16 жовтня 2018 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1 ,
судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2018 року,
Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 січня 2018 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років із позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покаранняз випробуванням, з іспитовим строком тривалістю два роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вироком суду також вирішено питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2018 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 січня 2018 року - без змін.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 30 липня 2017 року приблизно о 21:40 годині, в с. Новотроїцькому Бердянського району, керуючи автомобілем ІЖ 412, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався проїзною частиною вул. Вишневої, з боку с. Полоузівки в напрямку автодороги «Пологи-Андріївка-Бердянськ» та в районі будинку №64, на неосвітленій ділянці дороги, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який у стані алкогольного сп'яніння лежав на проїзній частині. ОСОБА_5 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. Внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень потерпілий помер.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в цьому суді. Захисник посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості в частині призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Суд, перевіривши касаційну скаргу, долучені до неї копії судових рішень, дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Висновки суду про винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_4 про невідповідність призначеного покарання внаслідок суворості є необґрунтованими.
Відповідно до положень статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром має відповідати характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При призначенні покарання засудженому ОСОБА_7 , судом першої інстанції повною мірою враховано тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України єтяжким, необережну форму вини, обставини скоєння злочину та дані про особу засудженого. Обставинами, які пом'якшують покарання, судом визнано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та часткове відшкодування завданої шкоди, а обставин, які обтяжують покарання не встановлено.
Щодо доводів захисника про необхідність звільнення ОСОБА_8 від додаткового покарання, суд вважає, що з урахуванням тяжких наслідків злочину у виді смерті потерпілого, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк два роки.
Із зазначеною позицією місцевого суду погодився й апеляційний суд. Відповідно до змісту оскаржуваної ухвали, при перегляді вироку суд апеляційної інстанції, ретельно перевіривши доводи щодо суворості покарання, викладені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_9 , навів мотиви, з яких він визнав їх неспроможними, і відхилив аргументи сторони захисту.
Таким чином, призначене ОСОБА_7 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення, запобігання вчиненню нових злочинів. Правових підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість немає.
Враховуючи наведене, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2018 року.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3