83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
26.01.10 р. Справа № 26/175
за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Маріуполь, Донецької області
до відповідача: Приватного підприємства „Шето-М”, м.Маріуполь, Донецької області
Про стягнення 8 829 грн. 25 коп.
Суддя Нестеренко Ю.С.
В засіданні суду брали участь
Представники:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: не з'явився.
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, м.Маріуполь, Донецької області (далі позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства „Шето-М”, м.Маріуполь, Донецької області (далі відповідач) про стягнення основного боргу у розмірі 6120,00 грн., пені у розмірі 1573,42 грн., 3% річних у розмірі 196,68 грн., індексу інфляції у розмірі 939,15 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором суборенди нежилого приміщення від 01.03.2008р. впродовж його дії, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 6120грн, яка існує і після розірвання договору.
Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся за місцем реєстрації. Витребуваних судом документів не надав.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого рішення.
Представники сторін до судового засідання, яке відбулось 26.01.2010р. не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
01.03.2008р. між позивачем та відповідачем був укладений договір суборенди нежилого приміщення (далі Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування нежиле приміщення, яке знаходиться на балансі МЧП „Галас” та розташоване за адресою: м.Маріуполь, вул.Фонтана,70, площею 340 кв.м та зобов”язується сплачувати позивачу орендну плату.
Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до п.2.1 Договору приміщення передається в суборенду під склад.
Пунктом 3.1 Договору сторони встановили, що позивач на протязі десяти днів з моменту вступлення у силу даного Договору передає, а суборендатор приймає у користування приміщення, яке орендується, та оформлюється актом приймання-передачі, який підписується сторонами. З цього моменту у відповідача виникає зобов”язання вносити орендну плату.
Пунктами 5.1, 5.2, 5.3 Договору встановлено, що вартість орендної плати за приміщення, яке передано в оренду, складає 18 грн. за 1 кв.м без ПДВ. Всього орендна плата складає 6120 грн. в місяць без ПДВ. Орендна плата сплачується відповідачем тором по безготівковому розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок позивача авансовим платежем не піздніше 5 числа поточного місяця. Розмір орендної плати за кожний настуний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Строк дії вказаного договору сторонами встановлений до 31.12.2008р.
Пунктами 10.7 та 10.8 Договору встановлено, що даний договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, та оформлюється додатковими угодами до даного Договору. Даний договір вважається розірваним з моменту належно оформленої сторонами відповідної додаткової угоди до Договору, якщо інше не встановлено самою додатковою угодою, даним договором або діючим законодавством.
На виконання умов Договору сторонами 01.03.08р. було складено акт приймання-передачі нежитлового приміщення, відповідно до якого відповідач прийняв від позивача в суборенду приміщення площею 340 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Маріуполь, вул.Фонтанна,70.
Як встановлено судом, сторони уклали додаткову угоду від 01.10.2008р. про дострокове розірвання договору суборенди б/н від 01.03.2008р. з 31.10.2008р.
31.10.2008р. сторонами було складено акт приймання-сдачі, згідно з яким відповідач передав, а позивач прийняв спірне нежитлове приміщення.
Отже, Договір суборенди б/н від 01.03.2008р. з 31.10.2008р.сторонами був розірваний.
Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що відповідач не розрахувався за спірним Договором та має заборгованість по орендній платі за жовтень 2008р. у сумі 6120грн.
Відповідач відповідних доказів погашення спірної заборгованості до суду не надав та позовних вимог не спростував.
Отже суд доходить висновку, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів за договором не виконав, у зв”язку з чим за останнім виник борг в сумі 6120,00 грн. за жовтень 2008р.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 12.05.2009р. на адресу відповідача було направлено претензію б/н б/д з вимогою погасити наявну заборгованість. Зазначена претензія отримана відповідачем 25.05.2009р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення та опис вкладення кореспонденції.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки відповідачем доказів оплати орендної плати за жовтень 2008р. не надано, суд вважає, що за відповідачем наявна заборгованість у сумі 6120,00 грн., тому позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Приписами п. 5.8 Договору передбачено, що у разі прострочення оплати орендної плати, відповідач сплачує позивачу за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежу.
Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань, позивачем на підставі зазначеного пункту Договору було нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 1573,42 грн. за період з 05.10.2008р. по 31.10.2009р.
За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено понад встановлений приписами закону шестимісячний термін.
Крім того, позивачем допущено помилку при визначенні періоду з якого має бути нарахована пеня.
Отже вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 734,95грн. за період з 06.10.2008р. по 06.04.2009р. (розрахунок здійснено за допомогою пошукової системи Ліга).
За приписом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищезазначеної норми закону позивачем було нараховано та пред'явлено до стягнення інфляційні в сумі 939,15 грн. (з жовтня 2008р по вересень 2009р.) та три проценти річних в сумі 196,68 грн. ( з 05.10.2008р. по 31.10.2009р.)
Перевіривши розрахунок інфляційних, суд вважає його арифметично не вірним, а вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 918,00 грн.
Вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 196,68 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, у зв”язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті державного мита у розмірі 92,07 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 213,02 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 759 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Маріуполь, Донецької області до Приватного підприємства „Шето-М”, м.Маріуполь, Донецької області про стягнення основного боргу у розмірі 6120,00 грн., пені у розмірі 1573,42 грн., 3% річних у розмірі 196,68 грн., індексу інфляції у розмірі 939,15 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства „Шето-М”, м.Маріуполь, Донецької області на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Маріуполь, Донецької області основний борг у розмірі 6120,00 грн., 3% річних у розмірі 196,68грн., індекс інфляції у розмірі 918 грн., пеню у розмірі 734,95 грн, витрати по сплаті державного мита в сумі 92,07 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 213,02 грн.
В іншій частині позовних вимог-відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 26.01.2010р.
Суддя