м.Чернівці
17 жовтня 2018 року Справа № 926/1290/18
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М. при секретарі судового засідання Чепишко М.І. розглянувши справу №926/1290/18
За позовом Керівника Сторожинецької місцевої прокуратури в інтересах держави (59000, м. Сторожинець, вул. Першотравнева,1)
До відповідачів:
1.Управління освіти, сім'ї, молоді та спорту Сторожинецької районної державної адміністрації (59000, м. Сторожинець, вул. Чернівецька, 6 - А)
2.Фізичної особи - підприємця Тулевського Олега Орестовича (АДРЕСА_1)
Про визнання недійсними додаткових угод №1 від 14.03.2018 року, №2 від 02.04.2018 року, №3 від 26.04.2018 року, №4 від 11.05.2018 року, №5 від 01.06.2018 року до договору купівлі - продажу №9 від 18.01.2018 року
За участю представників сторін:
Від прокурора: Гудзь Г.В. - прокурор
Від відповідача 1: Никулаїца І.Г. - юрист (довіреність від 02.07.18р.)
Від відповідача 2: Поляк М.В. - адвокат (витяг з договору №122/18 від 13.07.18р.)
СУТЬ СПОРУ: Керівник Сторожинецької місцевої прокуратури в інтересах держави 04.07.2018 року (згідно поштовому штемпелю на конверті) звернувся з позовом до Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Сторожинецької районної державної адміністрації та Фізичної особи - підприємця Тулевського Олега Орестовича про визнання недійсними додаткових угод №1 від 14.03.2018 року, №2 від 02.04.2018 року, №3 від 26.04.2018 року, №4 від 11.05.2018 року, №5 від 01.06.2018 року до договору купівлі - продажу №9 від 18.01.2018 року.
В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що між управлінням освіти, сім'ї, молоді та спорту Сторожинецької районної державної адміністрації та фізичною особою - підприємцем Тулевським Олегом Орестовичем було укладено договори купівлі - продажу №8 від 17.01.2018 року (товар - картопля в кількості 34000 кг на суму 166600,00 грн.) та №9 від 18.01.2018 року (товар - капуста в кількості 11000 кг, цибуля - 7100 кг, морква - 5200 кг, буряк - 11500 кг, на загальну суму 162170,00 грн.) (а.с. 20 - 24).
Додатковою угодою №1 від 14.03.2018 року до договору №9 від 18.01.2018 року збільшено ціни на буряк (з 5,60 грн. на 6,50 грн.), капусту (з 3,45 грн. на 5,50 грн.), моркву (з 4,95 грн. на 6,50 грн.) та цибулю (з 4,80 грн. на 6,30 грн.). На думку прокурора вартість товару згідно договору становила б 213780,00 грн., звідси випливає потреба застосувати положення ч.1 ст.2 Закону України "Про публічні закупівлі" (а.с.28).
Додатковою угодою №2 від 02.04.2018 року до договору №9 від 18.01.2018 року збільшено ціни на буряк (з 6,50 грн. на 7,70 грн.), капусти (з 5,50 на 7,50 грн.) (а.с.29).
Додатковою угодою №3 від 26.04.2018 року до договору №9 від 18.01.2018 року збільшено ціну моркви (з 6,50 грн. на 9,00 грн.) (а.с.30).
Додатковою угодою №4 від 11.05.2018 року до договору №9 від 18.01.2018 року збільшено ціну капусти (з 7,50 грн. на 8,50 грн.) (а.с.31).
Додатковою угодою №5 від 01.06.2018 року до договору №9 від 18.01.2018 року збільшено асортимент продукції та включено в перелік продукції огірки по ціні 8,00 грн., хоча постачання огірків в додатку №1 до договору не передбачено (а.с.32).
На думку прокурора, відповідачі укладаючи вказані вище додаткові угоди збільшили ціну товарів, що в свою чергу не передбачено основним договором і є порушенням ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі".
Враховуючи вище викладене та Закон України "Про публічні закупівлі" сторонами укладено договір без проведення процедури відкритих торгів, проведено закупівлю без оприлюднення відповідного плану на веб - порталі уповноваженого органу та не зазначено конкретного предмета закупівлі у відповідності до п.1 розділу ІІ Порядку визначення предмета закупівлі в оголошенні про проведення закупівлі та в оспорюваному договору. Зазначені порушення свідчать про недодержання ст.ст. 2, 3, 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та недотримання замовником принципів відкритості, прозорості закупівель, економії та ефективності, отже у відповідності до Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України такі договори та додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.
Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями 09.07.2018 року справу №926/1290/18 передано судді С.М. Гушилик.
