Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"25" січня 2010 р. Справа № 05/273-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. (доповідач), Плужник О.В.
при секретарі Байбак О.І.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 3970Х/3-7 на рішення господарського суду Харківської області від 25.11.09 по справі № 05/273-09
за позовом СПД - ФО ОСОБА_2, с. Софіївка
до Фермерського господарства "Альянс", м. Зміїв
про стягнення 11514,81 грн. -
встановила:
В жовтні 2009 р. позивач - Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2, с. Софіївка, АР Крим звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій, з урахуванням уточнень та доповнень, просив суд стягнути з відповідача -Фермерського господарства "Альянс", м. Зміїв, Харківської обл. 8408,40 грн. заборгованості, 2942,94 грн. штрафу, 232,04 грн. інфляційних, 133,69 грн. річних та судових витрат, з посиланням на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг за укладеним між сторонами договором на інформаційне та рекламне обслуговування б/н від 26.03.09 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.11.09 р. (суддя Ольшанченко В. І. ) по справі № 05/273-09 позов задоволено частково.
З відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за надані послуги за договором на інформаційне та рекламне обслуговування від 26.03.09 р. в сумі 8408,40 грн., штраф в сумі 2942,94 грн., інфляційні за період з 20.04.09 р. по 30.09.09 р. в сумі 176,58 грн., 3% річних за період з 20.04.09 р. по 01.11.09 р. в сумі 133,69 грн., державне мито в сумі 116,62 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,88 грн.
Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг за укладеним між сторонами договором б/н від 26.03.09 р.; що інфляційні, річні та штраф підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі умов спірного договору та відповідних вимог чинного законодавства України та ін.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно не взяв до уваги той факт що сторони при укладанні договору належним чином не узгодили його предмет а певні частини договору протирічать одна одній, що, на думку відповідача, свідчить про не укладення вказаного договору; що позивач при виконанні умов спірного договору порушив Закон України «Про інформацію»; що акт виконаних робіт не містить відомостей про те, на чиє саме замовлення позивачем були надані послуги, а суд при цьому, на думку відповідача, взагалі не з'ясовував, хто саме є замовником підготовленої статті -відповідач чи фізична особа ОСОБА_3 та ін.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що сторони при укладанні договору належним чином узгодили його предмет; що спірна стаття не містить будь-якої інформації, розміщення якої могло б кваліфікуватися як порушення Закону України «Про інформацію»; що спірний договір позивачем укладався не з фізичною особою ОСОБА_3 а з відповідачем і саме на виконання згаданого договору позивач виготовив та опублікував статтю та ін.
Сторони в судове засідання своїх представників не направили, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неприбуття представників не повідомили.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 26.03.09 р. між сторонами укладено договір на інформаційне та рекламне обслуговування, відповідно до умов якого замовник (відповідач) доручив, а виконавець (позивач) прийняв на себе зобов'язання розмістити в журналі „Нива" рекламну статтю в обсязі не менше 4 сторінок.
Згідно з п. 3.1 договору сторони складають акт здачі-приймання виконаних робіт по виконанню зобов'язань однією стороною; по закінченню дії договору або одночасно з укладанням договору.
Відповідно до п. 3.2 договору послуги є виконаними виконавцем в повному обсязі після виходу видання із друку.
Згідно з п. 4.2 даного договору вартість замовлених послуг становить 8408,40 грн.
Відповідно до п. 4.4 спірного договору розрахунок здійснюється перерахуванням 100% вартості замовлення на поточний рахунок виконавця до 20.04.09 р., попередня оплата - 50% до 28.03.09 р.
У Всеукраїнському щомісячному аграрному журналі № 4 (102) 2009 року (стор.36-39) була надрукована стаття під назвою «127-й, самый затяжной «прыжок»Владимира Юркова».
26.04.09 р. сторонами підписано акт здачі-приймання виконаних робіт на суму 8408,40 грн. У вказаному акті сторонами зокрема визначено, що інформаційні послуги в журанлі «Нива»№ 4 виконані в повному обсязі. Акт підписаний відповідачем без зауважень.
