Справа № 626/1817/17
Провадження № 2/626/94/2018
Іменем України
11.10.2018 року м. Красноград
Красноградський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Дудченка В.О.,
за участю секретаря Зінченко Л.В.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Краснограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків з зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-
В листопаді 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з неї 6295грн. матеріальної шкоди, завданої під час виконання нею трудових обов'язків та стягнення судових витрат.
В обґрунтування позову зазначила, що з 31.08.2016 року по 20.02.2017 року ОСОБА_3 працювала продавцем у їй магазині в с.Українка Красноградського району Харківської області. Також в день прийняття на роботу, тобто 31.08.2016 року з відповідачкою ОСОБА_3 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. 20.02.2017 року в магазині за участю відповідачки було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, під час якої виявлено нестачу підзвітних відповідачу цінностей на загальну суму 6295грн., та додатково в підтвердження цієї суми недостачі вона виклала в окремій розписці від 14.03.2017 року, в якій зобов'язалася погасити недостачу протягом двох місяців.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали, пославшись на факти та доводи викладені в ньому.
Відповідач ОСОБА_3 вищезазначений позов не визнала, не заперечуючи факту праці продавцем в магазині позивача ОСОБА_1 у вказаний період пояснила, що ніякої недостачі не було виявлено, звідки взялась сума в 6295грн. їй не відомо. Також ніякої розписки 14.03.2017 року вона ОСОБА_1 не писала, а писала її зовсім іншій людині, прізвище якої назвати не може, звідки оригінал розписки знаходиться саме у ОСОБА_1, їй не відомо.
Крім того, до початку розгляду справи по суті 05.12.2018 року остання подала зустрічну позовну заяву, яку в подальшому уточнила, про стягнення невиплаченої заробітної плати в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму не виплаченої заробітної плати за весь період перебування у трудових відносинах в сумі 12 262,9 грн.; не виплачену компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 611 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку 26 241,75 грн.
В обґрунтування позову послалась на те що в заперечення позовних вимог, похідний позивач заявляє, що на дату звільнення з посади продавця, а саме 20 лютого 2017 року, було здійснено інвентаризацію, підписано акт звірки по залишкам, у зв'язку із чим ОСОБА_3 було звільнено з посади без зауважень із збоку роботодавця, а також без заявленої у первісному позові нестачі.
Заявляє, що надані стороною похідного відповідача первинні документи щодо обліку та звітності матеріальних цінностей НЕ СКЛАДАЛОСЯ ТА НЕ ПІДПИСУВАЛОСЯ ОСОБА_3, а саме: товарно-грошовий звіт№ 000615: інвентарний опис від 20.02.2017 року (за виключенням першого та другого аркуша); порівняльна відомість результатів інвентаризації від 20.02.2017р.
Тобто, надані суду відомості є не дійсними та не доводять наявність заборгованості за первинним позовом.
Дійсно, 31.08.2016 року її ОСОБА_3 прийнято на роботу до ФОП ОСОБА_1 на посаду продавця.
Згідно п.2 Договору, працівник зобов'язаний виконувати обов'язки по торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами із заробітною платою 1450 грн. 20.02.2017 року згідно розпорядження про припинення трудового договору, ОСОБА_3 звільнено за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.
Однак за весь період роботи, тобто з 31.08.2016 року по 20.02.2017 року їй взагалі не виплачена заробітна плата в сумі 12262,9грн.; також не виплачена компенсація за невикористану відпустку, а також не проведено розрахунок в день звільнення.
В судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 позов підтримали, пославшись на доводи викладені в ньому.
Вказаний позов первісний позивач ОСОБА_1 не визнала та заперечила факти невиплати заробітної плати ОСОБА_5 на підтвердження чого надала оригінали та копії відповідних відомостей по виплаті заробітної плати всім працівникам ЧП ОСОБА_1, в тому числі і самій ОСОБА_3 Також пояснила, що всі робітники магазину, в тому числі і ОСОБА_3 отримували заробітну два рази у місяць: аванс та заробітну плату про що кожен розписувався у відповідних відомостях. ОСОБА_3 також виплачена вся заробітна плата в повному обсязі і зроблено всі розрахунки в день звільнення 20.02.2017 року.
Заслухавши пояснення сторін та перевіривши письмові докази, надавши їм належну оцінку в сукупності, суд вважає позов таким, що первісний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_6, задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є приватним підприємцем і в період з 31.08.2016 року по 20.02.2017 року у належному їй магазині в с.Українка Красноградського району Харківської області працювала продавцем ОСОБА_3 В день прийняття на роботу, тобто 31.08.2016 року з відповідачкою ОСОБА_3 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність(а.с.6-7).
Вказані факти визнані та не оспорюються обома сторонами.
