17 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4705/18
Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Яковенка М.М.
суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.
секретарі судового засідання: Жданюк Г.О.
за участі представників:
позивача Іванова Г.С.
3-ї особи Феленко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року про закриття провадження по справі № 820/4705/18 (головуючий І інстанції: Зоркіна Ю.В.),
Позивач звернувся з позовом в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області Проскуріна Едуарда Георгійовича № 20338560 від 27.03.2015 року про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 9054758 від 06.06.2007 року);
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Харківською міського управління юстиції Харківської області Лагутіної Світлани Василівни № 20445751 від 01.04.2015 року про державну реєстрацію припинення іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 9054727 від 06.06.2007 року);
зобов'язати Департамент реєстрації Харківської міської ради внести в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації припинення обтяження від 27.03.2015 року, який внесено державним реєстратором Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області Проскуріним Едуардом Георгійовичем (вид обтяження - заборона на нерухоме майно, номер запису про обтяження: 9054758. зареєстровано 06.06.2007 року);
зобов'язати Департамент реєстрації Харківської міської ради внести в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації припинення іпотеки від 01.04.2015 року, який внесено державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Харківської області Лагутіною Світланою Василівною (номер запису про іпотеку: 9054727. зареєстровано 06.06.2007 року); стягнути з Відповідачів на користь АТ "Дельта Банк" (код ЄДРГІОУ 34047020. р/р 32078115901026 в Національному банку України, МФО 300001) сплачений судовий збір у розмірі 3524 грн.
17 серпня 2018 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України закрито провадження у справі з огляду на те, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та роз'яснено позивачу, що зазначений спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, пославшись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, яке прийняте з порушенням норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт наголошує на тому, що спірні правовідносини виникли з порушень реалізації Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», та вимоги позивача ґрунтуються на протиправності прийнятих таких рішень відповідачами, як суб'єкта владних повноважень, спір є публічно-правовим, тому спір повинен вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.
Представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі. Вказав на наявності постанови Великої Палати Верховного Суду, якою надано правові висновки щодо спірних правовідносин в межах іншої справи але за подібних правовідносин.
Представник третьої особи заперечував проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, хоча повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи. Неявка в судове засіданні цих сторін. Явка яких обов'язковою не визнавалась не є перешкодою для розгляду, вирішення та прийняття рішення за наслідками розгляду справи щодо спірного процесуального питання з питань підсудності.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, що 06.06.2007 року між третьою особою та ВАТ «Кредитпромбанк» укладений кредитний договір № 0709/29/07-С, в якості забезпечення виконання за яким накладена заборона відчуження предмету іпотеки: квартири. Вказана заборона зареєстрована 06.06.2007 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та зареєстрована іпотека в Державному реєстрі іпотек.
Відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги від 26.06.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за номером 1441, між ПАТ « Кредитпромбанк» та АТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитним договором № 0709/29/07 -С від 06.06.2007 року з усіма забезпечувальними договорами, в тому числі за іпотечним договором № 0709/29/І1/07-С від 06.06.2007 року перейшли до позивача.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єкті нерухомого майна № 111112289 від 19.01.2018 року встановлено, що 27.03.2015 року зареєстровано припинення обтяження-заборони на нерухоме майно(номер запису про обтяження 9054758, дата держреєстрації 06.06.2007 ) на підставі листа № 47-1611-03 від 25.03.2015 року, виданого ПАТ «Кредитбанк» та 01.04.2015 року зареєстровано припинення іпотеки (номер запису про іпотеку 9054727, дата держреєстрації 06.0.62007 ) без зазначення підстави вилучення.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 22.03.2016 року у справі 2/638/1841/16 (провадження 638/12875/15-ц) позовні вимоги позивача до третьої особи про звернення стягнення на предмет іпотеки: квартири № 106, по вул. Чичибабіна,1, у м. Харкові, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки залишено без задоволення. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16.05.2016 року рішення залишено без змін.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції висновувався на тому, що спір склався з приводу виникнення та припинення права вимоги позивача за вказаним об'єктом нерухомого майна: квартиру № 106, по вул.. Чичибабіна,1, у м. Харкові та 2) з приводу виконання зобов'язань третьої особи за іпотечним договором № 0709/29/І1/07-С від 06.06.2007 року. У даному конкретному випадку спір не підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства, оскільки первісною причиною виникнення спору є стан виконання третьою особою зобов'язань за кредитним/іпотечним договором та факт існування у позивача права вимоги за цим об'єктом чи припинення цього права.
Здійснюючи апеляційний перегляд та надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності закриття провадження з огляду на наступне.
Згідно з п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» № 1952-IV.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина друга статті 3 Закону № 1952-IV).
Правовий статус і компетенція державного реєстратора прав та їх обтяжень визначені статтею 9 Закону № 1952-IV. За приписами пунктів 1, 2, 8 частини другої цієї статті державний реєстратор, зокрема:
- встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;
- приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;
- у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (частина четверта статті 15 Закону № 1952-IV).
Основні критерії відповідності та приналежності позовних вимог до розгляду за правилами адміністративного судочинства, визначені положеннями ч.1 ст.2, п.2 ст.4, ч.1 ст..19 КАС України.
При чому відповідно до правого змісту ч.3 ст.19 КАС України, адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які мають похідну складову вимог, що виникає з приватноправового спору, та може підлягати розгляду в порядку іншого судочинства.
В даному випадку, позивачем не заявлялись позовні вимоги, що виникають з приватноправового спору.
За правилами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 19 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Закриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції виходив із того, що спірні правовідносини між Позивачем та держреєстраторами виникли у зв'язку із захистом права власності на майно, яке виникло на підставі договірних правовідносин.
З таким висновком не можна погодитись, оскільки виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди, як і її дійсності, не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду із цим позовом та предметом перевірки у цій справі.
Позовні вимоги ґрунтуються на протиправності дій та прийнятих рішень держреєстраторів, як суб'єкта, наділеного Законом № 1952-IV владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію обтяження прав, у зв'язку з невиконанням ним обов'язку щодо перевірки поданих для цього документів та наявності у особи, яка звернулася за державною реєстрацією припинення обтяження, повноважень на подання відповідної заяви.
При цьому позивач не порушував перед судом цивільно-правові питання.
Тобто у цій справі спір про цивільне право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державних реєстраторів, які у межах спірних відносин діють як суб'єкти владних повноважень.
Колегія суддів відхиляє доводи представника третьої особи про неможливість розгляду адміністративним судом цього спору в силу частини третьої статті 19 чинного КАС України оскільки наявне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 22.03.2016 року у справі №2/638/1841/16 (провадження 638/12875/15-ц) яким позовні вимоги позивача до третьої особи про звернення стягнення на предмет іпотеки : квартири № 106, по вул. Чичибабіна,1 , у м. Харкові, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки залишено без задоволення.
Оцінка правомірності державної реєстрації припинення обтяження на квартиру цим судом не здійснювалась, його рішення не містить висновків щодо законності, чи навпаки, оскаржуваного у цій справі рішення державних реєстраторів та пов'язаних з цим реєстраційних дій.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Суд першої інстанції належним чином не визначив характер спору, предмет та підстави заявлених вимог, унаслідок чого дійшов передчасного та помилкового висновку щодо належності спору до юрисдикції цивільного суду.
З огляду на положення ч.5 ст.242 КАС України, при наданні оцінці спірним правовідносинам, колегія суддів також враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справа № 808/8972/15 (провадження № 11-178апп18).
В межах цієї справи, вбачається повна співідповідність та однотипність характеру спірних правовідносин, яким надавалась оцінка Верховним Судом в межах справи №808/8972/15 щодо юрисдикційної підсудності.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції внаслідок надання невірної правової оцінки спірним правовідносинам, що призвело до порушень норм процесуального законодавства та дійшов безпідставного висновку щодо наявності підстав для закриття провадження в адміністративній справі, що є підставою для скасування спірної ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.242, 294, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року про закриття провадження по справі № 820/4705/18- задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року про закриття провадження по справі № 820/4705/18 - скасувати, а справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст складений 18.10.2018 року.
Головуючий суддя (підпис)М.М. Яковенко
Судді(підпис) (підпис) О.П. Лях М.І. Старосуд