Іменем України
23 жовтня 2018 року
Київ
справа №803/1884/16
адміністративне провадження №К/9901/33233/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2017 (суддя - Дмитрук В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 (головуючий суддя - Гудим Л.Я., суддів: Пліш М.А., Святецький В.В.) у справі №803/1884/16 (876/1697/17) за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,
фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 14.12.2016 №00000221-40.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017, позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій, у зв'язку з тим, що відповідач не довів порушення позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 «Про встановлення розміру мінімальних оптових відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а допущення не з вини платника механічної помилки під час кодування товару підтвердженої документально, не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області звернулось з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 у справі №803/1884/16 (876/1697/17), прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 6 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), постанови Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 «Про встановлення розміру мінімальних оптових відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
В обґрунтування касаційної скарги, Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області зазначає, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною безпідставного скасування правомірно прийнятого рішення про застосування фінансових санкцій.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не скористалася своїм правом та не надала заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлень від 14.06.2016 №0000252, №0000253 та наказу від 14.06.2016 №667 працівниками Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області з метою додержання суб'єктами господарювання вимог встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами було проведено фактичну перевірку господарської одиниці фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт від 16.06.2016 №03/90/40-01/23074130886.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 «Про встановлення розміру мінімальних оптових відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме факт роздрібної торгівлі горілкою за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни.
На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки відповідачем прийнято рішення від 14.12.2016 №00000221-40 про застосування до позивача на підставі абзацу тринадцятого статті 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 10000,00грн.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України від 19.12.1995 №481/95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 вказаного Закону, мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - це ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари, а мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.
Статтею 18 Закону України від 19.12.1995 №481/95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.
Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30.10.2008 №957 визначено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв згідно з додатком.
Згідно з абзацом тринадцятим статті 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10 000 гривень.
Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що фактичною підставою для застування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій, став висновок податкового органу про продаж однієї пляшки горілки «Наша марка класична» ємкістю 0,5 л. (40% об. спирту) за ціною 29,00грн. (фіскальний чек №1909), в той час, як постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» встановлено мінімальну роздрібну ціну горілки ємкістю 0,5 л. в розмірі 54,90грн.
Проте, за результатом розгляду справи судами спростовано висновок податкового органу про порушення позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв», оскільки під час кодування товару в касовому апараті (РРО) особою, яка здійснює його технічне обслуговування, було допущено механічну помилку - замість об'єму 0,25 л. внесено 0,5 л. горілка «Наша марка класична».
Помилка, яка сталась у травні 2016 року під час кодування ємкості алкогольного напою, була виправлена Приватним виробничо-торгівельним підприємством «Система-Волинь» (особа, яка здійснює технічне обслуговування та ремонт торгівельного обладнання згідно договору від 26.06.2015) у червні 2016, що підтверджується копією службового чека від 15.06.2016, який було досліджено в процесі розгляду справи.
Судами також встановлено, що закупівлю горілки «Наша марка класична» позивач здійснював виключно у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Міжрегіональні ресурси» та лише ємкістю 0,25 л., що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів адміністративної справи. Вказані обставини також підтверджуються актами звірок взаємних розрахунків, проведених позивачем з усіма постачальниками алкогольних напоїв (Товариством з обмеженою відповідальністю «Галичина-Табак», Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісся-Трейд», Приватним підприємством «СПІРІТ-РВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Міжрегіональні ресурси»).
Враховуючи те, що податковим органом жодним чином не доведено факт отримання позивачем від контрагента партії товару горілки «Наша марка класична» об'ємом 0,5 л., а проведення позивачем роздрібної торгівлі горілкою за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни, відбулося не з вини платника, а у зв'язку з технічною помилкою під час кодування товару, що не спростовано в процесі розгляду справи, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є помилковим.
Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 вказаного Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийняття оскаржуваного рішення про застосування до позивча суми фінансових санкцій, а викладені в акті перевірки висновки про порушення платником вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження.
Враховуючи вищезазначене, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10000,00грн. є правильним.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 у справі №803/1884/16 (876/1697/17) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
І.Я. Олендер
Судді Верховного Суду