Справа № 357/5784/18
2/357/2517/18
Категорія 51
11 жовтня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Цуранова А. Ю. ,
при секретарі - Солом'яна Л. М.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Білоцерківської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав,
В травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із зазначеною вище позовною заявою, в якій посилаючись на ст. 164 СК України просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В обґрунтування позову вказувала, що на її повному утриманні перебуває малолітній онук ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_1. Мати хлопчика померла. В зв'язку з ухиленням відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню сина, а саме: не цікавиться його життям, не приймає участі у його вихованні та розвитку, відмовляється оформити синові пенсію по втраті годувальника та не надає матеріальної допомоги на його утримання, позивач вимушена була звернутися до суду з даним позовом.
20.07.2018 року судом відкрито провадження в даній справі та призначено розгляд справи з викликом учасників справи.
Учасники судового розгляду в судове засідання не з'явились.
Позивач ОСОБА_1 в поданій заяві від 11.10.2018 року позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила розглянути справу без її участі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 повторно не з'явився в судове засідання, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, тому зі згоди позивача суд вважає за можливе провести по справі заочний розгляд відповідно до ст. 280 ЦПК України.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином,
В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області 28.08.2012 року народився ОСОБА_3, про що 26.09.2012 року складено відповідний актовий запис та відповідно до якого батьками являються ОСОБА_2 та ОСОБА_4.
ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4 померла, про що 14.08.2017 року складено відповідний актовий запис № 27. Наведене вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого виконавчим комітетом Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_3 став проживати разом з бабусею ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2.
Батько ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні сина, не цікавиться його здоров'ям та матеріальним забезпеченням, що вбачається з копій наданих доказів, а саме: довідки від 07.02.2018 року № 165 виданої Фурсівською сільською радою Білоцерківського району Київської області, довідки дошкільного закладу «Сніжинка» від 08.02.2018 року № 2, акту обстеження житла на встановлення факту проживання/не проживання громадян від 07.02.2018 року та довідки медичної амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 12 від 06.02.2018 року.
11.04.2018 року Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради складено висновок № 1289/1-7, яким орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітнього сина ОСОБА_3 та таким, що відповідає інтересам дитини.
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
При розгляді справи про позбавлення батьківських прав суд виходить з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України; ЗУ "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 р., Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р. Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з частинами першою, другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готування її до самостійного життя.
Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Однією з підстав позбавлення батьківських прав, передбачених ст.164 СК України, є ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно роз'яснень п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них, а також повно і всебічно досліджувати обставини справи, оскільки, позбавлення батьківських прав - це крайній захід впливу на недобросовісних батьків.
Відповідно до п. 15 Постанови позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН "Про права дитини" в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Згідно ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
На виконання вимог закону, 11.04.2018 року органом опіки та піклування Білоцерківської міської ради Київської області надано висновок № 1289/1-7 щодо розв'язання спору про позбавлення батьківських прав, відповідно до якого доцільним є позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо його малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Висновок обґрунтований тим, що ОСОБА_2 свідомо самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до сина, більше двох років ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не цікавиться його життям.
Як роз'яснив Верховний Суд України в Узагальненні «Практика розгляду судами справ, пов'язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми» від 11 грудня 2008 року, при розгляді справ про позбавлення батьківських прав для встановлення обставин справи суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, обов'язково здійснювати необхідні дії для залучення відповідача у справі та з'ясування його позиції та обґрунтувань.
Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 7 грудня 2006 року у справі "Хант проти України").
Разом з цим, відповідач ОСОБА_2 на засідання комісії з питань захисту прав дитини та судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку.
Таким чином, сукупність зібраних по справі доказів свідчить про те, що відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, а саме: не піклується про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує необхідного догляду, харчування, медичного догляду та лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, тому суд дійшов висновку, що в інтересах дитини необхіднім є позбавлення батьківських прав відповідача.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача належить стягнути сплачений позивачем судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 263-265, 273, 282, 284 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 (адреса: індекс 09150, АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (адреса: індекс 09100, АДРЕСА_4, інші дані матеріали справи не містять) про позбавлення батьківських прав - задовольнити. повністю.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704,80 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя:А. Ю. Цуранов