ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.10.2018Справа № 910/10786/18
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов'язань»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМ ТРЕЙД ТРАНС ФУД»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Камянка Глобал Вайн»
про стягнення 40 825,58 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов'язань» (надалі - ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов'язань») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМ ТРЕЙД ТРАНС ФУД» (надалі - ТОВ «ЕКСІМ ТРЕЙД ТРАНС ФУД») про стягнення 40 825,58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору факторингу №26-06/18-01 від 26.06.2018 позивачем отримано право вимоги до відповідача за видатковою накладною №КГВ0000113 від 06.03.2018, грошове зобов'язання за якою виконано неналежним чином, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 40 825,58 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
21.08.2018 через канцелярію суду від ТОВ «ЕКСІМ ТРЕЙД ТРАНС ФУД» надійшло клопотання про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Камянка Глобал Вайн» (надалі - ТОВ «Камянка Глобал Вайн») в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, а також про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 клопотання ТОВ «ЕКСІМ ТРЕЙД ТРАНС ФУД» про залучення третьої особи задоволено, залучено ТОВ «Камянка Глобал Вайн» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.
Стосовно клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження суд зазначає, що ухвалення рішення про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження було зумовлено її малозначністю, що зазначено в ухвалі про відкриття провадження у справі від 14.08.2018.
За приписами ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не свідчать про складність справи, а ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дає підстави для висновку про доцільність розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, для якої пріоритетним є швидке вирішення справи.
Разом з тим, залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не є обов'язковою підставою для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, а обсяг та характер доказів у справі свідчать про можливість розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, окрім того відповідачем не зазначено яким чином розгляд даної справи в спрощеному позовному провадженні обмежить відповідача в забезпеченні належного захисту прав і законних інтересів.
За таких обставин, підстави для розгляду даної справи в порядку загального позовного провадженні відсутні, а відтак клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження не підлягає задоволенню.
29.08.2018 через канцелярію суду від ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов'язань» надійшли докази направлення позовної заяви з додатками на адресу третьої особи.
04.09.2018 через канцелярію суду від ТОВ «ЕКСІМ ТРЕЙД ТРАНС ФУД» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог з огляду на те, що договір факторингу №26-06/18-01 від 26.06.2018 є недійсним та має ознаки нікчемного, а також у зв'язку з тим, що позивачем не надано доказів виконання ним зобов'язання зі сплати розміру ціни продажу права вимги.
02.10.2018 через канцелярію суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, відповідно до яких заявник стверджує про те, що договір факторингу №26-06/18-01 від 26.06.2018 є недійсним та має ознаки нікчемного, а також, позивачем не надано доказів виконання ним зобов'язання зі сплати розміру ціни продажу права вимги.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
Відповідно до Видаткової накладної №КГВ0000113 від 06.03.2018 (надалі - «Видаткова накладна»), ТОВ «Камянка Глобал Вайн» поставило, а ТОВ «ЕКСІМ ТРЕЙД ТРАНС ФУД» прийняло товар на загальну суму 40 825,58 грн.
При цьому, зміст Видаткової накладної дає підстави для висновку, що договір купівлі-продажу у формі єдиного документу не складався, оскільки в ній відсутні будь-які посилання на договір.
Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, між відповідачем та третьою особою укладено договір поставки, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого за Видаткової накладною товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 40 825,58 грн.
Укладений відповідачем та третьою особою договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи (Видаткова накладна) підтверджується поставка третьою особою відповідачу товару на загальну суму 40 825,58 грн., що також не заперечується ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, з урахуванням положень ст. 692 Цивільного кодексу України товар мав бути оплачений відповідачем на наступний день після його прийняття, відтак у відповідача виникла заборгованість за поставлений товар у розмір 40 825,58 грн., а строк виконання такого грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь тртеьої особи 40 825,58 грн. за переданий згідно Видаткової накладної товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
26.06.2018 між ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов'язань» (фактор) та ТОВ «Камянка Глобал Вайн» (клієнт) був укладений договір факторингу №26-06/18-01 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого у відповідності до умов цього договору клієнт зобов'язується передати (відступити) фактору права вимоги до ТОВ «ЕКСІМ ТРЕЙД ТРАНС ФУД», що належить клієнту, а фактор зобов'язується прийняти зазначене право вимоги та перерахувати клієнту кошти в сумі ціни продажу.
