Справа 712/12418/18
Провадження 1-кс/712/6158/18
23 жовтня 2018 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
за участі захисника ОСОБА_4
за участю скаржника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скарги ОСОБА_5 на незаконні дії слідчого ЧВП ГУ НП в Черкаській області щодо передачі транспортного засобу на зберігання, -
ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси зі скаргою на незаконні дії слідчого ЧВП ГУ НП в Черкаській області щодо передачі транспортного засобу на зберігання, посилаючись на те, що в провадженні СВ ЧВП ГУ НП в Черкаській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 12015251010000857 внесеного до ЄРДР 09.12.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
08.12.2015 року протоколом огляду місця події було вилучено його транспортний засіб, автомобіль «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2006 року випуску, свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу та ключі від автомобіля. Станом на 28.09.2018 року арешт на тимчасово вилучений транспортний засіб не накладено. Автомобіль знаходиться на території Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області. При неодноразовому зверненні до слідчого про повернення тимчасово вилученого майна, а саме вказаного автомобіля та документів на нього отримував відмови, тому змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
Враховуючи те, що слідчий або прокурор не звернулися до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна у встановленому законом порядку та терміну, і вилучений в нього автомобіль марки «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2006 року випуску, свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу та ключі від автомобіля, які знаходяться в Черкаському відділі поліції ГУ НП в Черкаській області, що по вул. Пастерівська, 104 в м. Черкаси мають бути йому повернуті.
Просить суд, зобов'язати службових осіб ЧВП ГУ НП в Черкаській області, повернути йому для подальшого відповідального зберігання автомобіль марки «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2006 року випуску, свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу та ключі від автомобіля. Також просить поновити строк для подання скарги на рішення - постанову слідчого СВ Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 12015251010000857 розпочатого 09.12.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
В судовому засіданні скаржник та його захисник підтримали скаргу в повному обсязі та просили суд її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення скарги.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши скаргу, дослідивши її матеріли, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Згідно з ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Так, за своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Разом з тим, слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Така позиція узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Судовим розглядом встановлено, що в провадженні СВ ЧВП ГУ НП в Черкаській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 12015251010000857 внесеного до ЄРДР 09.12.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
08.12.2015 року протоколом огляду місця події було вилучено транспортний засіб, автомобіль «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2006 року випуску, свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу та ключі від автомобіля, який належить ОСОБА_5 .
Станом на 28.09.2018 року арешт на тимчасово вилучений транспортний засіб не накладено. Автомобіль знаходиться на території Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області. При неодноразовому зверненні до слідчого про повернення тимчасово вилученого майна, а саме вказаного автомобіля та документів на нього скаржник отримував відмови.
Слідчий або прокурор не звернталися до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна у встановленому законом порядку та терміну, а саме на автомобіль марки «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2006 року випуску, свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу та ключі від автомобіля, які знаходяться в Черкаському відділі поліції ГУ НП в Черкаській області.
Згідно з ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
За викладених обставин вбачається, що скаргу подано уповноваженою особою, в передбачений законом спосіб та з урахуванням правил територіальної підсудністю для розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які розглядаються слідчим суддею місцевого суду за місцем розташування органу досудового розслідування, що регламентовано ч. 1 ст. 306 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Згідно із ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Обов'язковою обставиною, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину. Обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов'язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги.
У разі відсутності підстав вважати вилучене майно таким, що містить інформацію про факти підготовки, координування спланованих дій та вчинення кримінальних правопорушень, тобто, що є предметом кваліфікації у кримінальному провадженні - вони мають бути повернуті власнику.
Представником орган досудового розслідування в судовому засіданні не доведено та не надано доказів, в яких наводилися б підстави для подальшого утримання майна ОСОБА_5 , оскільки доказів, які б могли свідчити, що вилучене майно є таким, що містить інформацію про факти підготовки, координування спланованих дій та вчинення кримінальних правопорушень, тобто, що є предметом кваліфікації у кримінальному провадженні № 12015251010000857 не надано.
Так, при винесенні даного рішення слідчий суддя приймає до уваги, що обов'язок доведення існування, тієї обставини, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, покладається на слідчого та/або прокурора, а обов'язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в матеріалах судового провадження за скаргою даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння ОСОБА_5 належним йому майном.
За вказаних обставин позиція органу досудового розслідування щодо неповернення майна його законному володільцю спростовується, тобто за встановлених обставин вбачається, що вилучене майно не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, що як наслідок свідчить про бездіяльність сторони обвинувачення, яка полягає у неповерненні майна, що вилучено під час проведення обшуку, яку необхідно усунути шляхом зобов'язання її повернути вилучене майно власнику, що узгоджується з приписами п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України.
Враховуючи зазначені обставини, зазначені ОСОБА_5 , в заяві про поновлення строку подання скарги на постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що скаржником строк подання скарги не пропущений.
Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу ОСОБА_5 на незаконні дії слідчого ЧВП ГУ НП в Черкаській області щодо передачі транспортного засобу на зберігання задоволити.
Зобов'язати слідчого ОСОБА_6 ЧВП ГУНП в Черкаській області повернути ОСОБА_5 автомобіль DAEWOO LANOS д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2006 року випуску, свідоцтво про реєстрацію автомобіля та ключі від нього.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлений 24.10.2018 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1