Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"25" січня 2010 р. Справа № 43/24-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.
при секретарі Чудновській І.І.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - Бондаренко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3904Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 24.11.09 р. по справі № 43/24-09
за позовом СПД - ФО ОСОБА_3, с. Мурафа
до ЗАТ "Новий стиль", м. Харків
про стягнення 65827,00 грн.
встановила:
У жовтні 2009 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 65827 грн. за договором № 20050104 на надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, укладеним між сторонами 04.01.05 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.11.09 р. по справі № 43/24-09 позов задоволено та стягнуто з відповідача 65827 грн. заборгованості, державного мита у сумі 658,27 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.
Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погоджується, вважає рішення суду прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що вартість послуг експедитора була узгоджена сторонами в заявках на перевезення і склала 43570,08 грн., копії заявок надавалися до заперечень, суд задовольняючи позов не врахував всіх обставин справи, а саме при вирішенні спору суд послався на те, що сторони узгодили вартість послуг експедитора в заявках, які надані позивачем.
У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що договором не передбачений розмір оплати експедитору та порядок визначення розміру такої оплати (п. 6.1, п. 6.2), так як позивачем не надані відповідачу документи, які є підставою для оплати його послуг, то відповідач не міг здійснити оплату його послуг. Відповідач вважає, що його дії повністю відповідають положенням ч. 6 ст. 193 Господарського кодексу України - зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Відповідач вважає, що порушенні норми процесуального права, так як рішення прийнято за відсутністю представника відповідача.
Позивач з обставинами, викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, встановила, що між СПД ФО ОСОБА_3 та ЗАТ "Новий стиль" укладено договір № 20050104 від 04 січня 2005 р. про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, згідно п. 1.1 предметом договору є: експедитор, діючи в межах даного договору за дорученням замовника і від свого імені, надає експедиторські послуги, а також, послуги з пошуку перевізника вантажів замовника в міжміських і міжнародних сполученнях і укладенню договорів про надання транспортних послуг з перевізниками, тобто організовує перевозку вантажів замовника найманим транспортом згідно маршруту, вказаному у транспортній заявці.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що замовник надає експедитору транспортну заявку, яка може бути передана по факсу. Заявка передана в факсимільному вигляді, має юридичну силу нарівні з оригіналом.
Додатковою угодою до даного договору від 12.01.2009 р. його термін продовжений до 31.12.2009 р.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно приписів ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем укладений договір транспортного експедирування, основні засади правового регулювання договору транспортного експедирування викладено в гл. 65 ЦК України.
Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі до ст.ст. 931, 932 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
За заявкою на перевезення вантажу № опт/02-5 від 09.02.2009 р. ФОП ОСОБА_3 01.04.2009 р. отримав вантаж від ЗАТ Новий стиль" для перевезення по маршруту м. Харків (Україна) - м. Тбілісі (Грузія), який 14.04.2009 р. доставлений вантажоодержувачеві в м. Тбілісі, що підтверджується міжнародною транспортною накладною СМR № 0110430. Перевезення вантажу здійснювалося автотранспортом СПД ФО ОСОБА_4, з яким СПД ФО ОСОБА_3 уклав договір № 27 від 05.07.2008 р. про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом. У відповідності з актом прийому-передачі наданих транспортно-експедиційних послуг № 60 від 29.04.2009 р. та звіту експедитора про виконання доручення по наданню транспортно-експедиційних послуг за договором № 20050104 від 04 січня 2005 р. вартість наданих послуг складає 27720 гривень, що відповідає сумі вказаній у заявці на перевезення та погодженій сторонами (3600 доларів США, що з розрахунку курсу НБУ на дату оформлення СМR 14.04.09 р. складає 7,7 х 3600 = 27720 грн.).
15.04.2009 р. ФОП ОСОБА_3, на підставі заявки на перевезення вантажу № опт 02-5 від 09.02.2009 р., отримав вантаж від відповідача для перевезення по маршруту м. Харків (Україна) - м. Белград (Сербія), який 22.04.2009 р. доставлений вантажоодержувачеві в м. Белград, що підтверджується міжнародною транспортною накладною СМR 409487. Перевезення вантажу здійснювалося автотранспортом ГФ "Камаз-транс-Мукачево", з яким СПД ФО ОСОБА_3 уклав договір № 37 від 02.04.09 р. про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом. Згідно з актом прийому-передачі наданих транспортного-експедиційних послуг № 61 від 05.05.2009 р. та звіту експедитора про виконання доручення по наданню транспортно-експедиційних послуг за договором № 20050104 від 04 січня 2005 р. вартість наданих послуг складає 11037 гривень, що відповідає сумі вказаній у заявці на перевезення та погодженій сторонами (1080 євро, що з розрахунку курсу НБУ на дату оформлення СМR 22.04.09 р. складає 10,22 х 1080 = 11037 грн.).