20.02.2017 року в магазині за участю відповідачки було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, під час якої виявлено нестачу підзвітних відповідачу цінностей на загальну суму 6295грн.(а.с.9-14). Вказаний факт також додатково підтверджується в окремій розписці від 14.03.2017 року, відповідно до якої ОСОБА_3 зобов'язується відати недостачу за товар в магазині с.Українка в сумі 6295грн. на протязі трьох місяців.
В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснила, що дійсно перед її звільненням було зроблено ревізію в її присутності, однак ніякої недостачі виявлено не було, звідки взялася сума недостачі в розмірі 6295грн. їй невідомо. Під час її проведення вона присутня була, однак підписала тільки кілька аркушів відомостей: перший, другий та останній, а інші не підписувала, оскільки наявні там підписи їй не належать. Що стосується розписки від 14.03.2017 року, то вона дійсно її писала, однак не ОСОБА_1, а зовсім іншій особі, при цьому в судовому засіданні відмовилася назвати: де, коли, кому саме і за яких обставин вона її писала. Також не змогла пояснити звідки у ОСОБА_1 оригінал даної розписки і чому сума недостачі у інвентаризаційній відомості та сума у розписці співпадають. Поряд з цим пояснила, що в будь-якому іншому в магазині с.Україна вона не працювала і заборгованостей там не мала.
Однак до таких показів ОСОБА_3 суд відноситься критично.
Так, факт працевлаштування у ОСОБА_1 в с.Українка продавцем з 31.08.2016 року по 20.02.2017 року ОСОБА_3 не заперечує.
Крім того, в момент прийняття на роботу з ОСОБА_3 було укладено договір трудових відносин між працівником та фізичною особою та договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до якого робітник повинен бережно ставитися до ввірених їй матеріальних цінностей, зберігати їх, вести відповідний облік та приймати участь в інвентаризації цих цінностей (а.с.6-7). Наявність та підписання даних договорів ОСОБА_3, не заперечувала.
В тому числі в ході судового розгляду в судовому засіданні було оглянуто оригінали інвентаризаційних відомостей за 20.02.2018 року, яка складається з 8 аркушів, товарно-грошовий звіт №000615 від 20.02.2017 року та порівняльна відомість від 20.02.2018 року всі копії наявні в матеріалах справи(а.с.9-12, 13, 14). З вказаних документів вбачається, що загальна сума нестачі товарно-матеріальних цінностей в магазині с.Українка, де ОСОБА_3 працювала продавцем складає 6295грн., при чому на кожному з цих аркушів наявний підпис ОСОБА_3, в тому числі на порівняльній відомості, де зведена загальна сума недостачі в розмірі 6295грн.(а.с.14).
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 пояснювала, що деякі підписи в цих документах належать їй, а деякі ні, при цьому будь яких належних та допустимих доказів(почеркознавча експертиза та ін.) в підтвердження доводів позивача ОСОБА_1 вона не надала.
Крім того, за поясненнями позивача, відповідач ОСОБА_3 спочатку погодилась відшкодувати вказану недостачу після проведення інвентаризації 20.02.2017 року, однак через кілька тижнів повідомила, що на даний час у неї таких коштів немає та 14.03.2017 року запропонувала написати відповідну розписку про те, що вона погасить недостачу в сумі 6295грн. протягом двох місяців. Оригінал вказаної розписки також оглянутий та долучений до матеріалів справи(а.с15).
Згідно з п.1 ч.1 ст.134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст.135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Наявність та підписання такого договору про повну матеріальну відповідальність, сторони не оспорювали.
При цьому відповідно до ст. 60 ЦПК України, яка діяла на момент звернення до суду з відповідним позовом, так і ст.81 ЦПК України(в ред. після 15.12.2017 року), яка діє на момент ухвалення рішення, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
З огляду на це, суд вважає що позивач ОСОБА_1 надала суду алежні та допустимі докази в підтвердження наявної недостачі в розмірі 6295грн., натомість відповідач ОСОБА_3 будь-яких доказів, які б свідчили про те, що вона не підписувала документів з приводу інвентаризації та розписку з приводу погашення боргу за нестачу в магазині с.Українка на цю ж саму суму, 6295грн., суду не надала.
Таким чином, аналізуючи всі вище перелічені докази, а саме всі інвентаризаційні відомості, а також наявність оригіналу розписки саме у позивача ОСОБА_1 про погашення боргу за недостачу, суми яких співпадають 6295грн., суд вважає, що є підстави для задоволення даного позову.
Що стосується зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не виплаченої заробітної плати, то на підставу позову позивач послався на те, що їй заробітна плата не виплачувалася взагалі, а наявні підписи в зарплатних відомостях їй не належать(а.с.72-78), суд приходить до наступного.
В обґрунтування своїх доводів 21.02.2018 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи з яким погодилась і позивачка, оскільки вказувала на те, що ці підписи ставила особисто ОСОБА_3 Вищезазначене клопотання судом було задоволено та ухвалою суду від 21.02.2018 року по вказаній справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_7 Міністерства юстиції України.
