м.Чернівці
24 жовтня 2018 року Справа № 926/1486/18
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М. та секретаря судового засідання Попової К.Г. розглянувши справу №926/1486/18
За позовом Фізичної особи - підприємця Понікарчук Лесі Миколаївни (АДРЕСА_1)
До відповідача Приватного підприємства "ЮС - БУДІНВЕСТ" (59355. Чернівецька область Кіцманський район село Глиниця, вул.Гагаріна,16)
Про стягнення заборгованості в сумі 47187,11 грн., з яких в 44130,53 грн. основного боргу, 993,84 грн. - 3% річних та 2062,74 грн. - збитки завдані інфляцією
За участю представників:
Від позивача - Мілашевський М.Г. - адвокат (ордер № 009669 від 02.10.2018р.)
Від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Фізична особа - підприємець Понікарчук Леся Миколаївна м.Хмельницький 31.08.2018 року звернулася з позовом до Приватного підприємства "ЮС - БУДІНВЕСТ" Чернівецька область Кіцманський район с.Глинниця про стягнення заборгованості в сумі 47187,11 грн., з яких в 44130,53 грн. - основного боргу, 993,84 грн. - 3% річних та 2062,74 грн. - збитки завдані інфляцією.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 18.12.2017 року ним було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 44130,53 грн., відповідно до видаткової накладної №18., за який відповідач, повинен був провести оплату, проте, отриманий товар належним чином не оплачено, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 44130,53 грн.
Враховуючи, що за відповідачем існує борг в сумі 44130,53 грн. позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача окрім основного боргу, у відповідності до вимог ст.625 Цивільного кодексу України, 3% річних в сумі 993,84 грн. нараховані за період з 01.12.2017 року року по 31.08.2018 року та збитки завдані інфляцією в сумі 2062,74 грн. нараховані за період з 01.12.2017 року по 31.08.2018 року.
Протоколом автоматичного розподілу справи між суддями справу №926/1486/18 передано судді Гушилик С.М.
Ухвалою суду від 06.09.2018 року позовну заяву фізичної особи - підприємця Понікарчук Л.М. залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків. Позивачем недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою суду від 18.09.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено розгляд справи по суті на 10.10.2018 року.
Ухвалою суду від 05.10.2018 року судове засідання призначене на 10.10.2018 року провести в режимі відеоконференції, доручено Господарському суду Хмельницької області проведення судового засідання.
До початку судового засідання, 10.10.2018 року, на електронну пошту суду від представника позивача надійшла заява від 09.10.2018 року про виправлення описки у прохальній частині позовної заяви, а саме: в прохальній частині зазначено про стягнення заборгованості на користь ФОП Деліта С.І., тоді як має бути на користь ФОП Понікарчук Л.М., проте зазначена заява не підписана належним чином.
Відповідно до Закону України про "Електронні документи та електронний документообіг", Закону України "Про електронний цифровий підпис", Постанови Кабінету Міністрів України №680 від 26.05.2004 року "Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу" подана стороною заява в електронному виді повинна бути підписана належним чином, враховуючи вище викладене, зазначена заява судом не береться до уваги.
До початку розгляду справи по суті, у судовому засіданні представник позивача усно клопотав про відкладення розгляду справи для отримання судом оригіналу заяви про виправлення описки у прохальній частині позовної заяви, а також просив про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 10.10.2018 року за усним клопотанням представника позивача, та у зв'язку з нез'явленням представника відповідача розгляд справи було відкладено на 24.10.2018 року, при цьому судове засідання було призначено в режимі відеоконференції.
До початку розгляду справи по суті від позивача надійшла належним чином підписана заява про виправлення описки у прохальній частині позовної заяви, а саме: в прохальній частині зазначено про стягнення заборгованості на користь ФОП Деліта С.І., тоді як має бути на користь ФОП Понікарчук Л.М., до зазначеної заяви надано докази направлення її відповідачу, вказана заява прийнята судом.
Судом зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до якого місцезнаходження відповідача - Приватного підприємства "ЮС - БУДІНВЕСТ" (Чернівецька область Кіцманський район село Глиниця, вул.Гагаріна,16).
Представник відповідача у судове засідання 24.10.2018 року вдруге не з'явився, причини не з'явлення суду не повідомив, при цьому судом встановлено, що ухвали суду були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на його юридичну адресу: (59355. Чернівецька область Кіцманський район село Глиниця, вул.Гагаріна,16). Вся судова кореспонденція по даній справі була надіслана за вищезазначеною адресою, проте вся поштова кореспонденція, яка була, надіслана на адресу Приватного підприємства "ЮС - БУДІНВЕСТ" повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату з відміткою працівника поштового відділення зв'язку: "за відмовою адресата від одержання".
