Іменем України
17 жовтня 2018 року
Київ
справа №510/1569/16-а
адміністративне провадження №К/9901/16594/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргуОдеської митниці Державної фіскальної служби
на ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року (суддя: І.П. Косцова)
у справі№ 510/1569/16-а
за позовомОСОБА_2
доОдеської митниці Державної фіскальної служби
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет споруголовний державний інспектор шостого відділу аналітично-пошукової роботи управління боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці Державної фіскальної служби Агєєв Юрій Вікторович
провизнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Одеської митниці Державної фіскальної служби у справі про порушення митних правил № 0558/50000/16 від 07 вересня 2016 року, якою позивача було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено штраф у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 845663,91 грн., а провадження у справі закрити.
Постановою Ренійського районного суду Одеської області від 24 березня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про порушення митних правил № 0558/50000/16, винесену 07 вересня 2016 року, т.в.о. заступника начальника Одеської митниці ДФС Єзеровим А.А., якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено штраф у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 845663,91 грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за вчинення порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України закрито.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі - КАС України), оскільки до неї не додано документ про сплату судового збору та встановлено строк тривалістю 30 днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків скарги.
27 вересня 2017 року відповідач направив на адресу апеляційного суду клопотання з проханням не повертати його апеляційну скаргу з підстав оскарження ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху в касаційному порядку.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року у зв'язку із невиконанням ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апеляційну скаргу повернуто заявникові.
Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив з того, що, по-перше, приписи КАС України не передбачають можливості задоволення поданого відповідачем клопотання, а, по-друге ним не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, відтак наявні підстави для повернення апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій від 21 серпня 2017 року, Одеська митниця Державної фіскальної служби подала касаційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині нарахування суми судового збору та ухвалити нове судове рішення з визначенням розміру судового збору, який має сплатити Одеська митниця Державної фіскальної служби при поданні апеляційної скарги на постанову Ренійського районного суду Одеської області від 24 березня 2017 року відповідно до Закону України «Про судовий збір».
Доводи відповідача про порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права обґрунтовані посиланням на те, що при поданні адміністративного позову позивачем була вказана немайнова вимога - скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Від позивача відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (у редакції Закону, чинній на час подання апеляційної скарги, далі Закон № 3674-VI) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору (преамбула Закону).
За статтями 1, 2 цього Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частина друга статті 3 цього ж Закону містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Отже, сплата судового збору за подання скарг до суду є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Згідно з частиною першою статті 458 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до статті 487 Митного кодексу України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил визначається статтею 529 Митного кодексу України.
Постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України (частина п'ята стаття 529 Митного кодексу України).
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 288 КУпАП (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
У частині четвертій статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Отже, відповідно до положень статті 529 Митного кодексу України у поєднанні із частиною четвертою статті 288 цього Кодексу, у разі прийняття уповноваженим органом державної влади чи його посадовою особою постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення порушення митних правил, суб'єкти, яким цим Кодексом надано право оскарження, можуть її оскаржити і звільняються від сплати платежу, який має справлятися, зокрема за подання позовної заяви, скарги до суду.
На час виникнення спірних правовідносин за звернення до суду у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління сплачують інший вид платежу - судовий збір, правові засади справляння якого, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, як зазначено вище, встановлені Законом № 3674-VI.
Відповідно до положень статей 3, 4, 5 цього Закону серед осіб, які мають сплачувати судовий збір або мають пільги щодо його сплати, та об'єктів справляння судового збору немає таких, які би мали його сплачувати за подання заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, та які би постанову про адміністративне правопорушення відносили до об'єктів справляння судового збору. У взаємозв'язку із статтею 288 КУпАП Закон № 3674-VI не визначав і не визначає об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок його сплати за подання апеляційної чи касаційної скарг на рішення адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Отже, за системного, цільового та нормативного підходу до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Суд вважає, що у справах про оскарження постанов у справах про порушення митних правил у розумінні положень статей 487, 529 Митного кодексу України, статей 287, 288 КУпАП, статей 2, 3, 4 Закону № 3674-VI позивач звільняється від сплати судового збору. Митний кодекс України дає вичерпний перелік осіб, які можуть мати статус позивача у справах про порушення митних правил і на цій підставі не повинні сплачувати судовий збір при зверненні до суду першої інстанції.
У випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач вправі оскаржити його в апеляційному порядку. Однаковою мірою це стосується й відповідача у спірних правовідносинах, оскільки він як рівноправна сторона в адміністративній справі також має право на апеляційне/касаційне оскарження судового рішення.
Необхідними умовами для обчислення та сплати судового збору за подання апеляційної/касаційної скарги у цій категорії справ є встановлення і віднесення предмета оскарження до об'єктів справляння судового збору; ставка цього платежу, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Розгляд позовної заяви на постанову про порушення митних правил провадиться з урахуванням положень статей 287, 288 КУпАП, які передбачають звільнення від сплати платежу за судовий перегляд цих рішень. Норми Закону № 3674-VI не містять положень щодо підстав, умов, розміру та порядку сплати судового збору за подання позовної заяви на постанову про порушення митних правил, а відтак і за подання апеляційної/касаційної скарги.
У зв'язку з цим за подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення суду у справі про оскарження постанови про порушення митних правил судовий збір у поряду і розмірах, встановлених Законом № 3674-VI, сплаті не підлягає.
Відтак ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби задовольнити частково.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року скасувати, а справу направити до Одеського апеляційного адміністративного суду для продовження її розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
........................
........................
...........................
В.П.Юрченко
І.А.Васильєва
С.С.Пасічник
Судді Верховного Суду