Справа № 146/812/18
Іменем України
"18" жовтня 2018 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Пилипчука О.В.,
з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду у смт. Томашполі цивільну справу
ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
вимоги позивача: про поділ майна подружжя
представник позивача : ОСОБА_3
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить поділити майно набуте за час проживання у шлюбі між ним та ОСОБА_2. та визнати за ним стінку вартістю - 3000 гривень, диван вартістю - 500 гривень, холодильник вартістю - 2500 гривень, корова вартістю - 15000 гривень, а всього на загальну суму 21000 гривень (двадцять одна тисяча гривень 00 копійок); визнати за ОСОБА_2 наступне майно: - кухонна стінка вартістю - 3000 гривень, диван вартістю 500 гривень, ванна вартістю 1500 гривень, телевізор вартістю - 2000 гривень, мікрохвильова піч вартістю - 1500 гривень, газова плита вартістю - 2000 гривень, теля вартістю - 5000 гривень, а всього на загальну суму 1550 гривень (п'ятнадцять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок).
Даний позов обґрунтований наступним.
24 листопада 1990 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. В шлюбі сторони перебували до червня 2017 року. Від спільного проживання сторони мають двох дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5
За час спільного проживання сторонами було нажито наступне майно: стінка вартістю - 3000 гривень, два дивана вартістю - по 500 гривень, холодильник вартістю - 2500 гривень, корова вартістю - 15000 гривень, - кухонна стінка вартістю - 3000 гривень, ванна вартістю 1500 гривень, телевізор вартістю - 2000 гривень, мікрохвильова піч вартістю - 1500 гривень, газова плита вартістю - 2000 гривень, теля вартістю - 5000 гривень, а всього на загальну суму 36500 гривень.
В добровільному порядку відповідач не бажає поділити нажите в шлюбі майно, тому з даним позов ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 20 червня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, справу призначено до розгляду на 09-30 годину 18 жовтня 2018 року з повідомленням сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_3 позовну заяву підтримали, посилаючись на обставини зазначені в ній.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала, зазначила, що згідно на поділ спільного майна в зазначеному позивачем варіанті, однак просила стягнути з відповідача на її користь різницю у вартості спільного майна.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечив проти стягнення з нього на користь відповідача різниці вартості спільного майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність ї достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.
Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.
Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Судом встановлено, що 24 листопада 1990 року відділом ЗАГСу Томашпільського району Вінницької області між сторонами було зареєстровано шлюб, який було розірвано в червні 2017 року.
Крім того, судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що протягом спільного проживання у шлюбі сторонами було придбано наступне майно: стінка вартістю - 3000 гривень, два дивана вартістю - по 500 гривень, холодильник вартістю - 2500 гривень, корова вартістю - 15000 гривень, - кухонна стінка вартістю - 3000 гривень, ванна вартістю 1500 гривень, телевізор вартістю - 2000 гривень, мікрохвильова піч вартістю - 1500 гривень, газова плита вартістю - 2000 гривень, теля вартістю - 5000 гривень.
Дані обставини також підтверджуються актом опису спільного майна подружжя, складеного депутатом Вапнярської селищної ради Томашпільського району ОСОБА_6, який підписаний старостою с. Колоденка ОСОБА_7, позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 7).
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Частинами 1, 2 ст. 61 СК України визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Згідно з ч.1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до п. п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
На підставі викладеного вище суд дійшов висновку про те, що спірне майна було придбано сторонами у період шлюбу та для потреб сім'ї, джерелом набуття яких були спільні сумісні кошти.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясовування і дослідження інших обставин справи.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявних у справі доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем ОСОБА_1 оплачено судовий збір при подачі позову до суду в розмірі 704, 80 гривень (а.с.1), які відповідно ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення із відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 60, 69-72 СК України, п. п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», статтями 12, 13, 76, 78, 95, 163, 206, 297, 354 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити повністю.
Поділити спільне майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таким чином:
визнати за ОСОБА_1 наступне майно:
- стінку вартістю - 3000 гривень,
- диван вартістю - 500 гривень,
- холодильник вартістю - 2500 гривень,
- корова вартістю - 15000 гривень,
а всього на загальну суму 21000 гривень (двадцять одна тисяча гривень);
визнати за ОСОБА_2 наступне майно :
- кухонна стінка вартістю - 3000 гривень,
- диван вартістю 500 гривень,
- ванна вартістю 1500 гривень,
- телевізор вартістю - 2000 гривень,
- мікрохвильова піч вартістю - 1500 гривень,
- газова плита вартістю - 2000 гривень,
- теля вартістю - 5000 гривень,
а всього на загальну суму 15500 гривень (п'ятнадцять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації його частки при поділі спільного майна 5500 грн (п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Томашпільський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 24245, Вінницька область, Томашпільський район, с. Колоденка, вул. 70-річчя Жовтня, 13;
відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка смт. Вапнярка Томашпільський район Вінницька область, паспорт серія АА № 557076, виданий Томашпільським РВ УМВС 13.11.1997, адреса: 24245, Вінницька область, Томашпільський район, с. Колоденка, вул. Молодіжна, 13.
Суддя: ОСОБА_8
Повний текст рішення виготовлено 19 жовтня 2018 року