донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
26.01.2010 р. справа №14/120а
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Волкова Р.В.
суддівАлєєвої І.В. , Новікової Р.Г.
за участю представників сторін:
від позивача:не з'явився,
від відповідача-1:
від відповідача-2:не з'явився
Воронін С.В. - довір. № 2 від 11.09.2008р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк
товариства зобмеженою відповідальністю "Артеміда", м. Донецьк
на рішення
господарського суду Донецької області
від04.09.2008 року
по справі№ 14/120а (Левшина Г.В.)
за позовомколективного сільськогосподарського підприємства "Широкий", в особі ліквідатора Гартенко Віталія Федоровича, м. Донецьк
до1) Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Артеміда", м. Донецьк
провизнання недійсними рішення та договору
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.09.2008р. по справі № 14/120а задоволено позовні вимоги Колективного сільськогосподарського підприємства „Широкий” в особі ліквідатора Гартенко Віталія Федоровича, м. Донецьк до виконавчого комітету Донецької міської ради (далі-відповідач-1) товариства з обмеженою відповідальністю „Артеміда” (далі-відповідач-2).
Вказаним рішенням визнано недійсним з моменту винесення рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 22.09.2004р. №493/15 про надання земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю „Артеміда”, м. Донецьк для будівництва та подальшої експлуатації кінно-спортивного комплексу, устрою рекреаційної зони та ведення підсобного сільського господарства у с. Широке в Ленінському районі м. Донецька
Визнано недійсним з моменту укладання договір оренди від 23.11.2004р., який був підписаний між виконавчим комітетом Донецької міської ради, м. Донецьк та товариством з обмеженою відповідальністю „Артеміда”, м. Донецьк.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачі -1 та 2 звернулись до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять суд скасувати рішення місцевого господарського суду.
Відповідач-1 в апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що місцевим господарським судом не задоволено жодне його клопотання та створено сторонам які беруть участь у справі необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства. Судом, на думку скаржника, неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки не відповідають фактичним обставинам по справі. При цьому заявник посилається на власне рішення від 16.05.2000р. №201 „Про реформування КСП Широкий в Ленінському районі”, згідно з яким було затверджено проект реформування КСП „Широкий”. Як вказує відповідач 1, згідно п.1.3 рішення було вилучено із земель колективної власності КСП „Широкий” земельні ділянки загальною площею 168,1 га пасовищ по добровільній відмові та переведені в землі запасу. Крім цього, згідно п.1.8 рішення із загального користування КСП „Широкий” також було вилучено земельні ділянки загальною площею 186,0 га. Крім того зазначає, що управлінням земельних ресурсів так і не було надано на вимогу суду оригінал Державного акту на право колективної власності на землю серії ДН №0017 від 14.01.1997р.
Відповідач-2 в апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині визначення підвідомчості спору господарському суду, неналежного повідомлення відповідача-2 про дату та час розгляду справи, у зв'язку з чим він був позбавлений права на судовий захист. Крім того, заявник скарги вважає надані до матеріалів справи копії Державного акту на право колективної власності на землю серії ДН №0017 від 14.01.1997р. неналежними доказами, що підтверджують право власності позивача на спірну земельну ділянку. Інші доводи заявника скарги аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі відповідачем-1.
Від позивача на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про вжиття запобіжних заходів. Клопотання судом розглянуто та відхилено. Відповідно до ст.431 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову. Отже, діючим законодавством не передбачено вжиття запобіжних заходів на стадії апеляційного провадження.
Від відповідача-2 на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання про застосування строку позовної давності по справі за № 14/120а. Клопотання судом розглянуто та відхилено.
Відповідачем-2 також заявлені клопотання: про витребування від управління земельних ресурсів у м. Донецьку, Донецької міської ради та позивача оригіналу Державного акту на право колективної власності на землю серії ДН №0017 від 14.01.1997р., від Управління земельних ресурсів у м. Донецьку, Донецької міської ради проекту відведення в оренду ТОВ "Артеміда" земельної ділянки за договором від 23.11.2004р., витребування у Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька розрахунки сум земельного податку КСП "Широкий" та сум фактичної сплати за період з 1997 по 2007 р.р. ; про витребування у ДП "Донецький інститут землеустрою" документів які свідчать про будь-які дії відносно земель КСП «Широкий»; про проведення судової землевпорядної експертизи; про витребування у господарського суду Донецької області матеріали справи про банкрутство КСП „Широкий” за № 3/197б, з яких встановити чи відбувались дії, передбачені п.5 ст. 10 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство”; витребування у Донецької міської ради відомості про передачу земель колективної власності КСП „Широкий” земель у власність Донецької міської ради. Клопотання судом розглянуто та відхилено.