Згідно з п. 1.2 Договору фактор після переходу до нього права вимоги стає кредитором ТОВ «ЕКСІМ ТРЕЙД ТРАНС ФУД» та одержує замість клієнта вимагати від боржника належного виконання ним своїх зобов'язань за договорами, іншими документами.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що перехід права вимоги відбувається з моменту підписання акту прийому-передачі прав вимоги та документів. Сторони домовились, що підписання акту прийому-передачі прав вимоги та документів є підтвердженням переходу права вимоги.
На виконання умов Договору, 26.06.2018 ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов'язань» та ТОВ «Камянка Глобал Вайн» підписано акт прийому-передачі прав вимоги та документів, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв права вимоги до ТОВ «ЕКСІМ ТРЕЙД ТРАНС ФУД» за видатковою накладною №КГВ0000113 від 06.03.2018.
10.07.2018 на адресу ТОВ «ЕКСІМ ТРЕЙД ТРАНС ФУД» направлено повідомлення про відступлення права вимоги №16-07/18 від 16.07.2018, яким позивач повідомив відповідача про отримання ним прав вимоги на підставі Договору за видатковою накладною №КГВ0000113 від 06.03.2018, що підтверджується службовим чеком від 10.07.2018.
Відповідно до положень статей 512-516 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Таким чином, з моменту підписання акту прийому-передачі прав вимоги та документів позивач отримав право вимоги до відповідача за видатковою накладною №КГВ0000113 від 06.03.2018.
Стосовно тверджень відповідача і третьої особи про те, що Договір має ознаки нікчемного та його можна вважати недійсним суд зазначає наступне.
Підстави та наслідки недійсності правочинів передбачені, зокрема, ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України. Так, встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є також правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, яка, зокрема, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Третя особа та відповідач стверджують, що Договір є нікчемним, оскільки він підписаний з боку ТОВ «Камянка Глобал Вайн» особою неправомочною укладати такі правочини від імені юридичної особи, проте положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України дають підстави для висновку, що в такому разі правочин може бути визнаний судом недійсним, а не є нікчемним.
В той же час, матеріали справи не містять доказів того, що договір факторингу №26-06/18-01 від 26.06.2018 визнаний судом недійсним і таке рішення набрало законної сили.
Тобто, Договір є дійсним, поки рішенням суду не буде встановлене зворотнє.
Більш того, у випадку визнання такого Договору недійсним в судовому порядку, заінтересовані особи не позбавлені будуть права звернутися до суду із заявою про перегляд даного рішення за нововиявленими обставинами згідно ст. 320 Господарського процесуального кодексу України.
Також, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог той факт, що в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем ціни відступленого права вимоги, оскільки умови Договору пов'язують момент переходу до позивача такого права вимоги саме з підписанням акту прийому-передачі прав вимоги та документів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Тобто, станом на момент розгляду даної справи по суті у позивача наявне право вимоги до відповідача по сплаті заборгованості за поставлений товар.
Також, суд не приймає до уваги твердження відповідача та третьої особи про те, що згідно умов договору поставки №13254Е від 09.06.2015 було заборонено відступлення продавцем права вимоги без згоди покупця оскільки ні відповідачем ні третьою особою не доведено суду, що поставка спірної у даній справі партії товару згідно Видаткової накладної відбулась саме на виконання такого договору.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов'язань» про стягнення з ТОВ «ЕКСІМ ТРЕЙД ТРАНС ФУД» заборгованості у розмірі 40 825,58 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Стосовно заявленого в позовній заяві клопотання про відшкодування судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно наданого позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку з розглядом справи, останній зазначив 4 500,00 грн. на підставі договору про надання правової допомоги №08/08/18 від 08.08.2018, укладеного між ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов'язань»» та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська фірма «Бізнес і право».
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд відзначає, позивачем жодних заяв про вирішення питання про розподіл судових витрат в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України не подавалось, а відтак суд в даному рішенні вирішує питання про розподіл судових витрат в частині оплати вартості витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц.
В той же час, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката.
З урахуванням викладеного, підстави для покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у суду відсутні.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов'язань» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМ ТРЕЙД ТРАНС ФУД» (03049, м. Київ, вул. Лукашевича , будинок 15-А; ідентифікаційний код 39553436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов'язань» (01021, м. Київ, вул. Мечникова, будинок 18, офіс 3; ідентифікаційний код 35379567) заборгованість у розмірі 40 825 (сорок тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн. 58 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий