Іменем України
Київ
16 жовтня 2018 року
справа №810/4344/16
адміністративне провадження №К/9901/36314/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду у складі судді Брагіної О.Є. від 24 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у складі суддів Беспалова О.О., Грибан І.О., Сорочко Є.О. у справі №810/4344/16 за позовом ОСОБА_1 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
27 грудня 2016 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 червня 2014 року №2161611, з мотивів безпідставності його прийняття.
24 березня 2017 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, закрито провадження в адміністративній справі за позовом позивача до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 червня 2014 року №216611.
Правовою підставою такого процесуального рішення суди попередніх інстанцій визначили положення пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), за якою суд закриває провадження по справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
13 липня 2017 року позивачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій вона, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у справі №810/4344/16 і направити справу до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на різні підстави заявленого нею позову у цій справі та у справі №810/7208/14, що на її думку обумовлює порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
20 липня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та зазначено про витребування справи № 810/4344/16 з Київського окружного адміністративного суду, фактично справа із суду першої інстанції витребувана не була.
12 березня 2018 року матеріали касаційного провадження К/9901/36314/18 передані до Верховного Суду.
14 березня 2018 року матеріали касаційного провадження К/9901/36314/18 прийнятті Судом до свого провадження та витребувано справу № 810/4344/16 з Київського окружного адміністративного суду.
22 березня 2018 року справа № 810/4344/16 надійшла до Верховного Суду.
Заперечення або відзив від податкового органу до Суду на касаційну скаргу позивача не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили при постановленні оскаржуваної ухвали, що вказані позовні вимоги позивача уже були предметом розгляду справи № 810/7208/14, пославшись на те, що 15 січня 2015 року Київським окружним адміністративним судом ухвалена постанова, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року, про відмову у задоволенні позовних вимог позивача до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 18 червня 2014 р. № 216511, яким позивачу, як платнику податку визначено до сплати податкове зобов'язання за платежем - земельний податок у розмірі 55 886,07 грн. код 13050300 (справа № 810/7208/14).
Судами попередніх інстанцій встановлена тотожність предмету позову у справі № 810/7208/14 та справі №810/4344/16, шляхом доведення податковим органом технічної описки у номері податкового повідомлення-рішення, що було предметом розгляду справи № 810/7208/14. При цьому доказів виправлення такої помилки матеріали справи не утримують, разом із тим позивач цю обставину не спростовує.
Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовані положення діючої на час ухвалення судового рішення норми пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою суд закриває провадження по справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами, висновуючись виключно на предметі двох позовів та складі учасників (сторін).
Суд вважає, що спір характеризується предметом і підставами, які складають його сутність, зокрема статтею 137 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на час постановлення ухвал, які є предметом касаційного перегляду до 15 грудня 2017 року та статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції що діє з 15 грудня 2017 року встановлені правила зміни підстав або предмету адміністративного позову.
Суди попередніх інстанцій підстави двох позовів не аналізували взагалі зазначивши виключно про тотожність спору. Відсутність аналізу предметів розгляду у двох справах, вказує на передчасність вирішення процесуального питання про закриття провадження у справі.
Ґрунтовний аналіз наведений судом першої інстанції в ухвалі щодо дотримання принципу правової визначеності є важливим при розгляді справ, однак будь-які застереження наведені у рішеннях ЕСПЛ не позбавляють права особи на оцінку її доводів судом.
Щодо тотожності предметів позовів, Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні два оригінали позову які вказують на те, що позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення податкового органу від 18 червня 2014 року №2161611, яким визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку у розмірі 55886 грн. 70 коп., з наведенням того, що копія цього рішення, як акту індивідуальної дії, є додатком п'ять до позову.
Суд визнає, що в матеріалах справи оригінал або копія податкового повідомлення-рішення податкового органу від 18 червня 2014 року №2161611 відсутні. Долучена до матеріалів справи світлокопія корінця податкового повідомлення - рішення, є неможливою для читання та не утримує в собі всю необхідну інформації для встановлення тотожності предметів двох позовів (аркуш справи 35).
Суд зазначає, що жоден документ, долучений до матеріалів справи не відповідає вимогам належності письмових доказів встановлених процесуальним законом, в межах якого вирішується справа, крім ордера адвоката (арк. справи 66).
Суд визнає, наявними підстави для скасування судових рішень постановлених судами попередніх інстанцій та направлення справи для продовження розгляду з огляду на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено зібрані у справі докази та встановлені обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у справі №810/4344/16 скасувати.
Справу №810/4344/16 направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.А.Гончарова
І.Я.Олендер