Справа № 185/2027/18
Провадження № 2/185/1862/18
18 вересня 2018 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання Кириленко Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/2027/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним,-
16 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна: двокімнатної квартири АДРЕСА_1, від 04 червня 1997 року, зареєстрований 04.06.1997 на Павлоградській товарній біржі за №6/5-НД, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Позовна заява мотивована тим, що 04 червня 1997 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна: двокімнатної квартири АДРЕСА_1, зареєстрований 04.06.1997 на Павлоградській товарній біржі за №6/5-НД. Право власності на квартиру не зареєстровано. Позивач не має можливості зареєструвати право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки договір не має юридичної сили, так як на момент укладання договору законодавець не вимагав нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу укладеного на товарній біржі.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзив не подав.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши та проаналізувавши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, відповідно до п. 2 якого дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Судом встановлено, що 04 червня 1997 року ОСОБА_1 набула право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04 червня 1997 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрованого 04.06.1997 на Павлоградській товарній біржі за №6/5-НД.
Відповідно до ст. 227 ЦК Української РСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.
Проте спеціальною нормою: ч. 2 та ч. 4 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», визначено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами по вищезазначеній угоді було досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов, та вказаний правочин повністю виконаний сторонами.
На момент укладення угоди законодавством не було заборонено укладати та реєструвати договори купівлі - продажу нерухомості на біржах. На даний час згідно чинного законодавства угоди щодо купівлі-продажу нерухомого майна підлягають нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Суд доходить висновку, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 04 червня 1997 року, посвідчений Павлоградською товарною біржою за р. №6/5-НД, є дійсним.
З метою захисту прав позивача, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 5, 13, 76-83, 141, 265, 280-286 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити у повному обсязі.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна: двокімнатної квартири АДРЕСА_1, укладений 04 червня 1997 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 04.06.1997 на Павлоградській товарній біржі за реєстровим №6/5-НД.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя А. С. Зінченко