Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"26" січня 2010 р. Справа № 08/111-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Фоміна В.О., судді Гончар Т. В. , Кравець Т.В.
при секретарі -Тяпкіній В.А.
за участю представників:
позивача -Юрченко І.М.(копія дов. у справі)
відповідача -Радигіна Є.С. ( копія дов. у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківського обласного Комунального підприємства „Дирекції розвитку інфраструктури територій” (вх.№4015Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2009 року у справі №08/111-09
за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ
до Харківського обласного комунального підприємства „Дирекція розвитку інфраструктури територій”, м.Харків
про стягнення 833098,52 грн.
та за зустрічним позовом Харківського обласного комунального підприємства „Дирекція розвитку інфраструктури територій”, м.Харків
до Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ
про визнання деяких пунктів договору №06/08-138 недійсними, -
встановила:
Позивач, ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ХОКП „Дирекція розвитку інфраструктури територій” пені в розмірі 58959,55 грн., інфляційні в сумі 661514,08 грн., 3% річних в сумі 112624,89 грн., а також покласти на відповідача витрати по сплаті держмита в сумі 8331,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Відповідач, ХОКП „Дирекція розвитку інфраструктури територій”, через канцелярію суду надав зустрічну позовну заяву про визнання деяких пунктів договору №06/08-138БО-32 від 25.03.2008р. недійсним та просив суд визнати недійсним пункт договору №06/08-138БО-32 на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 25.03.2008р. 6.1. у частині остаточного розрахунку та п.6.11 цього ж договору недійсними, як такі, що порушують права та законні інтереси позивача за зустрічним позовом та не відповідає змісту діючих нормативних актів. Судові витрати покласти на відповідача за зустрічним позовом. Також відповідачем по первісному позову було надано клопотання про забезпечення позову, в якому він просив суд, з метою усунення подальших ускладнень вирішення цієї справи, заборонити сторонам по справі робити розрахунки по договору №06/08-138БО-32 від 25.03.08р. до моменту вирішення цієї справи по суті, крім розрахунків проведення яких передбачено Постановою КМУ №153 від 05.03.2009 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.07.2009р. у справі №08/111-09 (суддя Ковальчук Л.В.) первісні позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ХОКП „Дирекція розвитку інфраструктури територій” на користь ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” суму інфляційних у розмірі 661514,08 грн., 3% річних в сумі 112624,89 грн., пеню в сумі 58959,55 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 8331,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі в сумі 118,00 грн. В задоволенні зустрічної позовної заяви -відмовлено.
Відповідач, ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території", з рішенням господарського суду Харківської області від 06.07.2009 року не погодився, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, як незаконне та необґрунтоване, та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення 3% річних у розмірі 112624,89 грн., інфляційних у сумі 661514,08 грн., пені у сумі 58959,55 грн. та задовольнити зустрічний позов і визнати недійсним пункт договору №06/08-138БО-32 на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 25.03.2008 р. 6.1 у частині остаточного розрахунку та п. 6.1.1 цього ж договору недійсним, як такі, що порушують права та законні інтереси позивача за зустрічним позовом.
У судовому засіданні представник відповідача (апелянта) підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечує, просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду без змін.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
25.03.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №06/08-138 БО-32 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (далі по тексту -договір). До договору сторонами укладались додаткові угоди №1 від 27.03.2008 року ; №2 від 25.04.2008 року; № 3 від 26.05.2008 року; №4 від 09.06.2008 року, що стосувались внесення змін до п.п.2,1; 2.1.1; 5.1; 11.1 договору.
Відповідно до умов договору позивач зобов'язався передати у власність відповідачеві в 2008 році природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Порядок та умови проведення розрахунків за цим договором встановлений шостим розділом. Так, згідно з п.6.1 договору оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами в такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 6.1.1 договору встановлено, що остаточний розрахунок за обсяги газу спожиті і протранспортовані в січні-лютому 2008 року, відповідач здійснює протягом трьох банківських днів з дати підписання актів приймання-передачі за січень-лютий 2008 року.
Розділом 7 договору встановлена відповідальність сторін. Так, відповідно до п.7.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України. Пунктом 7.2 встановлено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.6.1 даного договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Пунктом 7.5 договору встановлено, що неустойка нараховується позивачем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом .
