ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
20 вересня 2018 року №826/6811/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі також - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині ненадання відповідного рішення на клопотання позивача від 10 квітня 2017 року в установлений законом термін;
- визнати протиправною та незаконною бездіяльність відповідача в частині ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в орієнтовному розмірі 2 гектари, яка розташована на відстані 500 метрів на Північний Захід від околиці села Бушеве Рокитнянського району Київської області;
- зобов'язати відповідача винести рішення щодо розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в орієнтовному розмірі 2 гектари, яка розташована на відстані 500 метрів на Північний Захід від околиці села Бушеве Рокитнянського району Київської області;
- зобов'язати відповідача в порядку статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України надати суду у встановлений ним строк звіт про виконання судового рішення.
Позов мотивовано протиправною бездіяльністю відповідача щодо розгляду в установленому статтями 118 та 122 Земельного кодексу України порядку та строки клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Позивач у судове засідання не прибув, просив справу розглядати за його відсутності.
Представник відповідача у письмовому запереченні на позовну заяву та в судовому засіданні зазначив про необґрунтованість позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що належним чином розглянув клопотання позивача, про що повідомив його листом від 11 травня 2017 року № Б-11202/0-6973/6-17. Представник відповідача також звертав увагу суду, що підстави для задоволення цього клопотання відсутні, оскільки земельна ділянка, про яку йдеться в клопотанні знаходиться в користуванні третіх осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Київській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в орієнтованому розмірі 2 гектари, яка розташована на відстані 500 метрів на Північний Захід від околиці села Бушеве Рокитнянського району Київської області. До клопотання додано копію паспорта позивача, дані податкового номеру та графічні матеріали.
Клопотання зареєстроване відповідачем 12 квітня 2017 року за № Б-11202/0/5-17.
Згідно з доводами відповідача листом від 11 травня 2017 року № Б-11202/0/5-17 ОСОБА_1 надано відповідь, яка містить відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Стверджуючи, що станом на час звернення до суду з позовом позивач не отримав жодного рішення, прийнятого відповідачем за результатами розгляду його клопотання, що він розцінює як фактичну відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з непередбачених законодавством підстав, позивач звернувся до суду з позовною заявою
При вирішенні цієї справи суд виходить із наступного.
Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 11 травня 2018 року № Б-11202/0-6973/6-17 підтверджується розгляд клопотання позивача, яке надійшло до відповідача та було зареєстроване ним 12 квітня 2017 року за № Б-11202/0/5-17.
Разом з тим, аналіз змісту вказаних вище правових норм дає підстави суду стверджувати, що обов'язок відповідача щодо розгляду в місячний строк клопотання позивача передбачає не тільки його обов'язок розглянути це клопотання та або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або мотивовану відмову в його наданні, але й оформити результати розгляду письмово та в межах місячного строку направити такі письмові результати заявнику.
Однак, у ході судового розгляду справи судом не здобуто доказів щодо направлення відповідачем на адресу позивача листа від 11 травня 2018 року № Б-11202/0-6973/6-17 про розгляд його клопотання від 10 квітня 2017 року, внаслідок чого суд приходить до висновку про неналежне виконання відповідачем встановленого частиною сьомою статті 188 Земельного кодексу України обов'язку щодо розгляду цього клопотання в місячний строк.
З огляду на це вимога позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання в установлений законом строк відповіді за результатами розгляду його клопотання від 10 квітня 2017 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.
Водночас суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо визнання протиправною та незаконною бездіяльності відповідача про ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з огляду на те, що частина сьома статті 118 Земельного кодексу України не містить виключний обов'язок відповідача за результатами розгляду клопотання позивача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а містить альтернативу - можливість відмови у наданні такого дозволу.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідач скористався своїм правом щодо відмови позивачу в наданні згаданого дозволу, про що зазначив у листі від 11 травня 2018 року № Б-11202/0-6973/6-17, тому в такому випадку його бездіяльність щодо надання/ненадання дозволу відсутня.
Ураховуючи викладене, суд також не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача винести рішення щодо розгляду клопотання позивача про надання вищевказаного дозволу, оскільки питання щодо надання такого дозволу позивачу відповідач вирішив шляхом відмови у наданні дозволу.