Позивачем та відповідачем-1 надано клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання судом розглянуто та задоволено.
Управління земельних ресурсів у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Артеміда” підтримав вимоги скаржника.
25.01.2010р. від виконавчого комітету Донецької міської ради на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання судом розглянуто та відхилено у зв'язку із закінченням процесуального строку, передбаченого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 81- Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши представників сторін, су встановив:
Позивач, Колективне сільськогосподарське підприємство „Широкий” в особі ліквідатора Гартенко Віталія Федоровича, м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача 1, Виконавчий комітет Донецької міської ради, м. Донецьк, відповідача 2, Товариство з обмеженою відповідальністю „Артеміда”, м. Донецьк, про:
- визнання недійсним з моменту винесення рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради від 22.09.2004р. №493/15 про надання земельних ділянок відповідачу 2 для будівництва та подальшої експлуатації кінно-спортивного комплексу, устрою рекреаційної зони та ведення підсобного сільського господарства у с. Широке в Ленінському районі м. Донецька;
- визнання недійсним з моменту укладання договору оренди земельних ділянок від 23.11.2004р. реєстраційний номер 040514600001 (реєстровий №4875), який був підписаний між відповідачами.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування покладає на сторін по справі -позивача та відповідача.
Як на підставу своїх вимог позивач посилається на наявність у нього Державного акту на право колективної власності на землю серії ДН №0017 від 14.01.1997р., зареєстрованого в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №7-6, згідно якого позивачу у колективну власність передано 2567,5 га земель для виробництва сільськогосподарської продукції у Ленінському районі м. Донецька.
Відповідно до ст.17 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент видачі позивачу державного акту на право колективної власності на землю) передбачено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.
Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради народних депутатів від 27.12.1995р. №148 позивачу передано у колективну власність земельні ділянки згідно з додатком до цього рішення загальною площею 2567,5 га.
Згідно із ст.22 Земельного кодексу України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Вимогами ст..23 того ж кодексу передбачено, що документом, який посвідчує право на земельну ділянку є державний акт, який видається і реєструється сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Позивачу було видано Державний акт на право колективної власності на земельну ділянку площею 2567,5 га у Ленінському районі м. Донецька. серії ДН №0017 від 14.01.1997р., який зареєстровано в книзі записів державних актів за №7-6.
За ствердженням позивача на момент звернення останнього до суду ніяких рішень про вилучення у КСП „Широкий” земельної ділянки площею 2567,5 га не приймалось, право власності на вказану земельну ділянку не припинялось. З матеріалів справи та наданих сторонами доказів вбачається, що на момент подачі позову спірна земельна ділянка у позивач не вилучалась. Не надано суду доказів такого вилучення і на момент винесення постанови судом апеляційної інстанції.
Разом з тим, 22.09.2004р. виконавчим комітетом Донецької міської ради прийнято рішення №493/15, згідно з яким вирішено передати відповідачу 2 в оренду строком на 5 років три земельні ділянки загальною площею 30,1625 га для ведення підсобного сільського господарства у с. Широке в Ленінському районі м. Донецька.
На підставі вказаного рішення, 23.11.2004р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 був підписаний договір оренди земельних ділянок, згідно з яким відповідачем 1 було передано відповідачу 2 в строкове платне володіння та користування вказані вище земельні ділянки.
Як вбачається зі змісту листа від 16.07.2008р. №01-32-1496/2453-03 Управлінням земельних ресурсів м. Донецька Донецької області було повідомлено позивача про ті обставини, що перелічені вище земельні ділянки, надавались відповідачу 2 в оренду без вилучення їх із колективної власності позивача.
У листі Управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області за № 01-32-230/25-03 від 11.02.2009 р., копію якого долучено до матеріалів справи (том.2, а.с. 3) надано перелік земельних ділянок, переданих в користування без вилучення із земель колективної власності колишнього КСП "Широкий".
В даному документі, прямо зазначено, що ""рішенням виконкому Донецької міської ради від 22.10.2004 №493/15 товариству з обмеженою відповідальністю "Артеміда" надані в оренду земельні ділянки загальною площею 30,1625 га. із земель запасу сільськогосподарського призначення для будівництва та подальшої експлуатації кінноспортивного комплексу та устрою рекреаційної зони у с. Широке в Ленінському районі без вилучення із земель колективної власності колишнього КСП "Широкий".