Згідно заявки на перевезення вантажу № опт/02-5 від 09.02.2009 р. ФОП ОСОБА_3 23.04.2009 р. отримав вантаж від ЗАТ «Новий стиль»для перевезення по маршруту м. Харків (Україна) - м. Тбілісі (Грузія), який 08.05.2009 р. доставлений вантажоодержувачеві в м. Тбілісі, що підтверджується міжнародною транспортною накладною СМR №0087269. Перевезення вантажу здійснювалося автотранспортом СПД ФО ОСОБА_4, з яким СПД ФО ОСОБА_3 уклав договір № 27 від 05.07.2008 р. про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом. У відповідності з актом прийому-передачі наданих транспортно-експедиційних послуг № 62 від 20.05.2009 р. та звіту експедитора про виконання доручення по наданню транспортно-експедиційних послуг за договором № 20050104 від 04 січня 2005 р. вартість наданих послуг складає 27070 гривень, що відповідає сумі вказаній у заявці на перевезення та погодженій сторонами (3600 доларів США, що з розрахунку курсу НБУ на дату оформлення СМR. 08.05.09 року складає 7,519 х 3600 = 27070 грн.).
Зазначені заявки передані відповідачем по факсу, згідно з п. 3.1 договору, та відповідають наданим позивачем в судове засідання оригіналам заявок.
Відповідач не надав доказів підтверджуючих, що вартість послуг експедитора була узгоджена сторонами в заявках на перевезення і склала 43570,08 грн., копії заявок, надані відповідачем, не містять усіх необхідних реквізитів та не відповідають заявкам, переданим в факсимільному вигляді, наданим позивачем.
Відповідно до п. 6.1 договору № 20050104 від 04.01.2004 р. оплата винагороди експедитору здійснюється після надання експедитором звіту про виконане доручення, підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг і на підставі звіту про виконане доручення і рахунку експедитора на протязі 5 банківських днів з моменту його виставлення.
На виконання умов зазначеного договору 16.09.2009 р. позивачем на ім'я ЗАТ "Новий стиль" направлені із супровідним листом рахунок-фактуру № 60 від 29.04.2009 р., акт прийому передачі наданих транспортно-експедиційних послуг № 60 від 29.04.2009 р. (в двох екземплярах), звіт експедитора від 29.04.2009 р., копію товарно-транспортної накладної СМR № 0110430, рахунок-фактуру № 61 від 05.05.2009 р., акт прийому-передачі наданих транспортно експедиційних послуг № 61 від 05.05.2009 р. (в двох екземплярах), звіт експедитора від 05.05.2009 року, копію товарно-транспортної накладної СМR № 409487, рахунок фактуру № 62 від 20.05.2009 р., акт прийому-передачі наданих транспортно-експедиційних послуг № 62 від 20.05.2009 р. (в двох екземплярах), звіт експедитора від 20.05.2009 р., копію товарно-транспортної накладної СМR № 0087269. Згідно наданих ТТН (СМR) вантаж одержано, про що свідчать підпис та штамп про одержання вантажу, та не оспорюється відповідачем.
Підтвердженням направлення відповідних документів відповідачу є опис та квитанція про сплату за відправлення цінного листа ЗАТ "Новий стиль", проте відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не здійснив у визначені договором строки, порядку та розмірі оплату за надані послуги, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 65827 гривень.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що з наданих позивачем копій заявок на перевезення вбачається дата і час їх надіслання на адресу відповідача, належним чином підтверджено узгодження ставки за перевезення, а в наданих відповідачем заявках на перевезення неможливо визначити коли вони направлялись, а тому не можуть бути доказами в розумінні ст. 36 ГПК України.
Статтею 193 ГК України та ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, і за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 530 ЦК України, передбачено, що у випадку, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 ст. 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Виходячи з норм ч. 2 ст. 533 ЦК України визначено: якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов'язання за договором щодо надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом виконав, але відповідач свої зобов'язання в частині оплати послуг за договором не виконав, жодного належного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем не надав, та правомірно задовольнив позов щодо стягнення 65827 грн. заборгованості.
Твердження відповідача про узгодження сторонами в заявках на перевезення вартості у сумі 43570,08 грн. безпідставне та не підтверджується матеріалами справи. Необґрунтованим є також посилання відповідача на правомірність його дій по відмові в оплаті, що відповідає положенням ч. 6 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з якою зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання, оскільки відповідач не надав доказів неналежного виконання обов'язків позивачем.
Посилання відповідача на порушення норм процесуального права, а саме на те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутністю представника відповідача, чим порушив його права передбачені ГПК України є необґрунтованими, оскільки справа неодноразова відкладалась і відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з'явився без поважних причин.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.
Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 509, 525, 538, 610, 627, 929, 931, 932 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2009 р. по справі № 43/24-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Судді Пушай В.І.
Плужник О.В.
Повний текст постанови підписаний 30.01.2010 р.