Іменем України
18 жовтня 2018 року
м. Київ
справа №821/900/16
адміністративне провадження №К/9901/10577/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Анцупова Т.О., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10.08.2016р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016р. у справі за його позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У червні 2016р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
-зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк», провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В. включити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1 до реєстру акцептованих кредиторів за вимогою вкладників фізичних осіб, які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, у розмірі 17000,16 дол. США (еквівалент за курсом НБУ на момент початку ліквідації Банку 359 383,38 грн.);
-зобов'язати виконавчу дирекцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни до реєстру акцептованих кредиторів АТ «Дельта Банк» з включенням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1 до реєстру акцептованих кредиторів за вимогою вкладників фізичних осіб, які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, у розмірі 17000,16 дол. США (еквівалент за курсом НБУ на момент початку ліквідації Банку 359 383,38 грн.).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що кредитори банку мали можливість заявити свої вимоги до банку з 08.10.2015р. по 09.11.2015р. Він працює моряком та перебував у мореплаванні, у зв'язку з чим не міг своєчасно звернутися до Фонду. 20.04.2016р. його представник звернувся до відповідача та 28.04.2016р. отримав відповідь, в якій зазначено, що грошові кошти ОСОБА_1 перевищують гарантовану суму відшкодування Фондом, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню не підлягають, вважаються погашеними відповідно до ст. ст. 45, 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10.08.2016р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016р., у задоволенні позову відмовлено.
З такими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що відповідач порушує його право на включення до акцептованого реєстру кредиторів; така відмова є незаконною, оскільки позбавляє його власних коштів, які він зберігав на рахунку в АТ «Дельта Банк». Водночас відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Заперечуючи проти касаційної скарги відповідач просив у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Посилався на те, що суди повно та всебічно розглянули справу і ухвалили законні, обґрунтовані рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.10.2013р. між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено договір №005-21504-301013 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів.
Постановою правління Національного банку України від 02.03.2015р. №150 прийнято рішення про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від 02.03.2015р. №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» з 03.03.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 08.04.2015р. №71 тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» запроваджено на шість місяців - з 03.03.2015р. по 02.09.2015р. включно, а наступним рішенням від 03.08.2015р. №147 - строк здійснення тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» продовжено по 02.10.2015р. включно.
02.10.2015р. на підставі постанови Правління Національного банку Україні №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Дельта Банк», виконавчою дирекцією Фонду 02.10.2015р. прийнято рішення №181 «Про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку, відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В., строком на 2 роки з 05.10.2015р. до 04.10.2017р. включно.
Уповноважена особа Фонду припинила приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» в газеті Голос України №187 (6191) від 08.10.2015р.
20.04.2016р. позивач звернувся з вимогами до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ліквідацію АТ «Дельта Банк».
Листом від 28.04.2016р. вих.№05 3275529 відповідач повідомив позивача, що ним вже отримано виплати за вкладами в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом. Кошти, про які йдеться у його зверненні до Банку є кредиторськими вимогами до Банку та можуть пред'являтись в межах ліквідаційної процедури і підлягають задоволенню у порядку черговості, визначеній ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до ч. 1 ст. 49 зазначеного Закону Фонд припинив приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч. 2 статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, які надійшли після закінчення цього строку вважаються погашеними. Оскільки він не заявив до Банку свої кредиторські вимоги у встановлені законом строки, Банк не має правових підстав для їх задоволення.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» чітко встановлені умови включення особи до реєстру кредиторів Банку що знаходиться в процедурі ліквідації, зокрема особа з кредиторськими вимогами повинна була звернутися до Фонду з відповідною заявою в чітко встановлений законом термін. Враховуючи, що на підтвердження своїх доводів щодо перебування у мореплаванні, та у зв'язку з чим не можливості звернення до відповідача з вимогами у встановлений законом строк, позивачем доказів не надано, суди дійшли висновку, що дії відповідача щодо не включення позивача до реєстру акцептованих кредиторів є правомірними.
Розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв'язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебувала справа №826/7532/16 з аналогічними правовідносинами, а саме: позивач - фізична особа вкладник банку; відповідачі - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії; предмет позову - зобов'язання Уповноважену особу Фонду внести зміни та включити кредиторські вимоги ОСОБА_5 у розмірі 4562668,22 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВіЕйБі Банк", зобов'язання Фонд затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВіЕйБі Банк" щодо внесення кредиторських вимог ОСОБА_5 у розмірі 4562668,22 грн.
Вирішуючи зазначений спір Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.04.2018р. дійшла наступного правового висновку.
Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI (далі - Закон №4452-VI) за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна банку.
Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені у п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону №4452-VI.
Повноваження Фонду як ліквідатора, що закріплені у ч. 1 ст. 48 Закону № 4452-VI, збігаються за змістом із повноваженнями розпорядника майна у справі про банкрутство, які закріплені у ч. 3, 5 ст. 22 Закону України від 14.05.1992 №2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон №2343-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів. У четвертій черзі задовольняються грошові вимоги щодо вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.
На підставі викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладених між банком і фізичною особою договорів, уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники сторони договірних відносин.
Зазначене дає підстави стверджувати, що спір в цій справі не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить до цивільної юрисдикції.
Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть та суб'єктний склад спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
За правилами частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до частини 6 зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У справі, що розглядається, предметом позову є спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
За таких обставин, беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у цій категорії справ, колегія суддів дійшла висновку, що спір в цій справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить до цивільної юрисдикції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Керуючись ст. 345, 354 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10.08.2016р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016р. - скасувати.
Провадження у справі №821/900/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про зобов'язання вчинити дії, - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Т.О. Анцупова
В.М. Кравчук