Разом з тим суд вважає таку відмову необґрунтованою з наступних підстав.
За змістом частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною п'ятою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Обґрунтовуючи відмову щодо надання позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на відстані 500 м на Північний Захід від околиці села Бушеве Рокитнянського району Київської області, відповідач вказує на інформацію, надану відділом у Рокитнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, відповідно до якої бажана до відведення земельна ділянка перебуває у користуванні третіх осіб.
З листа відділу у Рокитнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 13 квітня 2017 року № 85/415-17 вбачається, що земельна ділянка, зазначена ОСОБА_1 в схемі розташування, перебуває в користуванні (власності) третьої особи з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Проте, з листа відділу у Рокитнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 13 квітня 2017 року № 85/415-17 неможливо встановити про те, що в ньому йдеться саме про ту земельну ділянку на яку вказує позивач в клопотанні від 10 квітня 2017 року, не зазначено на якій підставі та в чиєму конкретно користуванні (власності) перебуває ця земельна ділянка та не надано про це відповідних доказів.
Будь-яких інших доказів стосовно користування (власності) третіми особами земельною ділянкою, про яку йдеться в клопотання позивача від 10 квітня 2017 року, відповідач не надав, внаслідок чого суд приходить до висновку про необґрунтованість його відмови у наданні дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на відстані 500 м на Північний Захід від околиці села Бушеве Рокитнянського району Київської області
Беручи до уваги викладене та керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, про яку йдеться у його клопотанні від 10 квітня 2017 року.
Оскільки з матеріалів справи неможливо встановити факт перебування в користуванні третіх осіб земельної ділянки, про яку йдеться в клопотанні позивача від 10 квітня 2017 року, суд не має правових підстав для зобов'язання відповідача надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на відстані 500 м. на Північний Захід від околиці села Бушеве Рокитнянського району Київської області, суд, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 квітня 2017 року, зареєстровану в Головному управлінні Держгеокадастру у Київській області 12 квітня 2017 року за № Б-11202/0/5-17.
Що стосується клопотання позивача про зобов'язання відповідача надати суду звіт про виконання ним судового рішення, то суд не вважає за доцільне задовольнити таке клопотання з наступних підстав.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною першою статті 382 цього Кодексу суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.
Аналогічний правовий висновок викладений в рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 805/402/18-а та відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для суду при розгляді даної справи.
При цьому, визначальним критерієм при вирішенні питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт є наявність підстав вважати, що він буде ухилятися від його належного та своєчасного виконання.
Однак у позовній заяві позивачем не наведено жодних обґрунтувань щодо достатніх та необхідних підстав для застосування судом частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас, ні обставини, ні правова позиція відповідача з приводу виниклих спірних правовідносин, жодним чином не вказують на те, що рішення суду, постановлене за результатами розгляду справи по суті, після набрання ним законної сили залишиться невиконаним відповідачем або буде ним виконуватися не в розумні строки, або неналежним чином.
Крім того, в разі набрання рішенням суду, ухваленим на користь позивача, законної сили воно буде обов'язковим для виконання відповідачем.
З огляду на це суд не знаходить правових підстав для задоволення клопотання позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в цій справі.
Питання відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з його зверненням до суду з позовом, не вирішується, оскільки позивач як інвалід першої групи, що підтверджується матеріалами справи, звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 03110, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (вул.Серпова, 3/14, місто Київ, 03115, код ЄДРПОУ 39817550) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Київській області (вул.Серпова, 3/14, м.Київ, 03115) стосовно ненадання ОСОБА_1 в місячний строк, передбачений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, відповіді за результатами розгляду його клопотання від 10 квітня 2017 року щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на відстані 500 м. на Північний Захід від околиці села Бушеве Рокитнянського району Київської області.
3. Вийти за межі позовних вимог.
4. Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, про яку йдеться в його клопотанні від 10 квітня 2017 року, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на відстані 500 м. на Північний Захід від околиці села Бушеве Рокитнянського району Київської області.
5. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10 квітня 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зареєстроване в Головному управлінні Держгеокадастру у Київській області 12 квітня 2017 року за № Б-11202/0/5-17 з урахуванням висновків суду.
6. У задоволенні решти вимог позивача відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко