83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
26.01.10 р. Справа № 26/150
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерно-виробниче
підприємство „Інтертех”, м.Дніпропетровськ
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат
„Азовсталь”, м.Маріуполь, Донецької області
Про стягнення 88955грн.
Суддя Нестеренко Ю.С.
В засіданні суду брали участь
Представники:
Від позивача: Санжара А.А. за довіреністю
Від відповідача: Данилова С.А. за довіреністю
Товариство з обмеженою відповідальністю „Інженерно-виробниче підприємство „Інтертех”, м.Дніпропетровськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь, Донецької області про стягнення 3% річних у розмірі 13998,68 грн., інфляційних у розмірі 74956,32 грн.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається договір поставки №020-158д, рішення господарського суду Донецької області по справі №29/258 від 05.03.2009р., постанову Вищого господарського суду України від 30.07.2009р., вимогу №192/1 від 25.09.2009р., розрахунки заборгованості, банківську виписку про сплату відповідачем боргу.
Відповідач вимоги викладені в позовній заяві вважає законними, однак просить зменшити розмір інфляційних та 3% річних у зв”язку зі скрутним фінансовим становищем його підприємства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.03.2009р. по справі №29/258, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2009р. встановлено, що 22.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інженерно-виробниче підприємство „Інтертех”, м.Дніпропетровськ (далі позивач) та Відкритим акціонерним товариством „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь, Донецької області (далі відповідач), було укладено договір поставки №020-158д, згідно з яким позивач зобов”язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити на умовах, які вказані в Договорі, високовольтне обладнання (надалі продукція), номенклатура, кількість та ціна, якого вказується в Специфікаціях, які є невід”ємними частинами Договору. Відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов”язань отриманий товар не оплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 499708,80грн.
Зазначеними судовими рішеннями позовні вимоги позивача були задоволені та з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу у розмірі 499708,80грн., 3% річних в сумі 368,64 грн., які були нараховані за період з 13.10.2008р. по 22.10.2008р.
Згідно приписів ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Предметом данного позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 13 998,68 грн. за період з 23.10.08р. по 28.09.09р., інфляційних нарахувань в сумі 74956,32 грн. за період з 23.10.08р. по 28.09.09р., які нараховані позивачем на суму боргу, що встановлена рішенням суду від 05.03.09р. по справі №29/258. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач, не зважаючи на рішення суду, сплатив суму боргу лише 29.09.09р., у зв”язку з чим, з 14.10.08р. по 28.09.09р. за відповідачем існувала заборгованість у сумі 499708,80 грн.
Суд вважає, що позовні вимоги позивача по даній справі є способом захисту майнового права та інтересу останнього, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від відповідача за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати позивачу.
З наявної в матеріалах справи виписки по рахунку вбачається, що відповідач оплатив суму заборгованості 29.09.2009р.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Керуючись зазначеною нормою закону позивач здійснив нарахування інфляційних у розмірі 74956,32грн. та 3% рчних у розмірі 13998,68 грн. за період прострочення на суму боргу у зв”язку з чим вимагає стягнення зазначених сум з відповідача.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає, що вимоги позивача в зазначеній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 13 998,68 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних в сумі 74956,32грн., то суд вважає, що зазначені вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 65461,85грн. у зв”язку з тим, що розрахунок інфляційних здійснений арифметично невірно.
Щодо клопотання відповідача про зменшення належних до стягнення сум 3% річних та інфляційних, то суд відмовляє у його задоволенні, оскільки зазначені складові не є штрафними санкціями.
У відповідності до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, у зв”язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті державного мита у розмірі 795,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 211,00 грн.
На підставі ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерно-виробниче підприємство „Інтертех”, м.Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь, Донецької області про стягнення 3% річних у розмірі 13998,68 грн., інфляційних у розмірі 74956,32 грн.- задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь, Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерно-виробниче підприємство „Інтертех”, м.Дніпропетровськ інфляційні витрати у розмірі 65461,85 грн., 3% річних у розмірі 13998,68 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 795,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 211,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 29.01.2010р.
Суддя