Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/6040/18
(заочне)
18 жовтня 2018 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді: Кондрацької Н.М.
за участю секретаря судового засідання: Мелещенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. Свій позов мотивує тим, що відповідач в лютому місяці 2018 року запропонувала позивачу здійснити поповнення належного їй банківського рахунку № 5168745600348830 в КБ «Приватбанк» на зальну суму 27185,93 грн. з метою в наступному надати ОСОБА_1 талони на отримання пального. 13.02.2018 позивачем було здійснено поповнення карткового рахунку на вищевказану суму, що підтверджується дублікатом квитанції КБ «Приватбанк». Неодноразові звернення позивача до відповідача за телефоном залишилися без задоволення. Грошові кошти відповідач в добровільному порядку не повертає. 18.06.2018 позивач по справі звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів рекомендованим листом з описом та повідомленням. Лист повернувся як неотриманий "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до ст. 536 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розрахунок три проценти річних за період з 13.02.2018 по 13.09.2018 становить 474 грн. Розрахунок втрат від інфляції за період з 13.02.2018 по 13.09.2018 становить 768,24 грн.
Просить стягнути з відповідача на його користь: грошові кошти у розмірі 27185,93 грн.; три проценти річних за період з 13.02.2018 по 13.09.2018 у розмірі 474 грн.; інфляційні втрати за період з 13.02.2018 по 13.09.2018 у розмірі 768,24 грн.; судові витрати.
Ухвалою суду від 21.08.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою суду від 01.08.2018 накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на картковому рахунку № 5168745600348830, відкритому в АТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_2 в сумі 28428,17 грн.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явилася, відзиву на позов, у встановлений судом строк не подала. Про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена рекомендованими листами, які повернулися з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце судового засідання і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо зазначені ним причини визнані не поважними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що 13.02.2018 позивачем ОСОБА_1 було здійснено поповнення карткового рахунку, який відкритий на ім'я відповідача ОСОБА_3 на суму 27185,93 грн., що підтверджується дублікатом квитанції № BASS НОМЕР_1 від 13.02.2018 код квитанції 1139495391610796. Як вказує в позовній заяві позивач, він перерахував вищевказані грошові кошти на картковий рахунок з метою отримання від ОСОБА_2 талонів на отримання пального.
Відповідно до електронного витягу з Єдиного Державного реєстру, ОСОБА_2 28.12.2015 зареєстрована як фізична особа-підприємець.
Відповідно до вимоги про повернення коштів від 15.06.2018 адресованій ОСОБА_2, ОСОБА_1, у зв'язку з неотриманням талонів на бензин, вимагав повернення грошових коштів в сумі 27185,93 грн. Як вбачається з повідомлення «Укрпошти», вищевказаний лист не був вручений адресату та повернутий за зворотною адресою з причин «закінчення встановленого терміну зберігання».
За заявою ОСОБА_1 18.07.2018 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України за фактом заволодіння ОСОБА_2 грошовими коштами в сумі 27183,93 грн., які належать ОСОБА_1, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18.07.2018.
У відповідності до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконала зобов'язання, не надала талони на отримання пального, не повертає грошові кошти.
За змістом статті 552, частини 2 статті 625 ЦК України, інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. (п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012року № 5).
Поняття «інфляція» є загальновідомим і означає знецінення національної валюти (зменшення її купівельної спроможності) внаслідок об'єктивних економічних процесів.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 01 жовтня 2014 року розглянув справу № 6-113цс14 про стягнення суми інфляційних втрат та три проценти річних за несвоєчасне виконання вироку Хмельницького міськрайонного суду від 22 червня 2009 року в частині задоволення цивільного позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди. При розгляді даної справи було зроблено наступний правовий висновок, який є обов'язковим для судів загальної юрисдикції.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язання встановлює завдання майнової та моральної шкоди іншій особі. Задоволення позову про відшкодування заподіяної майнової та моральної шкоди зводиться до сплати грошей, відтак, є грошовим зобов'язанням.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, у разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 24 жовтня 2011 року у справі №6-38цс11.
Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь грошових коштів, інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд вважає такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Згідно наведеного позивачем розрахунку, який не оспорювався відповідачем, з відповідача підлягає стягненню 474 грн. три відсотки річних за період з 13.02.2018 по 13.09.2018 та 768,24 грн. інфляційні втрати за період з 13.02.2018 по 13.09.2018.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, та у зв'язку із невиконанням ОСОБА_2 взятого на себе зобов'язання, з неї на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти в розмірі 27185,93 грн., інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 768,24 грн. та 3% річних від суми боргу в розмірі 474 грн. за період з 13.02.2018 року по 13.09.2018.
Крім того, враховуючи приписи ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір в розмірі 704,80 грн.
На підставі наведеного, ст.ст. 509, 526, 610-611, 625 ЦК України та керуючись ст.ст. 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1(проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3) грошові кошти в розмірі 27185,93 грн., три проценти річних у розмірі 474 грн., інфляційні втрати в розмірі 768,24 грн..
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, а саме: відповідно до пп.15.5 п.15 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до або через відповідні суди.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: ОСОБА_4