Справа №:755/14933/18
Провадження №: 4-с/755/207/18
м. Київ
"24" жовтня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
судді Шевченко В.М.,
за участю секретаря судового засідання Сіренко Д.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва
скаргу Публічного акціонерного товариства «РОДОВІДБАНК» (далі - ПАТ «РОДОВІДБАНК», банк)
у цивільній справі № 755/14933/18
на дії (бездіяльність) головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича,
заінтересована особа - боржник ОСОБА_2,
учасники справи:
не з'явились,
Представник ПАТ «РОДОВІДБАНК» звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва зі скаргою на дії (бездіяльність) головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. щодо повернення виконавчого листа стягувачу та скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого листа стягувачу у виконавчому провадженні № 35028982, в якому боржником є ОСОБА_2 На думку скаржника, у боржника наявне нерухоме майно, а державним виконавцем не здійснено всі заходи примусового виконання рішення, які визначено Законом України «Про виконавче провадження».
Стягувач, боржник, державний виконавець були належним чином повідомлені про день, час та місце судового розгляду, проте в судове засідання не з'явились. Представник банку Терещенко В.І. надав суду заяву про розгляд скарги без його участі, просив задовольнити відповідні вимоги з підстав, викладених у скарзі, та усунути порушення закону.
Ухвалою суду від 09.10.2018 постановлено витребувати матеріали виконавчого провадження № 35028982 із відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, проте ухвалу суду, яка набрала законної сили та є обов'язковою до виконання, Департаментом ДВС Міністерства юстиції України не виконано.
З урахуванням положень статті 450 ЦПК України та заяви представника ПАТ «РОДОВІДБАНК» Терещенка В.І., суд вбачає за можливе розглянути скаргу на підставі наявних матеріалів, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає правилам частини другої статті 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, установив, що скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За приписами частини першої, другої статті 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Судом встановлено, що 21.06.2012 Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі № 2-1883/2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «РОДОВІДБАНК» заборгованості за кредитним договором у розмірі 24 044 315 дол. США 61 цент, що станом на 05.12.2011 за курсом НБУ становить 192 111 677 грн 28 коп.
На виконання цього виконавчого листа державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження № 35028982.
12.09.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом І.С. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 35028982.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу частини першої статті18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставі, у спосіб та в межах помножень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом (стаття 4 Закону України «Про державну виконавчу службу»).
Згідно зі статтею 6 цього Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб.
За приписами статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами (стаття 17 вказаного Закону).
Права та обов'язки державного виконавця визначені в статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавець зобов'язаний здійснювати, зокрема заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено заходи примусового виконання рішень.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Підстави повернення виконавчого документа стягувачу викладені у статті 37 цього Закону.
12.09.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом І.С. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
У цій постанові державним виконавцем зазначено, що в ході виконання із боржника стягнуто грошові кошти в сумі 953 717,26 грн, а також відповідно до статті 49 37 Закону України «Про виконавче провадження» ПАТ «РОДОВІДБАНК» придбано: земельну ділянку 0.2500 га, кадастровий номер НОМЕР_2 за початковою ціною третіх електронних торгів 141 907.50 грн та земельну ділянку 0.2500 га, кадастровий номерНОМЕР_3 за початковою ціною третіх електронних торгів 141 907.50 грн; ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.02.2017 у справі № 757/8285/17-ц боржника обмежено у виїзді з України; на запити державного виконавця органи, уповноважені на реєстрацію майна, повідомили про відсутність такого, за місцем реєстрації боржник не проживає.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Тягар доведення обставин у цьому провадженні покладається на заявника, яка саме й звернулася із відповідними вимогами до суду, оскільки статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із інформацією з Інформаційною довідкою, сформованою 16.10.2018 № 141392206, фізична особа ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, має на праві власності низку об'єктів нерухомого майна, відомості про яке внесено до Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Таким чином, банком доведено, що державний виконавець не вчинив всіх дій, необхідних для примусового виконання рішення суду у виконавчому провадженні № 35028982, а тому скарга на дії державного виконавця, зокрема щодо повернення виконавчого листа стягувачу та скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого листа стягувачу, є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
На підставі викладеного вище, керуючись статтями 19, 33 Конституції України, Законом України «Про державну виконавчу службу», Законом України «Про виконавче провадження», статтями 258-261, 353, 354, 447-453, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,
скаргу Публічного акціонерного товариства «РОДОВІДБАНК» на дії (бездіяльність) головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича, заінтересована особа - боржник ОСОБА_2, - задовольнити.
Визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича щодо повернення стягувачу виконавчого листа № 2-1883/2011 від 10.10.2012.
Зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича усунути порушення шляхом скасування постанови від 12.09.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 35028982.
В силу статті 453 ЦПК України орган державної виконавчої служби зобов'язаний про виконання ухвали повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.
Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud2604.
Складення повного тексту - 24.10.2018.
Суддя В. Шевченко