Ухвала
19 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 361/5830/17
провадження № 61-44062ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства КомерційнийБанк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»0 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2018 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2018 року, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2018 року скасовано.
Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 05.03.2018 по тілу кредиту у розмірі 2 189,26 грн, по відсотках у розмірі 1 118,78 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просив, скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2018 року касаційну скаргу залишено без руху з тих підстав, що її подано з пропуском строку на касаційне оскарження, не наведено поважності підстав для поновлення такого строку, не надано належних доказів на їх підтвердження та не сплачено судовий збір. Надано заявнику строк для усунення зазначених недоліків до 16 жовтня 2018 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
На виконання вимог зазначеної ухвали ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду клопотання, у якому просить поновити строк на касаційне оскарження постанови апеляційного суду. На підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження заявником додано копію конверту апеляційного суду, з якого убачається, що копію оскаржуваної постанови було направлено судом лише 08 серпня 2018 року, а отримав заявник - 11 серпня 2018 року.
Ураховуючи наведені заявником обставини, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2018 року підлягає задоволенню.
Крім того, заявник просив продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме, для сплати судового збору до 31 жовтня 2018 року. Клопотання мотивоване тим, що він одружений, має двох малолітніх дітей та єдиний хто утримує сім'ю. На підтвердження наведених обставин заявником до клопотання додано копії свідоцтв про шлюб та народження дітей, копію трудової книжки дружини, з якої убачається, що вона з січня 2017 року не працює.
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Клопотання ОСОБА_1 про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги, а саме, для сплати судового збору, не підлягає задоволенню, оскільки заявник не надав доказів про його доходи щодо неможливості сплати судового збору.
Разом з тим, вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі становить 3 308 грн 04 коп., яка станом на 1 січня
2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200).
Ураховуючи наведене, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням того, що касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Апеляційного суду Київської області від 25 липня
2018 року задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2018 року.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги відмовити.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області від 25 липня
2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства КомерційнийБанк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя Г. І. Усик