Ухвалою суду від 09.07.2018 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.07.2018 року.
Ухвалою суду від 25.07.2018 року відкладено розгляд підготовчого засідання на 14.08.2018 року.
26.07.2018 року на адресу суду надійшов відзив на позов №546 від відповідача 1 - Управління освіти, сім'ї, молоді та спорту Сторожинецької районної державної адміністрації, згідно якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на наступне (а.с.88 - 102).
Товар, який є предметом договору №8 від 18.01.2018 року відноситься до класу товару за кодом 03210000 - 6 "Зернові культури та картопля", а товари, які є предметом договору №9 від 18.01.2018 року до класу за кодом 03220000 - 9 "Овочі, фрукти та горіхи", отже при укладені договорів відповідач норми чинного законодавства не порушив, а при укладенні додаткових угод змінювалася ціна за одиницю товару, однак, ціна договору залишалася сталою. Що стосується п.1 ст.2 Закону України про "Публічні закупівлі" відповідач 1 зазначив, що застосування електронної системи закупівель не є обов'язковою для даних договорів, оприлюднення договору, додатків та додаткових угод до нього Закон не вимагає. Вимога щодо оприлюднення звіту відповідача 1 виконано. Додатковою угодою №5 від 01.06.2018 року до договору №9 внесені зміни до додатку №1 стосовно зміни ціни за одиницю товару та розширено асортимент, а саме включено у перелік продукції огірок, який відноситься до класу товару за кодом 03220000 - 9 "Овочі, фрукти та горіхи", що спростовує заяву прокурора, що придбання огірків не передбачене додатком №1. Отже, укладення, виконання та внесення змін до договору сторонами здійснено у відповідності до вимог законодавства. При цьому, відповідач 1 зазначив, що договори частково виконані сторонами.
Ухвалою суду від 14.08.2018 року відкладено розгляд підготовчого засідання на 04.09.2018 року.
03.09.2018 року на адресу суду від представника відповідача 2 - Фізичної особи - підприємця Тулевського Олега Орестовича, надійшов відзив на позов, який обґрунтований наступним (а.с.110 - 118).
Прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду від імені суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження з наданням належних доказів, які би підтвердили встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до ст.23 Закону України "Про прокуратуру".
Договори №8 та №9 укладені у відповідності до вимог чинного законодавства. Кожний договір укладено із самостійний предметом, ціною та строком виконання, при цьому договорами не заборонено внесення до них змін та доповнень, які стосуються ціни та асортименту товару, отже підстави для визнання недійсними договорів та додаткових угод відсутні, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
04.09.2018 року подано відповідь на відзив відповідача 1, в якому прокурор стверджує, що договори укладені з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", сторонами не аргументовано суттєві зміни до договорів в сторону збільшення ціни за продукти харчування, а також відповідачем не спростовано факту порушення оголошення про проведення процедури закупівлі (а.с.119 - 123).
17.09.2018 року від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача 2 (а.с.128 - 138), в якій прокурор не погоджується із твердженням відповідача, стосовно представлення інтересів держави, посилаючись на те, що згідно п.3 ч.1 ст.131- 1 Конституції України, ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст.2 Господарського процесуального кодексу України прокуратура здійснює представництво у виключних випадках, у разі порушення інтересів держави. Враховуючи, що в даному випадку відбулося порушення Закону України "Про публічні закупівлі", що є порушення інтересів держави, а орган до компетенції якого віднесено повноваження захищати інтереси держави відсутній, прокурор самостійно звернувся з позовом та просить визнати недійсними договори №8 від 17.01.2018р., №9 від 18.01.2018 року, та додаткові угоди №1, №2, №3, №4, №5 до договору №9, як такі що укладені з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі". Стосовно оспорюваних договорів та додаткових угод, прокурор звертає увагу, що вони укладені з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі" чим порушують інтереси держави, а тому підлягають визнанню недійсними.
Ухвалою суду від 04.09.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд підготовчого провадження на 19.09.2018 року.
19.09.2018 року від відповідача 1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній не погоджується з твердженням прокурора та просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що якщо вартість предмета закупівлі є меншою за 200 тисяч гривень, при закупівлі товарів не застосовуються вимоги про проведення закупівлі згідно процедур, визначених ст.12 Закону України "Про публічні закупівлі" та не розповсюджується вимоги до договору про закупівлю, визначених ст.36 вказаного Закону. Стосовно додаткових угод про підвищення ціни на предмет закупівлі, продовжує відповідач 1, в період дії договору №9 ціни за одиницю товару на предмет закупівлі зростали, а тому сторони вносили зміни до договору у відповідності до вимог Цивільного кодексу України, при цьому, зміна ціни в бік збільшення за одиницю товару не перевищувала середньо обласну ціну на предмет закупівлі (а.с.146 - 149).
