83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
26.01.10 р. Справа № 26/152
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Придніпровський
експериментально-механічний завод”, м.Підгородне, Дніпропетровської
області
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат
„Азовсталь”, м.Маріуполь, Донецької області
Про стягнення 64 497 грн. 00 коп.
Суддя Нестеренко Ю.С.
В засіданні суду брали участь
Представники:
Від позивача: Санжара А.А. на підставі довіреності
Від відповідача: Данилова С.А. на підставі довіреності
Товариство з обмеженою відповідальністю „Придніпровський експериментально-механічний завод”, м.Підгородне, Дніпропетровської області, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь, Донецької області про стягнення пені у розмірі 28972,83 грн., 3% річних у сумі 5474,01 грн. інфляційних витрат у сумі 30050,16 грн.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №4600031329/402 від 12.12.07р., рішення господарського суду Донецької області по справі №36/92 від 14.05.2009р., постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.07.2009р., вимогу №471 від 25.09.2009р., розрахунки заборгованості, банківську виписку про сплату відповідачем боргу.
Відповідач вимоги викладені в позовній заяві вважає законними, однак просить зменшити розмір пені, інфляційні та 3% річних у зв”язку зі скрутним фінансовим становищем його підприємства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.05.2009р. по справі №36/92, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.07.2009р. встановлено, що 12.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Придніпровський експериментально-механічний завод”, м.Підгородне, Дніпропетровської області (далі позивач) та Відкритим акціонерним товариством „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь, Донецької області (далі відповідач), було укладено договір купівлі-продажу №4600031329/402, згідно з яким позивач зобов”язався поставляти, а відповідач прийняти та оплатити продукцію, заначену у Специфікаціях до Договору. Відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов”язань отриманий товар не оплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 242 340,00грн.
Зазначеним судовим рішенням позовні вимоги позивача були частково задоволені та з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу у розмірі 242 340,00грн. В частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 1568,90 грн., 3% річних у сумі 196,11 грн., які були нараховані за період з 13.10.2008р. по 27.10.2008р. відмовлено у зв”язку з тим, що право вимоги у позивача виникло лише з 28.10.08р., а позивачем визначено граничний строк нарахування пені та 3% річних - 27.10.08р.
Згідно приписів ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Предметом данного позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5474,01 грн. за період з 28.10.08р. по 29.07.09р., пені в сумі 28972,83 грн. за період з 28.10.08р. по 27.04.09р., інфляційних нарахувань в сумі 30050,16 грн. за період з 28.10.08р. по 29.07.09р., які нараховані позивачем на суму боргу, що встановлена рішенням суду від 14.05.09р. по справі №36/92. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач, не зважаючи на рішення суду, сплатив суму боргу лише 29.07.09р., у зв”язку з чим, з 28.10.08р. по 29.07.09р. за відповідачем існувала заборгованість у сумі 242 340 грн.
Суд вважає, що позовні вимоги позивача по даній справі є способом захисту майнового права та інтересу останнього, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від відповідача за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати позивачу.
З наявної в матеріалах справи виписки по рахунку вбачається, що відповідач оплатив суму заборгованості 29.07.2009р.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Керуючись зазначеною нормою закону позивач здійснив нарахування інфляційних у розмірі 30050,16грн. та 3% рчних у розмірі 5474,01 грн. за період прострочення на суму боргу, у зв”язку з чим вимагає стягнення зазначених сум з відповідача.
Перевіривши розрахунки зазначених складових, суд вважає, що вони нараховані вірно, у зв”язку з чим вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 5474,01 грн. та 30050,16грн. відповідно.
Умовами п.9.6 Договору сторони встановили, що за порушення строків оплати товару відповідач зобов'язаний оплатити позивачу пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплаченої продукції, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Керуючись зазначеним пунктом Договору позивач здійснив нарахування пені у сумі 28972,83 грн.
Перевіривши наданий розрахунок пені, суд вважає, що він здійснений арифметично невірно, у зв”язку з чим зазначені вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 28952,80грн.
Проте, відповідачем в процесі розгляду справи було заявлено клопотання про зменшення суми пені, інфляції та 3% річних у зв”язку зі скрутним фінансовим становищем його підприємства.
На підтвердження наведеного, відповідачем було надано накази від 22.12.2008р., постанову №29/29 від 17.10.2008р. про міри в період зниження об”ємів виробництва та погіршення фінансово-економічного становища комбіната. З наданих документів вбачається, що підприємство відповідача направляє своїх робітників в простой, працює не повний робочий день та знаходиться у скрутному фінансовому становищи.
За приписами п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічне право надано суду нормами ст. 233 ГК України, причому, згідно ч. 2 ст. 233 ГК України таке право є безумовним у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків кредитору.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем доказів того, що його підприємство понесло збитки у зв”язку з несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе обов”язків до матеріалів справи не надано.
Крім того, суд приймає до уваги той факт, що відповідач основну суму боргу на теперішній час погасив.
На підставі вищенаведеного, суд вважає за можливе зменшити належну до стягнення суму пені на 30% у зв”язку з чим стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 20 266,4 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення належних до стягнення 3% річних та інфляційних, то суд відмовляє у його задоволенні, оскільки зазначені складові не є штрафними санкціями.
У відповідності до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Придніпровський експериментально-механічний завод”, м.Підгородне, Дніпропетровської області до Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь, Донецької області про стягнення пені у розмірі 28972,83 грн., 3% річних у сумі 5474,01 грн. інфляційних витрат у сумі 30050,16 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь, Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Придніпровський експериментально-механічний завод”, м.Підгородне, Дніпропетровської області інфляційні витрати у розмірі 30050,16 грн., 3% річних у розмірі 5474,01 грн., пеню у сумі 20 266,4 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 644,97 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 29.01.2010р.
Суддя