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому, відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Згідно доданих до матеріалів справи процесуальних документів, ухвалами господарського суду Донецької області по справі за № 14/120а від 12.08.2008р. та 21.08.2008р. в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України для дачі пояснень було зобов'язано начальника Управління земельних ресурсів у м. Донецьку Донецької області Мірошниченка А.Ф. з'явитись в судове засідання та надати суду схеми місця розташування земельної ділянки, переданої у колективну власність КСП „Широкий” відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії ДН 0017, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №7-6, та земельної ділянки, переданої в оренду ТОВ „Артеміда” згідно з рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 22.09.2004р. №493/15 а також єдину схему, що відображає місцезнаходження вказаних вище земельних ділянок.
Як зазначено в рішенні суду першої інстанції, в судовому засіданні 04.09.2008р. Управлінням земельних ресурсів м. Донецька Донецької області було представлено суду єдину схему місцезнаходження земельних ділянок, що передані у колективну власність КСП „Широкий” та в оренду ТОВ „Артеміда”, з якої вбачається, що передана в оренду відповідачу-2 земельна ділянка розташована на земельній ділянці, власником якої є позивач на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії ДН №0017 від 14.01.1997р., зареєстрованого в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №7-6.
Враховуючи те, що відповідно до вимог п.4 Положення про управління (відділ) Держкомзему в місті (обласного та районного значення), затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 17.06.2008р. N123, саме до повноважень управлінь земельних ресурсів у містах обласного значення відноситься видача і збереження бланків державних актів на право власності на земельну ділянку, організація в установленому порядку виконання землевпорядних робіт і проведення державної інвентаризації земель, а також пояснення посадової особи в судовому засіданні, місцевим господарським судом обґрунтовано долучено до матеріалів справи як належні докази на підтвердження вимог позивача лист від 16.07.2008р. за №01-32-1496/2453-03 та єдину схему, складені Управлінням земельних ресурсів м. Донецька Донецької області.
Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим кодексом.
Згідно із ст. 93 Земельного кодексу України саме власники земельних ділянок або уповноважені ними органи можуть виступати орендодавцями земельних ділянок.
При цьому матеріали справи не містять належних та переконливих доказів в розумінні ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України, які б давали підстави стверджувати, що Державний акт на право колективної власності на землю серії ДН №0017 від 14.01.1997р., зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №7-6 скасовано у встановленому порядку, чи він не є чинним чи до нього було внесено зміни.
Відсутні також в матеріалах справи докази, які б давали підстави стверджувати про наявність фактичного попереднього вилучення у позивача частини земельної ділянки для подальшої її передачі в оренду відповідачу-2 чи надання позивачем повноважень відповідачу-1 на передачу в оренду належної йому на праві власності земельної ділянки.
Як зазначалось вище та виходячи з доданих до матеріалів справи документів, 22.09.2004р. виконавчим комітетом Донецької міської ради прийнято рішення №493/15 про передачу відповідачу 2 в оренду спірної земельної ділянки, а вже 23.11.2004р між відповідачами було підписано договір оренди земельної ділянки.
При цьому, відповідачем -1 в суді першої інстанції було заявлено клопотання про витребування у відповідача-2 проекту відведення спірних земельних ділянок, а в відповідачем -2 на стадії апеляційного провадження заявлено клопотання про витребування таких документів у Донецької міської ради та Управління земельних ресурсів м. Донецька. Зазначене свідчить про те, що вищеперелічені документи відсутні як у відповідача-1, так і у відповідача-2.
Посилання відповідача -1 на рішення від 16.05.2000р. №201 „Про реформування КСП Широкий в Ленінському районі” як доказ можливого вилучення частини належної позивачу на праві колективної власності земельної ділянки також не підтверджено належним доказами.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ст. 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, може бути визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки (землекористувач) може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Таким чином, виходячи з того, що відповідачем -1 прийнято спірне рішення про передачу відповідачу-2 в оренду земельної ділянки, власником якої на момент звернення до суду є позивач, а також те, що земельна ділянка не була у встановленому порядку вилучена у власника, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 22.09.2004р. №493/15 є таким, що не відповідає вимогам закону та підлягає визнанню недійсним.
Вищезазначене не спростовано і на стадії апеляційного провадження. Навпаки, вказана обставина підтверджена долученим до матеріалів справи доказом - листом Управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області за № 01-32-230/25-03 від 11.02.2009 р., копію якого долучено до матеріалів справи (том.2, а.с. 3).