З метою з'ясування всіх обставин справи та необхідністю подання сторонами додаткових доказів ухвалою суду від 19.09.2018 року відкладено розгляд підготовчого засідання на 27.09.2018 року.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 04.10.2018 року.
02.10.2018 року прокурором через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду подано заяву про залишення без розгляду позовної заяви в частині заявлених позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі - продажу №8 від 17.01.2018 року на суму 166600,00 грн. та №9 від 18.01.2018 року на суму 162170,00 грн. у зв'язку із передчасністю звернення із вищевказаними вимогами до суду (а.с.173 - 185).
У своїх додаткових запереченнях на позов, які зареєстровані канцелярією суду за вх.№3076 від 03.10.2018 року відповідач 2 вдруге звертає увагу на те, що прокурором не доведено підстави звернення до суду з позовом про визнання недійсними договорів та додаткових угод. Укладаючи спірні договори та додаткові угоди сторони діяли відповідно до законодавства та ними не було порушено законодавство про публічні закупівлі. Зміст договорів та угод не суперечить Цивільному кодексу України та інтересам держави (а.с.186 - 189).
Ухвалою суду від 04.10.2018 року, у зв'язку із заявою прокурора про залишення без розгляду позовної заяви в частині заявлених вимог про визнання недійсним договору купівлі - продажу №8 від 17.01.2018 року на суму 166600,00 грн. та договору №9 від 18.01.2018 року на суму 162170,00 грн. через передчасність звернення до суду, - позов в частині визнання недійсним договорів №8 та №9 судом залишено без розгляду.
Ухвалою суду від 04.10.2018 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи до судового розгляду по суті на 17.10.2018 року, при цьому у вказаній ухвалі зазначено, що спір розглядається в частині визнання недійсними додаткових угод №1 від 14.03.2018 року, №2 від 02.04.2018 року, №3 від 26.04.2018 року, №4 від 11.05.2018 року, №5 від 01.06.2018 року до договору купівлі - продажу №9 від 18.01.2018 року. Окрім того, у цій же ухвалі було зазначено про зміну назви відповідача 1 - на Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Сторожинецької районної державної адміністрації.
08.10.2018 року представник відповідача 2 подав до суду клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із пред'явленням позивачем п'яти окремих вимог немайнового характеру, за кожен з яких необхідно сплатити судовий збір.
Відповідно до ст.194 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спорів на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.
Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (ч.2 ст.207 ГПК України).
При цьому, суд зауважує, що розгляд справи неодноразово було відкладено у підготовчому провадженні, окрім того, строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів саме для надання сторонами додаткових доказів.
Враховуючи вище викладене та зважаючи на те, що клопотання про залишення позову без розгляду подано відповідачем після початку розгляду справи по суті, суд залишає без розгляду клопотання представника відповідача 2 від 08.10.2018 року вх.№3131.
У судовому засіданні, яке відбулося 17.10.2018 року позивач підтримав свої позовні вимоги та просив задовольнити позов та визнати недійсними додаткові угоди №1 від 14.03.2018 року, №2 від 02.04.2018 року, №3 від 26.04.2018 року, №4 від 11.05.2018 року, №5 від 01.06.2018 року до договору купівлі - продажу №9 від 18.01.2018 року.
Відповідач 1, у свою чергу, проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов та у додаткових запереченнях.
Відповідач 2 проти позову також заперечує та зазначає про безпідставність позовних вимог прокурора.
До закінчення судових дебатів у справі представником відповідача зроблено заяву про стягнення судових витрат понесених у зв'язку із розглядом справи, при цьому попередній розрахунок був поданий разом із відзивом на позов, а додатково ним будуть подані всі докази про понесені витрати.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення проти них, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд, -
Управління освіти, сім'ї, молоді та спорту Сторожинецької районної державної адміністрації, яке під час розгляду справи змінило свою назву на Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Сторожинецької районної державної адміністрації (відповідач 1/ покупець) та Фізична особа - підприємець Тулевський Олег Орестович (відповідач 2/ продавець) уклали між собою договори купівлі - продажу №8 від 17.01.2018 року (далі - договір № 8) та № 9 від 18.01.2018 року (далі - договір № 9) (а.с.20 - 27)
Відповідно до п.1 договорів №8 і №9 продавець зобов'язується передати на умовах даного договору у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити його повну вартість.
