Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 жовтня 2018 р. Справа№0540/8456/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Нікольської районної державної адміністрації про визнання протиправною відмови у призначенні допомоги при народженні дитини, зобов'язання призначити та здійснити виплату допомоги при народженні дитини,
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Нікольської районної державної адміністрації (далі - Відповідач) про визнання протиправною відмови у призначенні допомоги при народженні дитини, зобов'язання призначити та здійснити виплату допомоги при народженні дитини.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що 07 вересня 2015 року вона народила доньку ОСОБА_2, на підставі чого звернулася за отриманням соціальної допомоги при народженні дитини як внутрішньо переміщена особа до Відповідача, де 22.07.2016 року їй було призначено вказану допомогу. Згодом Позивачу було відмовлено в призначенні допомоги при народженні дитини, за результатами проведеної перевірки та встановлення факту відсутності Позивача за фактичним місцем проживання. Просить суд:
- визнати протиправною відмову Відповідача у призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1;
- зобов'язати Відповідача призначити та здійснити виплату Позивачу допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Ухвалою суду від 12 вересня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 0540/8456/18-а в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належними чином.
Згідно відзиву на адміністративний позов, наданого Відповідачем до суду, на підставі п.13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи. У лютому 2017 року управлінням була проведена додаткова перевірка, в ході якої встановлено факт відсутності Позивача за вказаною в довідці адресою. З 01.03.2017 року виплата допомоги Позивачці була припинена. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не зявилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянкою України, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, згідно ст. 43 КАС України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Відповідач - Управління соціального захисту населення Нікольської районної державної адміністрації, є суб'єктом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері соціального захисту населення, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
07 вересня 2015 року Позивач народила дитину ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серія І-НО № 689292, виданим 23 вересня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новогродівського міського управління юстиції у Донецькій області.
14 липня 2016 року Позивач та її дитина були взяті на облік внутрішньо переміщених осіб Відповідачем, фактичне місце проживання: 87000, Донецька обл., Нікольський р-н, смт. Нікольське, вул. Енгельса, 33, що підтверджується довідками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 14 липня 2016 року.
Після отримання довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи Позивач звернулася до Відповідача для призначення виплати державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2.
Відповідно до листа Відповідача № 07-29/2446 від 23.04.2018 року, рішенням Комісії № 4 від 22.07.2016 року допомога при народженні дитини призначена на період з 01.09.15 по 30.09.2018 рр.
За результатом проведеної перевірки було встановлено факт відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання та рішенням Комісії № 8 від 28.02.2017 року.
Згідно рішення Про скасування довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.02.2018 № 35 відповідно до п.3 ст. 12 Закону України від 20.10.2014 р. №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», допомога при народженні дитини Позивачу зупинена з 01.03.2017 р.
Таким чином, судом встановлено, що Позивач народила сина та отримувала допомогу при народженні дитини до 01 березня 2017 року.
В силу положень частини 2 статті 19 ОСОБА_3 України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади, до яких відноситься і Відповідач) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України.
Статтею 46 ОСОБА_3 України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.
Відповідно до ч.ч. 7, 9 ст.11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.
Пункт 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року (далі - Порядок), містить більш вичерпний перелік підстав припинення виплати допомоги при народженні дитини.
У своїй відповіді Відповідач в обґрунтування правомірності відмови у поновленні виплати допомоги при народженні дитини посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.
Суд не може погодитися з вказаною позицією Відповідача, оскільки з аналізу п. 13 Порядку вбачаються підстави припинення виплати допомоги при народженні дитини, а саме: невиконання батьківських обов'язків, відмова від дитини, передання її на виховання до інтернату чи інших закладів, тощо.
Припинення виплати допомоги при народженні дитини на підставі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи не входить до вказаного вище переліку випадків, відповідно до яких припиняється виплата допомоги при народженні дитини, а тому не може бути підставою для її припинення, оскільки право соціального захисту, гарантовано кожному громадянину ОСОБА_3 України.
Крім того, слід зазначити, що абз. 1 п. 55 розділу "Виплата державної допомоги сім'ям з дітьми" Порядку передбачає, що допомога, яка не отримана вчасно внаслідок невиконання її отримувачами умов, визначених цим Порядком, виплачується за минулий час з моменту призначення, але не більш як за шість місяців з місяця звернення за її одержанням, крім випадків, визначених у абзаці десятому пункту 35 цього Порядку.
Абзацом 2 пункту 35 Порядку передбачено, що призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім'ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень.
Суд вважає, що Позивач та її дитина як громадяни України мають право на соціальний захист від держави, а соціальний захист - це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства. Забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, держава зобов'язується забезпечити дитині захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. Позивач, в сім'ї якої виховується та проживає неповнолітня дитина, має право на державну допомогу, яка надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Суд також вважає, що вини Позивача у не отриманні допомоги при народженні дитини вчасно не має. Позивач виховує дитину та виконує батьківські обов'язки, що не заперечується Відповідачем. Обмежень в часі щодо поновлення виплати допомоги при народженні дитини, припиненої не з вини одержувача, в Законі України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та Тимчасовому порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської областей - не передбачено.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, Відповідач всупереч конституційним гарантіям, без законних підстав, протиправно припинив Позивачу виплату допомоги при народженні дитини, а отже суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Одночасно суд зауважує, що Відповідач призначив Позивачу допомогу при народженні дитини, виплату якої з 01.03.2017 року припинив, отже протиправними слід визнати саме дії Відповідача щодо припинення Позивачу виплати допомоги при народженні дитини з ухваленням рішення про зобов'язання нарахувати та виплатити недоотриману допомогу при народженні дитини, а не відмову в призначенні цієї допомоги.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Судові витрати необхідно розподілити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 255, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) до Управління соціального захисту населення Нікольської районної державної адміністрації (85700, Донецька обл., Нікольський р-н, с. Нікольське, вул. Свободи, 112, код ЄДРПОУ 03197247) про визнання протиправною відмови у призначенні допомоги при народженні дитини, зобов'язання призначити та здійснити виплату допомоги при народженні дитини - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Нікольської районної державної адміністрації щодо припинення з 01.03.2017 року виплати ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Нікольської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману державну допомогу при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Нікольської районної державної адміністрації на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Рішення складене в повному обсязі 17 жовтня 2018 року.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Череповський Є.В.