Справа № 161/10771/18
Провадження № 2/161/3041/18
25 жовтня 2018 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Гриня О.М.,
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Луцької міської ради про визнання права власності на спадкове майно, -
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Луцької міської ради про визнання права власності на спадкове майно, який обґрунтовано тим, що 04.12.2017 року померла його матір ОСОБА_3, про що внесено відповідний запис в книгу додатків до реєстрів цивільного стану ОСОБА_4 (Італія). Після її смерті, залишилась спадщина, яка складається з ? частки квартири № 89 по вул.Федорова в м.Луцьку, що належала спадкодавцю на підставі ріщення Луцького міськрайонного суду від 22.01.2009 року. Право власності ОСОБА_3 25.03.2009 року зареєстровано у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації. Квартира є кооперативною та належала батькам позивача на праві спільної сумісної власності. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 29.09.2014 року за ОСОБА_2 було визнано право власності на ? частки вказаного житлового приміщення, після смерті батька ОСОБА_5, який помер 13.12.2013 року, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Після смерті матері, інших спадкоємців першої черги, окрім позивача немає. 31.05.2018 року ОСОБА_2 подав заяву про прийняття спадщини, проте постановою приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області від 25.06.2018 року йому було відмовлено у вичинені нотаріальної дії з підстав наявності відомостей про накладення заборони відчуження на все майно, належне ОСОБА_3 Звертаючи увагу на вищевикладене, позивач просить визнати право власності на ? частки квартири № 89 по вул. Федорова в м. Луцьку після смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивач в судове засідання не з'явився. Представником позивача до суду було подано заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій вона підтримує заявлені вимоги та просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд прави без його участі. У вирішенні спору поклався на розсуд суду.
Частина 3 ст. 211 ЦПК України передбачає, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
У ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши та дослідивши письмові докази, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно акту про смерть, внесеного до реєстрів цивільного стану ОСОБА_4 (Італія) № 46 від 12.01.2018 року, 04.12.2017 року померла ОСОБА_3 (а.с. 7-9), яка являється матір'ю позивача, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії № ІІ-ЕГ № 276803 від 18.02.1982 року (а.с.5).
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.03.2009 року № 22281235, ОСОБА_3, відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду від 22.01.2009 року (а.с. 11), є власником 1\2 частки квартири, що знаходиться за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вул. Федорова 8 / 89 (а.с. 10).
Підставою виникнення права власності ОСОБА_3 на вказане майно є рішення Луцького міськрайонного суду від 22.01.2009 року (а.с. 11).
Інша частина нерухомого майна за даними технічного паспорту на квартиру від 21.05.2014 року належала чоловіку померлої ОСОБА_2 (а.с. 13-17), після смерті якого була успадкована ОСОБА_2, що підтверджується рішенням Луцького міськрайонного суду від 29.09.2014 року про визнання права власності на спадкове майно (а.с.23).
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За змістом ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
На випадок своєї смерті ОСОБА_3 заповіту не залишила, а тому, в даному випадку спадкування здійснюється за законом.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив,та батьки.
В частині 1 ст. 1270 ЦК України зазначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Позивач ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги за законом.
Факт родинних стосунків між спадкодавцем та позивачем підтверджується вищевказаною копією свідоцтва про народження позивача (а.с.5).
Судом встановлено, що після смерті спадкодавця ОСОБА_3 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 заведено спадкову справу № 21/2018, з копії якої вбачається, що позивач ОСОБА_2, як спадкоємець першої черги після смерті матері, подав нотаріусу у визначений законом строк заяву про прийняття спадщини та відповідно вважається таким, що прийняв спадщину.
З дослідженої в судовому засіданні копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що позивачу нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері через наявність арешту майна, зареєстрованого 06.03.2012 року за реєстраційним номером № 12248381, зареєстрованого на підставі постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2012 року № 31457526 (а.с.20-21).
Згідно повідомлення Першого відділу ДВС м.Луцька ГТУЮ у Волинській області, наданого на виконання ухвали суду від 24.09.2018 року про витребування документів, виконавче провадження № 31457526 було знищено актом про вилучення виконавчого провадження для знищення від 29.02.2016 року.
Відповідно до ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст.15, ч. 1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов, в межах заявлених вимог, підлягає до задоволення, оскільки неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину позбавляє позивача можливості здійснювати права власника та порушує ч. 1ст. 317 ЦК України, ч. ч. 1,2 ст. 319 ЦК України.
Керуючись 12, 13, 77, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, на підставі ст. ст. 328, 357, 370, 392, 1222, 1225, 1261, 1268, 1269, 1270 Цивільного кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1, дата народження 25 січня 1982 року, паспорт серій АС № 759799) право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті матері ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 04.12.2017 року, а саме: на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення суду складено 25 жовтня 2018 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду О.М. Гринь
Волинської області