П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 жовтня 2018 р.м. ОдесаСправа № 766/4898/18
Категорія: 3 Головуючий в 1 інстанції: Майдан С.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Коваля М.П.
За участю: секретаря - Недашковської Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонського об'єднаного міського військового комісаріату на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 травня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонського об'єднаного міського військового комісаріату про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати постанову Херсонського об'єднаного міського військового комісаріату від 14.03.2018 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП.
В обґрунтування позову зазначено, що висновки військового комісаріату про порушення позивачем вимог законодавства щодо проходження медичного огляду є необґрунтованими та не відповідають дійсності, а отже накладення адміністративного стягнення відбулось безпідставно, у зв'язку із чим оскаржувана постанова має бути скасована.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 29 травня 2018 року адміністративний позов задоволено. Суд поновив ОСОБА_1 строк на оскарження постанови від 14.03.2018 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП, винесену Херсонським об'єднаним міським військовим комісаріатом. Скасував постанову від 14.03.2018 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП, винесену Херсонським об'єднаним міським військовим комісаріатом.
В апеляційній скарзі Херсонський об'єднаний міський військовий комісаріат, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 від 14.03.2018 року накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Згідно вказаної постанови, позивач повторно протягом року відмовився від проходження медичного огляду військово-лікарської комісії, чим порушив вимоги ч.ч. 3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п. 1 Додатку 1 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 року №921.
Зазначені обставини стали підставою для висновків про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою, посилаючись на її безпідставність, необґрунтованість і невідповідність чинному законодавству, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного стягнення та не підтвердження належними і допустимими доказами факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, у зв'язку із чим вбачав всі обставини для скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів висновки суду першої інстанції вважає правильними, проте вони не у повній мірі відповідають нормам процесуального права, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно із ч. 3 вказаної статті Закону військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 10 ст. 1 Закону України від 25.03.1992 року №2232-XII визначено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату.
Наведені положення Закону кореспондуються із приписами п. 1 Додатку 1 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 07.12.2016 року №921.
Таким чином, обов'язок виконання правил щодо проходження особою медичного огляду виникає з моменту відповідного повідомлення (виклику) районного (міського) військового комісаріату чи згідно рішення комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату.
Як вірно встановив суд першої інстанції матеріали справи не містять відомостей про повідомлення (виклик) військовим комісаріатом в установленому порядку позивача для проходження медичного огляду, а також про прийняття комісією військового комісаріату рішення щодо проходження позивачем такого огляду.
Доводів щодо наявності зазначених обставин не наводить відповідач і у відзиві на позову заяву, а також в апеляційній скарзі.
Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що не підтвердження обставин про належне сповіщення позивача про виконання військового обов'язку не може свідчити про правомірність висновків відповідача щодо допущення порушень вищенаведених правил Закону.
Колегія суддів вважає, що зазначені обставини в силу ст. 280 КУпАП є ґрунтовними для вирішення питання про притягнення особи до відповідальності і є такими, що свідчать про відсутність з боку позивача винних дій, що призвели до не виконання вимоги комісара та виникнення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 210 КУпАП порушення військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушення порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та професійно-технічних навчальних закладах - тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті або частиною першою статті 211 цього Кодексу, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Водночас, з огляду на те, що матеріали справи не містять відомостей про належне сповіщення позивача щодо виконання військового обов'язку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбулось необґрунтовано, без належної оцінки обставин, що мають значення для справи, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Разом з цим, колегія суддів враховує те, що за приписами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд у разі скасування рішення суб'єкта владних повноважень має закрити справу про адміністративне правопорушення.
Також, слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Проаналізувавши наведені норми, колегія суддів вважає, що відсутність у рішенні суду першої інстанції висновку про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не є порушенням правил адміністративного процесуального законодавства, яке призвело до неправильного вирішення справи та свідчить про наявність обставин для скасування судового рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України рішення суду підлягає зміні шляхом доповнення її резолютивної частини.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Херсонського об'єднаного міського військового комісаріату - задовольнити частково.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 травня 2018 року - змінити, доповнивши її резолютивну частину абзацом наступного змісту: «Справу про адміністративне правопорушення - закрити.».
В іншій частині судове рішення - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено та підписано 18.10.2018 року.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
М.П. Коваль