19 жовтня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/679/18-а
Cуддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання протиправними рішення та зобов'язання вчинити дії, -
В поданому до суду адміністративному позові (нова редакція) ОСОБА_1Г, (позивач) просить суд: визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, оформлене листом від 02.07.2018 року № 537/к-11/13 про відмову зарахувати до стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, період роботи, які зазначені в трудовій книжці позивача, та про відмову виплати їй грошову допомогу при виході на пенсію в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення пенсії; зобов'язати ГУ Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нарахувати позивачу грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із письмовою заявою, в якій просила розглянути питання щодо виплати їй грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Листом від 02.07.2018 року за № 537/К-11/13 Головне Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило про те, що при розгляді документів пенсійної справи позивача встановлено, що не має необхідного спеціального стажу, до якого можна зарахувати періоди роботи, які дають право на пенсію за вислугу років, а також що на день досягнення пенсійного віку позивач не працювала на таких посадах, оскільки працювала викладачем у позашкільному навчальному закладі.
Вважає рішення відповідача необґрунтованим, а тому звернулася до суду.
14.08.2018 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на позов, в якому вказується, що Чернівецька музична школа № 1 має статус позашкільного навчального закладу. Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 затверджено “Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років”. Викладачі, які зайняті у позашкільних навчальних закладах Переліком № 909 не передбачені, а тому відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій позивачу.
У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги, а також справу розглядати у порядку письмового провадження.
Представник відповідача заперечував проти позову, надав пояснення суду по суті спору, а також клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено.
З 01.09.1976 року по 23.08.1977 рік позивач працювала на посаді викладача по класу бандури в Чернівецькій дитячій музичній школі № 1, з 01.08.1977 року по 25.08.1980 рік працювала в Вашківецькій дитячій музичній школі на посаді викладача по класу бандури, з 01.09.1980 року по даний час працює викладачем по класу бандури в комунальній бюджетній установі “музична школа № 1 м. Чернівці”. (а. с. 15).
Відповідно до Довідки Комунальної бюджетної установи "Музична школа №1 м. Чернівці" від 04.06.2018 року, позивач працює в Комунальній бюджетній установі "Музична школа №1 м. Чернівці" на посаді викладача по класу бандури 01.09.1976 року по теперішній час. З 18.04.1991 року займає посаду завідуючого відділу народних інструментів по теперішній час, педагогічний стаж роботи - 43 рік 8 місяців (а. с. 17).
Відповідно до Свідоцтва про атестацію серії №030624 від 20.02.2009 року, Чернівецька музична школа №1 атестована за статусом позашкільного навчального закладу (а. с. 19).
Відповідно до Ліцензії серії АА № 247592 видом господарської діяльності Музичної школи №1 м. Чернівці є надання освітніх послуг навчальними закладами, пов'язаних з одержанням позашкільної освіти за напрямком: художньо естетичний з ліцензованим обсягом прийому 450 осіб (а. с. 20).
Відповідно до Протоколу № 6308 від 05.08.2013 року позивачу призначено пенсію за віком. Страховий стаж з 01.07.2000 року - 12 років 10 місяців 0 дні; загальний стаж після 2004 року - 9 років, 4 місяців, 0 днів; загальний стаж (повний) - 39 років 7 місяці 25 днів (а. с. 43).
18.06.2018 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із письмовою заявою, в якій просила розглянути питання щодо виплати їй грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. (а. с. 64).
02.07.2018 року листом за № 537/К-11/13 Головне Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило про те, що при розгляді документів пенсійної справи позивача встановлено, що не має необхідного спеціального стажу, до якого можна зарахувати періоди роботи, які дають право на пенсію за вислугу років, а також що на день досягнення пенсійного віку позивач не працювала на таких посадах, оскільки працювала викладачем у позашкільному навчальному закладі. (а. с. 16).
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно частини першої та другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спеціальними законами, які визначають принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (Закон № 1058-IV).
Відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Тобто, право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій мають особи за наявності ряду факторів: досягнення особою пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; робота в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; наявність відповідного страхового стажу; не отримання ними будь-якої пенсії до цього.
Згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про освіту» до позашкільних навчальних закладів належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.
Згідно ч. 2 ст. 54 Закону України «Про освіту» педагогічну діяльність у навчальних закладах здійснюють педагогічні працівники, у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації та закладах післядипломної освіти - науково-педагогічні працівники.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про позашкільну освіту» та Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 року №433, до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші.)
Статтею 19 Закону України «Про позашкільну освіту», пунктом 25 Положення про позашкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 року №433, встановлено, що учасниками навчально-виховного процесу в позашкільному навчальному закладі, зокрема, є педагогічні працівники, психологи, соціальні педагоги, бібліотекари, спеціалісти, залучені до навчально-виховного процесу.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту» педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Перелік посад педагогічних працівників системи позашкільної освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 затверджено «Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», згідно якого робота в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах на посадах учителів, логопедів, вчителів-логопедів, вчителів-дефектологів, викладачів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, вихователів, завідуючих та інструкторів слухових кабінетів, директорів, завідуючих, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючих навчальною і навчально-виховною частиною, завідуючих філіями, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальних педагогів (організаторів позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичних психологів, педагогів-організаторів, майстрів виробничого навчання, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи дає право на пенсію за вислугою років.
В той же час, згідно вказаного Переліку № 909 у позашкільних навчальних закладах право на пенсію за вислугу років мають директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
При цьому, відповідно до положення пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є два невід'ємних критеріїв для призначення пенсії за вислугу років, а саме: 1) наявність спеціального стажу роботи від 25 до 30 років; 2) посада, що дає право на призначення пенсії повинна бути зазначена у переліку, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно даних трудової книжки ОСОБА_2 з 01.09.1976 року по 23.08.1977 рік працювала на посаді викладача по класу бандури в Чернівецькій дитячій музичній школі № 1, з 01.08.1977 року по 25.08.1980 рік працювала в Вашківецькій дитячій музичній школі на посаді викладача по класу бандури, з 01.09.1980 року по даний час працює викладачем по класу бандури в комунальній бюджетній установі “музична школа № 1 м. Чернівці", яка згідно статуту відноситься до позашкільних навчальних закладів.
В розрізі викладеного суд зазначає, що посада викладача позашкільного навчального закладу, на якій працює позивач, Переліком № 909 не передбачена.
Посилання позивача на ту обставину, що за клопотанням Міністерства соціального захисту населення України Кабінетом Міністрів України поширено на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання порядок призначення пенсій за вислугу років, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909, без внесення змін до неї (доручення Кабінету Міністрів України від 6 січня 1995 року №397/21), суд першої інстанції правомірно відхилив, оскільки наявність доручення КМУ від 06.01.1995 року №397/21 без відповідних змін до Переліку № 909 не є достатньою законодавчою підставою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи позивача на посаді викладача в позашкільних закладах освіти.
Такий висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 419/794/15-а, який, на підставі ст. 243 КАС України, має враховуватись судами при застосуванні відповідних норм права.
Оскільки позивач не має достатнього стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що є однією з підстав для нарахування та виплати позивачу грошової допомоги за вислугу років відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, оформлене листом від 02.07.2018 року № 537/к-11/13 про відмову зарахувати до стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, період роботи, які зазначені в трудовій книжці позивача, та про відмову виплати їй грошову допомогу при виході на пенсію в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення пенсії та зобов'язати ГУ Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нарахувати позивачу грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення є не обґрунтованими, не ґрунтується на нормах чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, а отже не підлягає задоволенню.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про правомірність рішення відповідача, а отже і про відсутність підстав для визнання його протиправними та зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до сьомого Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Суддя П.Д. Дембіцький