Найменування, кількість, асортимент, ціна товару, що поставляється, визначається у Додатку №1, який є невід'ємною частиною договорів (п.2 р.1 договорів №8 і №9).
Передати товар покупцю по кількості, якості, асортименту та комплектності згідно умов даного договору, що визначені в додатку №1, відповідно до накладної, яка підписується працівниками покупця та продавця, що мають повноваження та відповідний освітньо - кваліфікаційний рівень для виявлення можливих недоліків товару (п.3 р.4 договорів №8 і №9).
Покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити його вартість та прийняти товар від продавця по кількості, якості, асортименту та комплектності згідно умов даного договору, що визначені в додатку №1, відповідно до накладної, яка підписується представниками покупця та продавця (п.п. 1,2 р.5 договорів №8 і №9).
Ціна товару визначається сторонами в сумі 166600,00 грн. (п.1 р.6 договорів №8 і №9).
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в упаковці у спосіб, який забезпечує, зберігання товару за звичайних умов зберігання і транспортування (п.1 р.7 договорів №8 і №9).
Усі суперечки між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, розв'язуються у відповідності до законодавства України в господарському суді (п.1 р.11 договорів №8 і №9).
Дані договори набирають чинності з моменту підписання його сторонами та діють до 31.12.2018 року. Закінчення строку дії даних договорів не звільняє сторони від повного виконання зобов'язань за даними договорами. Сторони не можуть відмовитися від виконання умов договорів і розірвати його в односторонньому порядку, крім випадків передбачених чинним законодавством (розділ 12 договорів №8 і №9).
Всі зміни та/або доповнення до цього договору оформлюються письмово і підписуються уповноваженими представниками Сторін. Зміни та/або доповнення набувають чинності з моменту підписання та стають складовими і невід'ємними частинами цього Договору. Всі документи, які стосуються виконання умов цього Договору (додаткові угоди, доповнення, замовлення, акти, накладні, листи, повідомлення тощо), є його складовими та невід'ємними частинами. Жодна із Сторін не має права передавати свої права та зобов'язання за цим Договором іншим фізичним або юридичним особам без письмової згоди на те іншої Сторони. Даний Договір складається з двох сторінок, укладено в 2-х примірниках - по одному для кожної із Сторін, які мають однакову юридичну силу (розділ 13 договорів №8 і №9).
Договори №8 і №9 сторонами підписані належним чином, розірвані не були та діють до 31.12.2018 року.
Відповідно до договору купівлі-продажу №8 від 17.01.2018 року покупець (Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Сторожинецької районної державної адміністрації) придбав у продавця (Фізична особа - підприємець Тулевський Олег Орестович) картоплю в кількості 34000 кг на суму 166600,00 грн.
Договором купівлі - продажу №9 від 18.01.2018 року покупець (Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Сторожинецької районної державної адміністрації) придбано товар - капусту в кількості 11000 кг, цибулю - 7100 кг, моркву - 5200 кг, буряк - 11500 кг, на загальну суму 162170,00 грн.
Додатковою угодою №1 від 14.03.2018 року до договору №9 від 18.01.2018 року збільшено ціни на буряк (з 5,60 грн. на 6,50 грн.), капусту (з 3,45 грн. на 5,50 грн.), моркву (з 4,95 грн. на 6,50 грн.) та цибулю (з 4,80 грн. на 6,30 грн.) (а.с.28).
Додатковою угодою №2 від 02.04.2018 року до договору №9 від 18.01.2018 року збільшено ціни на буряк (з 6,50 грн. на 7,70 грн.), капусту (з 5,50 на 7,50 грн.) (а.с.29).
Додатковою угодою №3 від 26.04.2018 року до договору №9 від 18.01.2018 року збільшено ціну моркви (з 6,50 грн. на 9,00 грн.) (а.с.30).
Додатковою угодою №4 від 11.05.2018 року до договору №9 від 18.01.2018 року збільшено ціну капусти (з 7,50 грн. на 8,50 грн.) (а.с.31).
Додатковою угодою №5 від 01.06.2018 року до договору №9 від 18.01.2018 року збільшено асортимент продукції та включено в перелік продукції огірки по ціні 8,00 грн. (а.с.32).
Факт часткового виконання договорів підтверджено видатковими накладними (а.с. 156 - 170).
Предметом даного позову є вимога прокурора про визнання недійсним додаткових угод №1 від 14.03.2018 року, №2 від 02.04.2018 року, №3 від 26.04.2018 року, №4 від 11.05.2018 року, №5 від 01.06.2018 року до договору купівлі - продажу №9 від 18.01.2018 року укладених між відповідачами.