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений про час і місце судового засідання належним чином, проте, своїм правом на подання відзиву на позов та направлення свого представника у судове засідання не скористався.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, яка визначає особливості розгляду справи у порядку спрощеного провадження, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотання будь - якої із сторін про розгляд даної справи з викликом сторін суду не надходило. Судом з власної ініціативи розгляд справи проводився в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Тому, враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні, 24.10.2018 року, представник позивача свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, при цьому позивач надав клопотання про долучення додаткових доказів, а саме: платіжне доручення №8 від 05.10.2018 року про часткову сплату боргу, обґрунтовуючи його, тим що після звернення з позовом (31.08.2018 року) відповідач 05.10.2018 року частково здійснив оплату за товар, отриманий згідно накладної № 18 від 18.12.2017 року в сумі 5000,00 грн.
Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення проти них, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд, -
18.12.2017 року позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №18 від 18.12.2017 року, яка підписана обома сторонами та скріплена печатками, на загальну суму 44130,53 грн.
Однак, відповідач не здійснив оплату поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість останнього за договором становить 44130,53 грн.
02.08.2018 року позивач направив відповідачу вимогу про сплату боргу, яка залишена останнім без уваги.
Враховуючи, що відповідач не провів оплату за отриманий 18.12.2017 року товар в сумі 44130,53 грн. позивач у відповідності до вимог ст.625 Цивільного кодексу України, нарахував 3% річних в сумі 993,84 грн. за період з 01.12.2017 року по 31.08.2018 року та збитки завдані інфляцією в сумі 2062,74 грн. за період з 01.12.2017 року по 31.08.2018 року.
Після відкриття провадження у справі відповідач 05.10.2018 року частково погасив свою заборгованість в сумі 5000 грн., про що свідчить платіжне доручення № 8 від 05.10.2018 року, в призначенні платежу ПП "ЮС - БУДІНВЕСТ" вказав, що це "оплата товару згідно накладної №18 від 18.12.2017 року" тим самим відповідач визнав факт отримання товару по накладній № 18 від 18.12.2017 року.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново - господарські зобов'язання та організаційно - господарські зобов'язання. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.
Як визначено ч.ч.1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Враховуючи вище викладене судом встановлено, що позивач передав відповідачеві, а останній прийняв товар на загальну суму 44130,53 грн., що підтверджується видатковою накладною №18 від 18.12.2017 року, який підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі - продажу, або якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з вимогами частин 1 - 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі - продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При отриманні наданого товару сторони не встановлювали строк оплати, письмових договорів між сторонами укладено не було, отже з урахуванням вимог чинного законодавства покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, проте станом на день звернення з позовом оплата за товар не надійшла.
Встановлені обставини справи свідчать, що спірна заборгованість відповідача виникла внаслідок порушення останнім умов щодо здійснення оплати вартості поставленого товару в сумі 44130,53 грн. по накладній № 18 від 18.12.2017 року, а відтак така заборгованість підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи, що відповідач після відкриття провадження у справі частково погасив свою заборгованість в сумі 5000 грн., що підтверджено платіжним дорученням №8 від 08.10.2018 року, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відтак сума боргу відповідача перед позивачем, станом на день розгляду справи становить 39130,53 грн. (44130,53 - 5000 = 39130,53).
Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
В силу приписів статті 625 ЦК України передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, суд вважає його арифметично невірним, враховуючи наступне.
Позивачем, ФОП Понікарчук Л.М. заявлено до стягнення 3% річних в сумі 993,84 грн. за період з 01.12.2017 року по 31.08.2018 року та збитки завдані інфляцією в сумі 2062,74 грн. за аналогічний період. Проте, позивачем не враховано, що поставка відбулася 18.12.2018 року, отже у відповідності до вимог ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього і лише у разі прострочення оплати товару продавець має право нараховувати сплату штрафних санкцій та вимагати сплати інфляційних та 3% річних, тобто строк нарахування слід визначати з 19.12.2017 року.
За результатами проведеного судом перерахунку, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція в сумі 1605,38 грн. за період з 19.12.2017 року по 31.08.2018 року та 3 % річних в сумі 932,18 грн. за період з 19.12.2017 року по 31.08.2018 року, а решта вимог в сумі 519,02 грн. нараховано позивачем помилково, а відтак підлягає залишенню без задоволення.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76 - 79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача підлягають задоволенню частково.
Відшкодування витрат зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статями 2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, п.2 ч.1 ст.231, 232, 233, 236 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Понікарчук Лесі Миколаївни (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Приватного підприємства "ЮС - БУДІНВЕСТ" (код 38561638, Чернівецька область Кіцманський район, село Глиниця, вул.Гагаріна,16) про стягнення заборгованості в сумі 47187,11 грн., з яких в 44130,53 грн. - основного боргу, 993,84 грн. - 3% річних та 2062,74 грн. - збитки завдані інфляцією задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного підприємства "ЮС - БУДІНВЕСТ" (код 38561638, Чернівецька область Кіцманський район село Глиниця, вул.Гагаріна,16) на користь Фізичної особи - підприємця Понікарчук Лесі Миколаївни (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) заборгованості в сумі 39130,53 грн., 3% річних в сумі 932,18 грн., збитки завдані інфляцією в сумі 1605,38 грн. та судовий збір в сумі 1742,26 грн.
3.Закрити провадження у справі в частині стягнення 5000,00 грн. основного боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Однак, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи випробовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Суддя С.М. Гушилик