08.05.09 р. позивач надіслав по пошті відповідачеві десять примірників журналу „Нива" № 4 зі статтею про відповідача.
Таким чином позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором, а відповідач не виконав своїх зобов'язань по оплаті наданих послуг у строки, встановлені спірним договором.
Разом з тим, як зазначає позивач, 11.05.09 р. він отримав від відповідача заяву про односторонню відмову від договору. На конверті, в якому була ця заява, стоїть штемпель відділення зв'язку № 11 м. Сімферополь з датою 05.05.09 р. та штемпель відділення зв'язку № 6 м. Харкова з датою відправки 29.04.09 р.
Отже відповідач в односторонньому порядку відмовився від спірного договору вже після прийняття від позивача виконаних робіт по ньому.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг за укладеним між сторонами договором б/н від 26.03.09 р.; що інфляційні, річні та штраф підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі умов спірного договору та відповідних вимог чинного законодавства України та ін.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1. ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, а також те, що термін виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати визначено умовами договору, що відповідач в обґрунтування своїх вимог не надав доказів погашення заборгованості, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8408,40 грн. заборгованості.
Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ч. 1 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доводи відповідача про односторонню відмову від договору за відповідною заявою (а.с. 8) суперечать ст. 525 ЦК України. Домовленості сторін чи взаємної згоди про розірвання спірного договору не було.
При цьому, також не можуть бути прийняті судом до уваги доводи відповідача з посиланням на примірник договору в редакції відповідача (а.с. 83) про те, що сторони при укладанні договору належним чином не узгодили його предмет, оскільки договір в редакції відповідача (а.с. 7) відповідні відомості містить. Договір в редакції відповідача містить підписи сторін та їх відповідні печатки, він у встановленому законом порядку не розірваний, не визнаний недійсним та жодним чином не оспорений відповідачем, що свідчить про те, що вказаний договір є дійсним та таким, що породжує для сторін певні права та обов'язки. Крім того, узгодження при укладанні спірного договору його предмета також підтверджується конклюдентними діями сторін, а саме підписанням акту сдачі-приймання виконаних робіт від 26.04.09 р.
Посилання відповідача на те, що згаданий акт не має відношення до договору від 26.03.09 р. не знайшло свого документального підтвердження, а так само спростовується тим фактом, що інших правовідносин щодо надання визначених в акті інформаційних послуг на відповідну суму, крім безпосередньо договору від 26.03.09 р. між сторонами не існувало.
Так само безпідставними є посилання відповідача на те, що господарський суд при винесенні рішення нібито не з'ясовував, хто саме є замовником статті -відповідач чи фізична особа ОСОБА_3, оскільки як свідчить спірний договір та акт прийняття виконаних робіт від 26.04.09 р., їх укладено не фізичною особою ОСОБА_3., а ФГ «Альянс», директором якого і є гр. ОСОБА_3.
Посилання відповідача на порушення позивачем при виготовленні статті положень Закону України «Про інформацію»свого підтвердження також не знайшли, а відповідач при підписанні акту від 26.04.09 р. зазначив про відсутність з його боку будь-яких претензій стосовно виготовленої позивачем статті. Крім того, можливі порушення позивачем вимог згаданого закону не спростовує настання у відповідача відповідальності за порушення ним умов договору від 26.03.09 р. щодо оплати наданих позивачем послуг.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, відповідач допустив порушення зобов'язання, оскільки не виконав його в повному обсязі у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до п. 4.5 спірного договору сторони досягли згоди про забезпечення виконання зобов'язання по своєчасній оплаті послуг штрафом в розмірі 35% від суми замовлення за 6 місяців від дня виникнення заборгованості, висновки господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 2942,94 грн. є також законними та обґрунтованими.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, також законними та обґрунтованими є висновки господарського суду про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 176,58 грн. інфляційних та 133,69 грн. річних.
З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, в т.ч. у зв'язку з ненаданнім всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у апеляційній скарзі.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 25.11.09 р. по справі № 05/273-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Повний текст постанови підписано 29.01.2010 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Судді Пушай В.І.
Плужник О.В.