Іменем України
17 жовтня 2018 року
м.Київ
справа №446/1799/15-а
адміністративне провадження №К/9901/22652/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Шарапи В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду 20 лютого 2017 року (суддя: Попко Я.С.) у справі №446/1799/15-a за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,
20 грудня 2016 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області) подано апеляційну скаргу на постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 17 листопада 2016 року у справі №446/1799/15-а за ГУ ПФУ у Львівській області до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Львівській області залишено без руху та надано термін протягом п'яти днів з дня отримання її копії для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: оплати судового збору у сумі 80,39 грн.
На виконання означеної ухвали суду позивачем було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, обґрунтоване відсутністю у бюджетах Пенсійного фонду України як на 2016 рік, так і на 2017 рік бюджетних асигнувань на цілі оплати судового збору.
Ухвалою від 20 лютого 2017 року Львівський апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу скаржнику.
Не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду 20 лютого 2017 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. На думку касатора, оскільки ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в період дії редакції Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої Пенсійний фонд України та його органи звільнені від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції безпідставно вимагав від нього сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав до задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
За правилами частини 6 статті 187 КАС України (тут та далі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Частиною 3 статті 189 КАС України визначено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
За приписами п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що обмежене фінансування або ж несвоєчасне перерахування коштів з Державного бюджету державній установі, яка діє як суб'єкт владних повноважень, на думку суду, не може бути підставою для звільнення від сплати судового збору. Крім того, вказав, що зміни до Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), відповідно до яких органи ПФУ звільнено від сплати судового збору, набрали чинності 01 січня 2017 року, у той час як апеляційну скаргу ГУ ПФУ подало 20 грудня 2016 року.
Верховний Суд погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Станом на час звернення з апеляційною скаргою Закон № 3674-VI не передбачав пільг щодо сплати судового збору для органів Пенсійного фонду.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1 рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Такою подією в даному випадку є подання апеляційної скарги ГУПФУ у Львівській області, відбулася вона 20.12.2016, тобто під час дії редакції Закону № 3674-VI, яка не передбачала звільнення від сплати судового збору для органів Пенсійного фонду.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що оскільки апеляційна скарга ГУ ПФУ подана до суду 20 грудня 2016 року, тобто на час дії редакції Закону № 3674-VI, яке не відносила органи Пенсійного фонду до кола осіб, звільнених від сплати судового збору,а також враховуючи принцип дії закону в часі, - застосуванню підлягає той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого настали/мали місце події (факти).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги та, як наслідок, правомірно повернув апеляційну скаргу заявнику.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, - що не спростовують доводи касаційної скарги.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду 20 лютого 2017 року у справі №446/1799/15-a - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
В.М. Шарапа