Згідно висновків судово-почеркознавчої експертизи від 26.07.2018 року №9433/15948, яка проведена провідними експертами даного інституту ОСОБА_8 зі стажем експертної роботи з 2000 року та ОСОБА_9 з 2013 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 у:
відомості видачі заробітної плати за серпень 2016 р., розташований під рукописним записом «з/плата 07.09.2016 г.», в графі «Підпис про одержання», у рядку «2 ОСОБА_3 53,05»;
відомості видачі грошей за вересень 2016 р, розташований під рукописним записом «Аванс 20.09.2016 г.», у графі «Підпис про одержання», у рядку «2 ОСОБА_3 700,00»;
відомості видачі грошей за вересень 2016 р, розташований під рукописним записом «Зарплата 07.10.2016 г.», у графі «Підпис про одержання», у рядку «2 ОСОБА_3 591,27»;
відомості видачі заробітної плати за жовтень 2016 р., розташований під рукописним записом «Аванс 20.10.2016 г.», в графі «Підпис про одержання», у рядку «2 ОСОБА_3 700,00»;
відомості видачі заробітної плати за жовтень 2016 р., розташований під рукописним записом «Зарплата 07.11.2016 г.», в графі «Підпис про одержання», у рядку «2 ОСОБА_3 591,27»;
відомості на видачу заробітної плати за листопад 2016 р., розташований під рукописним записом «Аванс 21.11.2016 г.», в графі «Підпис про одержання», у рядку «2 ОСОБА_3 700,00»;
відомості на видачу заробітної плати за листопад 2016 р., розташований під рукописним записом «Зарплата 07.12.2016 г.», в графі «Підпис про одержання», у рядку «2 ОСОБА_3 591,27»;
відомості на видачу заробітної плати з а грудень 2016 р., розташований під рукописним записом «Аванс 20.12.2016 г.», в графі «Підпис про одержання», у рядку «2 ОСОБА_3 700,00»;
відомості на видачу заробітної плати за грудень 2016 р.,розташований під рукописним записом «Зарплата 06.01.2017 г.», в графі «Підпис про одержання», у рядку «2 ОСОБА_3 720,07»;
відомості на видачу заробітної плати за січень 2017 р., розташований під рукописним записом «Аванс 20.01.2017 г.», в графі «Підпис про одержання», у рядку «2 ОСОБА_3 1400,00»;
відомості на видачу заробітної плати за січень 2017 р., розташований під рукописним записом «Зарплата 07.02.2017 г.», в графі «Підпис про одержання», у рядку «2 ОСОБА_3 1180,02»;
відомості на видачу заробітної плати за лютий 2017 р., розташований під рукописним записом «аванс 20.02.2017 г.», в графі «Підпис про одержання», у рядку «2Кулак Г.А.2440,76»
виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів ОСОБА_3.
Таким чином, всі підписи у всіх відомостях про одержання авансу та заробітної плати належать саме ОСОБА_3
Після дослідження та оголошення даного висновку експертизи, ОСОБА_3 зазначила, що дійсно можливо це її підписи, оскільки кілька разів було таке, що вона підписувала якісь чисті незаповнені аркуші паперу, а що там потім писала ОСОБА_1, їй невідомо.
При цьому відповідно до ст. 60 ЦПК України, яка діяла на момент звернення до суду з відповідним позовом, так і ст.81 ЦПК України(в ред. після 15.12.2017 року), яка діє на момент ухвалення рішення, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
З огляду на це, позивач ОСОБА_3 за зустрічним позовом не надала суду жодного належного та допустимого доказу в обґрунтування свого позову в підтвердження того, що вона не отримувала заробітку плату та не розписувалася у відповідних відомостях, натомість відповідач ОСОБА_1 надала суду оригінали відомостей, по яких проведена почеркознавча експертиза, яка підтвердила факт їх підписання саме ОСОБА_3
При цьому в кінці судового слідства будь-яких додаткових пояснень, клопотань, в тому числі про можливе проведення додаткової чи повторної почеркознавчої експертизи до суду не надходило, а всі сторони та їх представники вважали, що рішення по справі можна прийняти на підставі наданих ними доказах, які маються у справі.
Таким чином, аналізуючи всі вище перелічені докази наявні у справі та надані сторонами, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1
Поряд з цим, у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по справі, а саме судовий збір - 704,80грн.
Стосовно стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 1000грн., то в цій частині суд відмовляє, оскільки в підтвердження цих витрат в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4-5, 12, 76-83, 263-265 ЦПК України, ст.ст.116-117, 130, 134, 135-1, 136 КЗпП, суд -
Цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1), яка зареєстрована та мешкає в с.Українка, Красноградського району Харківської області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, 6295грн. завданої матеріальної шкоди та 640,00грн. судового збору, а всього 6935(шість тисяч дев'ятсот тридцять п'ять)грн.
В іншій частині позову - відмовити.
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Харківського апеляційного суду Харківської області через Красноградський районний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 19 жовтня 2018 року.
Суддя