Справа № 352/2108/18
Провадження № 1-кп/352/275/18
18 жовтня 2018 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2
сторони кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_3
обвинувачений ОСОБА_4
захисник обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Тисменицького районного суду, матеріали кримінального провадження №12018090000000578 від 21.07.2018 р. про обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-
В провадження Тисменицького районного суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 23 липня 2018 р. слідчим суддею Івано-Франківського міського суду ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18.09.2018 року.
17 вересня 2018 р. слідчим суддею Івано-Франківського міського суду ОСОБА_7 обвинуваченому ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18.10.2018 року, виключно в межах строку досудового розслідування.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні заявили клопотання про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Просили обрати обвинуваченому більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилаючись на те, що у нього на утриманні є неповнолітня дитина та минули ризики, які були враховані при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачені ст. 177 КПК України. Потерпілий претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_4 немає за фактом спричинення йому тілесних ушкоджень, які мали місце 20.07.2018 року. Обставини щодо впливу обвинуваченого на свідків чи потерпілого відпали.
Прокурор прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення клопотання, так, як відпали всі ризики, які були враховані при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вислухавши думку учасників процесу щодо заявленого обвинуваченим та його захисником клопотання, суд приходить до висновку, про можливість задоволення клопотання з наступних підстав.
Згідно вимог ст. ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотання суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження питання тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:
- тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;
- у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні.
Під час розгляду клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 про обрання більш м'якого запобіжного заходу, судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту для запобігання вищезазначених ризиків, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання, а саме те, що у нього на утриманні є неповнолітня дитина, минули ризики, які були враховані при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачені ст. 177 КПК України, потерпілий претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_4 за фактом спричинення йому тілесних ушкоджень, які мали місце 20.07.2018 року немає.
Отже, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги наявність постійного місця проживання обвинуваченого, а також те, що сторона обвинувачення не заперечувала проти задоволення клопотання, суд вважає за можливе обрати обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених не нього зобов'язань.
Враховуючи вказані обставини суд приходить до переконання, що такий запобіжний захід, як домашній арешт забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час судового розгляду кримінального провадження.
Строк дії ухвали про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту не може перевищувати двох місяців.
Керуючись ст. 314-316 КПК України, суд -
Клопотання захисника обвинуваченого та обвинуваченого - задоволити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_4 міру запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Застосувати у відношенні ОСОБА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді цілодобово домашнього арешту без застосуванням електронного засобу контролю.
Покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- заборонити ОСОБА_4 залишати своє фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово;
- за першим викликом чи вимогою з'являтися до суду.
Встановити строк домашнього арешту ОСОБА_4 до 16 грудня 2018р. включно.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання Тисменицькому ВП ГУНП в Івано-Франківській області (вул. Костя Левицького, 4, м. Тисмениця) за місцем проживання обвинуваченого.
Тисменицькому ВП ГУНП в Івано-Франківській області негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, і повідомити про це суд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1