25 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 2-8890/2010
провадження № 61-46018ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2010 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетрповської області від 24 жовтня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до Товариства з обмеженої відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
11 жовтня 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2010 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2012 рокуз пропуском строку на касаційне оскарження.
Відповідно до підпункту 14 пункту 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 325 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення) касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.
Апеляційним судом Дніпропетровської області постановлено ухвалу 24 жовтня 2012 року, тому останній день строку на касаційне оскарження судового рішення припадав на 13 листопада 2012 року.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Заявник просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що не брала участі у розгляді справи у судах першої та апеляційної інстанції. Про існування зазначеної справи дізналась з Єдиного державного реєстру судових рішень, з матеріалами якої її представник ознайомився у вересні 2018 року та 12 вересня 2018 року їй видано копії оскаржуваних судових рішень. Зазначає, що є майновим поручителем ОСОБА_3 за договором іпотеки від 26 лютого 2007 року № DNDYGA00000412, а тому її безпідставно не залучено до розгляду справи. Вказує, що судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне/касаційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справа «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В обґрунтування поважності причин попуску строку, ОСОБА_1 послалась на те, що про оскаржувані судові рішення дізналася з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до частин першої та третьої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Оскаржувану заявником постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2012 рокузареєстровано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01 листопада 2012 року та оприлюднено в цей же день. Отже з 01 листопада 2012 року користувачі мали можливість пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування зазначеного судового рішення.
Крім того, у Єдиному державному реєстрі судових рішень зареєстровані та оприлюднені рішення у справі № 2-1536/11 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотекиза договором іпотеки від 26 лютого 2007 року № DNDYGA00000412. Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2010 року позов задоволено. В ухвалі Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2012 року, постановленій у цій справі зазначено, що апеляційну скаргу подано ОСОБА_1, яка послалась на те, що є два судових рішення, якими одночасно звернено стягнення на предмет іпотеки та стягнуто суму боргу. В ухвалі також зазначено, що при розгляді справи досліджено цивільну справу, що знаходиться в провадженні апеляційного суду Дніпропетровської області за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2010 року за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ТОВ «УФА Верус» про стягнення боргу. Водночас апеляційний суд визнав надуманими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо незалучення її до участі в справі, оскільки вона є відповідачем у цій справі, а факт незалучення до участі в справі ОСОБА_3 не може бути підставою для скасування рішення. Відомості про перегляд судом касаційної інстанції судових рішень, постановлених у справі № 2-1536/11 у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні.
Наведені обставини спростовують доводи заявника про те, що про оскаржувані судові рішення у справі № 2-8890/2010 вона дізналася у вересні 2018 року.
У справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Отже, заявнику необхідно зазначити інші поважні та обґрунтовані підстави пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази на їх підтвердження, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, а отже, питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішене, оскільки заявником не виконано вимоги пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, а саме: додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону за подання та розгляд касаційної скарги.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми.
Згідно з підпунктом «а» пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із позовних заяв сплачується державне мито у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 22.5 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень.
Позивач звернувся з позовом про стягнення 1 521 232,33 грн заборгованості у січні 2010 року, 1 відсоток від цієї суми складає 15 212,32грн, що є більшим ніж 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому ціна позову складає 1700,00 грн (1600,00?0,4).
Отже, розмір судового збору за подання та розгляд касаційної скарги складає 3 400,00 грн. (1700,00?200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі/Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: 31219207026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд.055)»; символ звітності банку: 207.
Заявник просить звільнити від сплати судового збору відповідно до статті 136 ЦПК України, посилаючись на майновий стан, оскільки є пенсіонером і розмір її пенсії, отриманої з жовтня 2017 року по вересень 2018 року складає 17 952,60 грн, що підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2018 року № 5960/02.
Частиною першою статті 136 ЦПК України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з частиною третьою статті 136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Враховуючи те, що надана ОСОБА_1 ксерокопія довідки Головного управління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2018 року № 5960/02 свідчить про те, що заявник має щомісячний стабільний дохід, а документів про відсутність у неї інших джерел доходу (крім пенсії) суду не надано, клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Водночас вказівка заявника у касаційній скарзі на Верховний Суд України є формальним недоліком і не є підставою для залишення касаційної скарги без руху, що узгоджується зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка містить гарантії справедливого судочинства, зокрема, доступу до суду.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Визнати неповажними зазначені ОСОБА_1 підстави поновлення строку на касаційне оскарження.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 26 листопада 2018 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали у відкритті касаційного провадження у справі буде відмовлено.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. С. Олійник