 р., колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки із вказаного висновку не вбачається, яка методика дослідження була застосована, на підставі вивчення яких даних було зроблено висновок про порушення технології посіву та внесення гербіцидів, враховуючи, що висновок надано у вересні 2009 року, тоді як посів та обробка гербіцидами здійснювалися навесні і влітку цього року. Натомість у вказаному висновку міститься лише посилання на те, що під час огляду посіву сої були зроблені деякі фотознімки, однак жодних фотознімків для долучення до матеріалів справи 2-им відповідачем не надано.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України. Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 ЦК України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про насіння і садивний матеріал»виробники насіння зобов'язані додержувати технологічних і методичних вимог насінництва та розсадництва щодо збереження сортової чистоти, біологічних і урожайних властивостей сорту та посівних якостей насіння; гарантувати відповідність насіння і садивного матеріалу, що підлягає реалізації, сортовій чистоті і посівним якостям, зазначеним у сертифікаті на насіння; відшкодувати матеріальні збитки споживачу за реалізацію йому некондиційного насіння і садивного матеріалу.
В п.6.4. договору передбачено, що у випадку виявлення покупцем неякісного товару, або його невідповідності умовам цього договору, постачальник зобов'язаний за свій рахунок замінити поставлений товар покупцю на якісний, шляхом його доставки власним транспортом на адресу покупця або повернути виплачені кошти та виплатити штраф у сумі 10% від вартості товару.
Позивачем надано суду першої інстанції докази направлення ним на адресу другого відповідача претензії, вих. № 12 від 13.07.2009 р., з вимогами повернути сплачену позивачем вартість неякісного товару в сумі 63 000,00 гривень та сплатити штраф, передбачений договором, в розмірі 6 300,00 гривень, а також сплатити суму неодержаного прибутку.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з другого відповідача 63 000,00 гривень сплаченої вартості за насіння сої та 6 300,00 гривень штрафу підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим місцевий господарський суд обґрунтовано визнав їх такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються втрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається в тому числі недоодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Позивачем були надані суду першої інстанції докази середньої врожайності сої за останні 3 роки по району (довідка Управління агропромислового розвитку Валківської районної державної адміністрації Харківської області від 17.08.2009 року № 01-03/793), що становить 1, 27 т/га; а також докази середньої ринкової вартості сої на ринку України станом на 14.08.2009 року (висновок фахівця Харківської торгово-промислової палати № Н1-385 від 18.08.2009р.), що становить від 4 502,00 грн. до 5 000,00 грн.
В силу вимог цивільного та господарського законодавства для настання відповідальності у вигляді стягнення збитків повинні бути в наявності необхідні умови притягнення особи до такого виду відповідальності: протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок, вина (крім випадків, коли відповідальність настає незалежно від вини).
На підставі дослідження зазначених доказів місцевим господарським судом обґрунтовано зроблено висновок про те, що в зв'язку з неналежним виконанням другим відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач недоодержав прибуток, на який мав право розраховувати у разі поставки другим відповідачем насіння сої належної якості.
Колегія суддів вважає, що викладений позивачем розрахунок суми збитків підтверджується матеріалами справи та відповідає чинному законодавству, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 378 293,50 грн. підлягають задоволенню.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції не враховано приписи підпункту 2 пункту 2 статті 22 ЦК України та пункту 1 статті 224 ГК України колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки суму збитків визначено саме у відповідності до приписів даних норм, на підставі вищезазначеної довідки Управління агропромислового розвитку Валківської районної державної адміністрації Харківської області та висновку фахівця Харківської торгово-промислової палати, доказове значення яких не спростовано заявником апеляційної скарги.
В силу статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно зі статтею 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, згідно зі статтею 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
13 березня 2009 року між позивачем та 1-им відповідачем було укладено договір поруки, відповідно до умов якого 1-ий відповідач зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання 2-им відповідачем зобов'язань за договором поставки № 26 від 04.03.2009 року.
Згідно зі статтею 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Зважаючи на це, позивач звернувся з позовом до 1-го та 2-го відповідача про стягнення солідарно заборгованості. 02.10.2009 року першим відповідачем було сплачено на поточний рахунок позивача 10 000,00 грн., про що позивач зазначив в своїй позовній заяві, викладеній в новій редакції.
Під час розгляду справи позивач відмовився від позову в частині стягнення з першого відповідача солідарно заборгованості. Судом першої інстанції було прийнято відмову від позову в частині позовних вимог до першого відповідача як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси. На думку колегії суддів, місцевий господарський суд обґрунтовано визнав за необхідне припинити провадження у справі в цій частині згідно з п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України та розглянути спір з додержанням правил підсудності (відповідно до приписів ч.2, ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 17 ГПК України, п.27.5. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 27.06.2007р. за № 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»). Заперечень проти оскаржуваного рішення в цій частині заявником апеляційної скарги не висловлено.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 04.11.2009 р. прийнято при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, відповідно до норм чинного законодавства, викладені в рішенні суду висновки відповідають обставинам справи, а заперечення, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду по даній справі, через що зазначене рішення повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга другого відповідача - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 100, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 ГПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковськ Агро», м. Глобине Полтавської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 04.11.2009 р. по справі № 47/90-09 залишити без змін.
Головуючий суддя В.Я.Погребняк
суддя Ю.В.Такмаков
суддя О.В.Шевель