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України» свої зобов'язання згідно з умовами даного договору виконала, передавши відповідачеві протягом березня -червня 2008 року природний газ на загальну суму 12 335 733,10 грн., про що сторонами були підписані акти приймання-передачі. Відповідач, взяті на себе зобов'язання по оплаті за отриманий природний газ не виконав у строки, встановлені умовами договору, і остаточно розрахувався за спожитий газ 31.12.2008 року.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання
Керуючись приписами даних норм цивільного та господарського законодавства позивач нарахував відповідачеві за період з 14.10.2008 року по 31.12.2008 року пеню в розмірі 58959,55 грн., інфляційні витрати в сумі 661514,08 грн. та 3% річних в сумі 112624,89 грн., за стягненням яких звернувся до господарського суду Харківської області.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між позивачем та відповідачем, доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій по справі, а також, встановлюючи фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
08.12.2008 року між Головним Управлінням Державного казначейства України в Харківській області; Головним фінансовим управлінням Харківської облдержадміністрації; Головним управлінням житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської облдержадміністрації; ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури території»; ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»; НАК «Нафтогаз України»було укладено договір №1157/440 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 року №440. Предметом цього договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 року №440. У відповідності з порядком проведення взаєморозрахунку, визначеним розділом 2 цього договору, зокрема п.2.6 встановлено, що відповідач перераховує позивачеві грошові кошти в сумі 650 000,00 грн. в т.ч. ПДВ, для погашення заборгованості за постачання природного газу згідно з договором від 25.03.2008 року №06/08-138-БО-32 за 2008 рік.
До того ж пунктом 5.4 договору від 08.12.2008 року встановлено, що сторони засвідчують, що після виконання цього договору, вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору.
Тобто даним договором, укладеним за власним волевиявленням, сторони погодили порядок погашення взаємної заборгованості у визначеній в договорі послідовності.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що позивач був усвідомлений, що остаточний розрахунок за спірним договором проведений у відповідності з приписами ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», якою встановлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств до державного бюджету, а також надходжень податку на додану вартість, не сплаченого Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" у встановлені строки за природний газ, ввезений на митну територію України у першому кварталі 2008 року, який перебуває під митним контролем, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Розрахунки з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, з місцевих бюджетів можуть здійснюватись за рахунок належних їм додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті, а також за рахунок погашення заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, яка була реструктуризована, та за рахунок погашення заборгованості місцевих бюджетів перед державним бюджетом, що виникла у зв'язку з наданням Міністерством фінансів України фінансової допомоги Уряду Автономної Республіки Крим, облвиконкомам, Севастопольському міськвиконкому на підставі укладених між ними у 1994 році договорів для підприємств теплоенергетики, що перебувають у комунальній власності.
Відповідно до п.п. 2,3 Порядку перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування ,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 .04.2008 р. №440 перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах (далі - розрахунки) здійснюється на умовах, визначених цим Порядком, на суму заборгованості з різниці в тарифах, що утворилася у період з 01.01.2000 р. по 31.12.2008 р. З урахуванням проведених у 2006 році розрахунків і не погашеної на дату складення довідки про розмір кредиторської заборгованості місцевих бюджетів та/або дебіторської заборгованості учасників розрахунків, у межах щомісячних лімітів, установлених Мінфіном для Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій згідно із затвердженим розподілом видатків Державного бюджету України на 2008 рік. Коригування лімітів може провадитися щокварталу на підставі звернень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, що надсилаються до Мінфіну з відповідними обґрунтуваннями і розрахунками.
Підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без врахування пені, штрафних та фінансових санкцій), форму якого затверджує Державне казначейство за погодженням з ДПА, Мінпаливенерго, Мінжитлокомунгоспом і Мінфіном. У договорах обов'язково передбачається умова, що вони є дійсними лише у разі проведення відповідного фінансування.
Таким чином, укладаючи договір №1157/440 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 року №440, позивачу було відомо про причину виникнення заборгованості і її порядок погашення. На час звернення з позовом позивачу також було відомо про особливий порядок погашення заборгованості та про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем на той час, оскільки договір про організацію розрахунків був підписаний в тому числі і позивачем.
А тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність вини відповідача у виникненні суми заборгованості, оскільки вона виникла у зв'язку з несвоєчасним надходженням відповідних коштів з бюджету, про що було відомо позивачу і він з цим погодився.
Висновки суду також підтверджуються розрахунком боргу ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури території», який доданий до матеріалів справи (а.с.11).
З урахуванням фактичних обставин справи, що були встановлені в ході судового розгляду, а також з урахуванням відсутності вини відповідача у виникненні заборгованості за отриманий природний газ, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення позовних вимог ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України відсутні. А тому рішення господарського суду Харківської області в частині задоволення первісного позову прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права, що у відповідності до п.п.1,4 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для його скасування в цій частині.
Щодо посилання апелянта в апеляційній скарзі на незаконність рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними п.6.1; п 6.1.1 договору №06/08-138БО-32 від 25.03.2008р., як таких, що порушують права та законні інтереси відповідача за первісним позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Частина перша статті 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1-3 статті 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Частина 5 ст. 203 ЦК України передбачає, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з обґрунтування зустрічної позовної заяви, апелянт в своїй заяві не зазначив, які саме норми діючого законодавства були порушені при укладенні договору №06/08-138БО-32 від 25.03.2008р., та якій нормі права не відповідають пункти 6.1;6.1.1. цього договору.
Слід також зауважити, що у відповідності до ч.1 ст. 236 ЦК України правочин визнається недійсним з моменту його вчинення.
Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Матеріалами справи встановлено, що на момент звернення до суду умови договору №06/08-138БО-32 від 25.03.2008р. виконанні у зв'язку з чим відповідно до п.11.1 договору його дія припинена.
До того ж слід зазначити, що недійсність спірних пунктів договору, як зазначено і в зустрічному позові, і в апеляційній скарзі, полягає в неможливості у зазначені в них строки оплатити апелянтом отриманий для споживання природний газ .
З урахуванням викладених доводів апелянта, колегія суддів погоджується з їх змістом, але не вбачає підстав для визнання у зв'язку з цим недійсними п.п.6.1; 6.1.1. спірного договору.
Відповідно до п.10.2 договору всі зміни і доповнення до даного договору повинні бути зроблені в письмовій формі підписані повноважними представниками сторін, крім випадків зазначених у пунктах 3.10,7.3,7.4,10.3 цього договору.
Як встановлено в ході судного розгляду з пропозицією щодо внесення змін в договір про зміну строків оплати від апелянта не надходило.
Таким чином, апелянт не довів наявність підстав для визнання недійсними п.п.6.1;6.1.1 правочину- договору №06/08-138БО-32 від 25.03.2008р., а також недійсність господарського зобов'язання, що передбачені ст. ст. 203,215 ЦК України, ст. 207 ГК України, на які посилається позивач на зустрічним позовом в його обґрунтування.
З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з судом першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову, проте з урахуванням мотивування, зазначеного в даній постанові. А тому в цій частині апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2009 року по справі №08/111-09 в цій частині - без змін.
Керуючись ст.ст. 85, 99, 101, п.2 ст.103, п.п. 1,4 ч.1 ст.104, ст. 105, Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів ,-
постановила :
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2009 року по справі №08/111-09 частині задоволення позову про стягнення з Харківського обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури територій»на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» суми інфляційних витрат в розмірі 661514,08 грн., 3% річних в сумі 112624,89 грн., пені в сумі 58959,55 грн., витрат по сплаті державного мита в сумі 8331,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., скасувати, та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні цих вимог відмовити.
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2009 року по справі №08/111-09 залишити без змін.
Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(адреса: 04116, м.Київ, вул.Шолуденка,1, р/р260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) на користь Харківського обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури територій»(адреса: 61022, м.Харків, Держпром, 3 під., 5 поверх, р/р 260023011273 Перша Харківська філія АКБ «Базис», МФО 351599, код ЄДРПОУ 03361721) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 4165,50 грн.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Повний текст рішення підписаний 29.01.2010 року.
Головуючий суддя Фоміна В.О.
Судді Гончар Т. В.
Кравець Т.В.