Як свідчить з вищевикладеного, між відповідачами на підставі рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 22.09.2004р. №493/15 підписано договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого відповідач-1 зобов'язався передати, а відповідач-2 прийняти в строкове платне користування три земельні ділянки загальною площею 30,1625 га, у тому числі ділянка №1 (кадастровий номер 1410137700:01:001:0674) площею 19,0477 га, ділянка №2 (кадастровий номер 1410137700:01:001:0675) площею 2,8930 га та земельна ділянка №3 (кадастровий номер 1410137700:01:001:0693) площею 8,2218 га для будівництва та подальшої експлуатації кінно-спортивного комплексу, устрію рекреаційної зони та ведення підсобного сільського господарства у с. Широке в Ленінському районі м. Донецька
Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України.
За приписом ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно із ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог ч.1 ст.78 Земельного кодексу України, ч.4 ст. 373 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право вільно володіти, користуватись та розпоряджатись земельною ділянкою.
А відповідно до п.а ч.1 ст.90 Земельного кодексу України саме власники земельних ділянок мають право продавати чи іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.
Орендодавцями земельних ділянок згідно із ст.93 Земельного кодексу України є власники або уповноважені ними особи.
Виходячи з матеріалів справи саме позивач є власником земельних ділянок, частина яких була передана відповідачем -1 в оренду відповідачу-2 і саме позивач має право бути орендодавцем спірних земельних ділянок.
Оскільки, договір укладений між відповідачами не відповідає вимогам ст.ст.78, 90, 93, 116 Земельного кодексу України, що відповідно до п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України тягне за собою визнання його недійсним.
Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про визнання договору оренди від 23.11.2004р., підписаного між відповідачами недійсним з моменту його вчинення.
За таких обставин, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду Донецької області по справі за № 14/120а від 04.09.2008 року законним та обґрунтованим, а вимоги викладені в апеляційних скаргах такими, що не підлягають задоволенню з вищевикладених підстав.
Не є обгрунтованими і ствердження заявників апеляційних скарг стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема підвідомчості даного спору господарському суду.
Підвідомчість спору господарському суду встановлюють виходячи із суб'єктного складу та характеру спірних правовідносин.
Так, відповідно до вимог ст.ст.12, 21 Господарського процесуального кодексу України господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
а) участь у спорі суб'єкта господарювання;
б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Зазначене вище дає підстави стверджувати, що дана справа підвідомча саме господарському суду.
Посилання заявника скарги відповідача-2 про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, яке полягає у неналежному повідомленні сторони про дату та час розгляду справи та позбавлення останнього на судовий захист спростовується матеріалами справи.
Необґрунтованим та таким, що не є підставою для скасування судового рішення є посилання відповідача-1 на те, що господарським судом необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні та надання можливості відповідачу-1 звернутися до суду із зустрічним позовом.
Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Подача зустрічного позову здійснюється за загальними правилами подачі позову і є правом сторони. Проте, діюче законодавство не покладає на суд обов'язок сприяти відповідачу в реалізації його права на подачу зустрічного позову. Крім того, відповідач-1 не позбавлений можливості звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених прав чи охоронюваних законом інтересів з самостійним позовом про визнання недійсним Державного акту на право колективної власності на землю серії ДН №0017 від 14.01.1997р., зареєстрованого в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №7-6.
Не є підставою для скасування судового рішення і відмова суду першої інстанції відповідачу-1 в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі ТОВ „Спортивний клуб „ІСД”, оскільки відповідачем не доведено яким чином даний спір зачіпає права чи охоронювані законом інтереси особи, яку відповідач вважав за необхідне залучити до справи та не визначився зі статусом ТОВ „Спортивний клуб „ІСД" як учасника процесу відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання відповідача-1 про необхідність витребування у позивача оригіналу Державного акту на право колективної власності на землю серії ДН №0017 від 14.01.1997р., зареєстрованого в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №7-6, місцевим господарським судом обґрунтовано залишено без задоволення, оскільки, як зазначено в рішенні суду та не заперечується сторонами по справі в судовому засіданні 04.09.2008р. Управлінням земельних ресурсів у м. Донецьку Донецької області надано для огляду належним чином засвідчену копію витребуваного акту.
Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду по справі за № 14/120а є законним та обгрунтоваеним та не вбачає підстав для його скасування.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2008р. по справі № 14/120а - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Артеміда", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2008р. по справі № 14/120а - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2008р. по справі № 14/120а - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Головуючий Р.В. Волков
Судді: І.В. Алєєва
Р.Г. Новікова
Надруковано: 6 прим.
1- позивачу
2- відповідачам
1- госп. суду
1-у справу
1-ДАГС