Підставами для визнання додаткових угод недійсним є порушення замовником торгів, а саме забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених Законом України "Про публічні закупівлі", та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону, проте додатковими угодами було збільшено ціну за одиницю товару та розширено асортимент продукції, що суперечить положенням ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі".
Прокурор зазначає, що чинним законодавством визначено органи, уповноважені державою здійснювати функції контролю у сфері публічних закупівель (Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та Державну аудиторську службу України), однак у них відсутні повноваження щодо звернення до суду з даним позовом. Таким чином, оскільки у даних правовідносинах відсутній орган, який має повноваження щодо звернення до господарського суду за захистом інтересів держави, що вказує на наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором в якості позивача відповідно до вимог ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року.
Отже, на виконання покладених на органи прокуратури функцій та завдань, реалізуючи надані чинним законодавством України повноваження, керівник Сторожинецької місцевої прокуратури звертається до суду з даною позовною заявою самостійно як позивач у зв'язку із відсутністю органу, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції.
Відповідно до ст. 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту права встановлені статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України.
Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до п. 20 ч.1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" публічною закупівлею є придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.
Пунктом 28 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що тендер (торги) це здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі).
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги, конкурентний діалог, переговорна процедура закупівлі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник відхиляє тендерну пропозицію в разі якщо наявні підстави, зазначені у статті 17 і частині сьомій статті 28 цього Закону.
Частиною 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Одним із зазначених органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131 - 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005 року, заява 61517/00, п. 27).
Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009 року, заява № 42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (у неофіційному перекладі): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У рекомендаціях Парламентської ОСОБА_4 Європи від 27.05.2003 року №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь - яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст п. 3 ч. 1 ст.131 - 1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Положення п. 3 ч. 1 ст.131 - 1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 року №3 - рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131 - 1 Конституції України та ст. 23 Закону "Про прокуратуру".
Відтак, на думку суду, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
В даній справі, прокурор обґрунтував наявність порушення інтересів держави в ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" оскільки сторонами збільшено ціну товару додатковими угодами, що призведе до збільшення суми визначеної у договорі.
Пункт 3 ч. 1 ст. 131 - 1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках, тому необхідно з'ясувати, що мається на увазі під виключним випадком і чи є таким випадком ситуація у справі.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
В свою чергу, не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, а здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Суд зазначає, що неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до п.1 ч.6 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено органи, які здійснюють державне регулювання та контроль у сфері публічних закупівель, а саме: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.
Відповідно до положень ч.1, 3 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.
Так, моніторинг закупівель проводить центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його органи на місцях. Порядок проведення моніторингу визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Разом з тим, органи, уповноважені на здійснення контролю у сфері закупівель, не мають права втручатися в проведення процедур закупівель.
Відповідно до частини 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016 року, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до п. 3, 4, 9 ч. 4 зазначеного Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку право охоронюваним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
Постановою Кабінету Міністрів України №310 від 06.08.2014 року, затверджено Положення "Про Державну фінансову інспекцію України", відповідно до п.1 якого Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до п. 2, 5 Положення Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний фінансовий контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
З наведеного слідує, що здійснюючи моніторинг публічних закупівель Державна аудиторська служба України та Державна фінансова інспекція України мають право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.
Враховуючи викладене, суд вважає, що звертаючись з даним позовом, прокурор, в порушення вищенаведених норм права, не визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Також, в матеріалах справи відсутні докази дотримання прокурором ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення з даним позовом до суду.
Таким чином, прокурором безпідставно при подані позову до суду не визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах у даній справі, не обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі, а також не наведено обставин нездійснення уповноваженими органами наданих їм повноважень у сфері закупівель.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.05.2018 року у справі №918/323/17, від 20.09.2018 року у справі №924/1237/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.04.2018 року у справі №806/1000/17.
З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача (прокурора) до відповідачів є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Судовий збір, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 73 - 79, 86, 129, 194, 219, 222, 232, 233, 236 - 238, 240 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову Керівника Сторожинецької місцевої прокуратури в інтересах держави до Управління освіти, сім'ї, молоді та спорту Сторожинецької районної державної адміністрації, Фізичної особи - підприємця Тулевського Олега Орестовича про визнання недійсними додаткових угод №1 від 14.03.2018 року, №2 від 02.04.2018 року, №3 від 26.04.2018 року, №4 від 11.05.2018 року, №5 від 01.06.2018 року до договору купівлі- продажу №9 від 18.01.2018 року - відмовити у повному обсязі.
Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Однак, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи випробовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2018 року
Суддя Гушилик С.М.