Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
10 жовтня 2018 р. Справа № 2040/7174/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко О.В.,
при секретарі - Шаталовій Н.В.,
за участі представників:
позивача - ОСОБА_1, відповідача - Крюкової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_3, з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області № 5.0-15 від 13.08.2018 року про накладення на ФО-П ОСОБА_3 стягнень, передбачених п.7 ч.1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з оскаржуваною постановою № 5.0-15 від 13.08.2018 року про накладення на ОСОБА_3 стягнення у розмірі 35 221,14 грн., передбаченого п.7. ч.1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», вважає її протиправною та необґрунтованою, оскільки 14.05.2018 року у відповідності до вимог Закону України «Про туризм» позивач надав на письмову вимогу споживачу, ОСОБА_4, в усній, доступній, наочній формі всю інформацію щодо умов туру, а саме: графік, види і способи забезпечення харчування в готелі під час туристичної подорожі до Туреччини з 18.05.2018 року по 25.05.2018 року. Окрім того, вказана інформація була надана ОСОБА_4 та іншим туристам до укладання договорів та видачі їм туристичних ваучерів 11.05.2018 року. Таким чином, позивачем не порушено п.1 ч.1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, тому оскаржувана постанова ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області № 5.0-15 від 13.08.2018 року про накладення на позивача стягнення, передбаченого п.7 ч.1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" є необґрунтованою та протиправною, а тому підлягає скасуванню у судовому порядку.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2018 року відкрито спрощене провадження по даній справі в порядку, передбаченому ст. 262 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія вказаної ухвали була надіслана та вручена представнику відповідача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
18.09.2018 року (Вх. № 01-26/47765/18) представником відповідача надано до суду відзив на позов (а.с. 62 - 68), в якому він просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог зазначивши, що 21.05.2018 року гр. ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області із заявою, в якій зазначалося, що ФОП ОСОБА_3 порушив його права як споживача та не надав повної та достовірної інформації щодо харчування «все включено» під час придбаної ним та іншими туристами туристичної подорожі до Туреччини у період з 18.05.2018 року по 25.05.2018 року, у зв'язку з чим просив провести перевірку діяльності ФОП ОСОБА_3 За результатами проведеного позапланового державного нагляду (контролю) ФОП ОСОБА_3 було складено акт перевірки № 2115 від 10.08.2018 року та встановлено, що позивач порушив п.1 ч.1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, оскільки не надав на письмову вимогу гр. ОСОБА_4 від 14.05.2018 року необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію щодо туристичної послуги обраного ним та іншими туристами туру до Туреччини з 18.05.2018 року по 25.05.2018 року, яка також має бути надана ще до придбання товару (туру). Також зазначив, що під час проведення позапланового заходу щодо скарги гр. ОСОБА_4 від 21.05.2018 року в поясненнях ОСОБА_3 не надав документів, які б підтверджували надання ним на звернення гр. ОСОБА_4 від 14.05.2018 року письмової відповіді по туру. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувана постанова № 5.0-15 від 13.08.2018 року про накладення на позивача стягнення у розмірі 35 221,14 грн. прийнята відповідно до вимог чинного законодавства, є правомірною а вимоги позивача щодо її скасування є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав та мотивів, викладених у наданому до суду відзиві на позов, просив суд відмовити в їх задоволенні.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно даних виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, позивач, ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 6166, АДРЕСА_1, фактична адреса: 61195, АДРЕСА_2, оф. 307), зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності від 08.07.2014 року за № 2 480 000 0000 166051, перебуває на податковому обліку в Центральній ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області. Основним видом діяльності позивача за КВЕД 79.11 є діяльність туристичних агентств (а.с. 12 - 17).
За договором № 803А/14 від 29.07.2014 року, укладеним між ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур» з однієї сторони («Туроператор») та ФОП ОСОБА_3 («Турагент») з другої сторони, Турагент зобов'язується за винагороду надати послуги Тураператору з реалізації Турпродукту шляхом укладання Договорів на туристичне обслуговування від імені, в інтересах та під контролем Туроператора, а також здійснювати фактичні дії, визначені договором із самостійним набором та комплектацією туристичних груп. Турпродукт формується та реалізується Турагенту на підставі його Заявки на бронювання, направленої Туроператору по електронному та факсимільному зв'язку, або за допомогою мережі Інтернет через систему Anextour on-line представлену на офіційному сайті Туроператора www.anextour.com.ua (п.1.1 розділу 1, п.2.1 розділу 2 вказаного договору про надання послуг № 803А/14 від 29.07.2014 року).
Турагент зобов'язаний до укладання договору на туристичне обслуговування надати Туристу (споживачу) інформацію згідно ст. ст. 19-1, 20 Закону України «Про туризм» (пп.3.3.1 п.3.3 розділу 3 вказаного Договору) (а.с. 18 - 22).
Так, 28.04.2018 року ФОП ОСОБА_3 (Турагентом) було сформовано та направлено до ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур» заявку на бронювання туристичної подорожі шести туристів, в т.ч. ОСОБА_4 до Туреччини (готель The Land of legends Theme Park 5*) з 18.05.2018 року по 25.05.2018 року.
Згідно заявки на бронювання загальна вартість туру була сплачена, заявка турагентом ОСОБА_3 та туристом ОСОБА_4 була підписана (а.с. 23).
Відповідно до положень ст. 23 Закону України "Про туризм", ваучер - форма письмового договору на туристичне або на екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися відповідно до цього Закону. У договорі на туристичне обслуговування, укладеному шляхом видачі ваучера, мають міститися такі дані: найменування та місцезнаходження суб'єкта туристичної діяльності, номер ліцензії на відповідний вид діяльності, юридична адреса; прізвище, ім'я (по батькові) туриста (при груповій поїздці прізвища, імена (по батькові) членів групи); строки надання і види туристичних послуг, їх загальна вартість; назва, адреса та номер телефону об'єкта розміщення, його тип та категорія, режим харчування; розмір фінансового забезпечення відповідальності туроператора (турагента) або межі відповідальності суб'єкта туристичної діяльності за договором агентування; інші дані, обумовлені характером угоди, складом групи тощо; дата видачі ваучера.
Порядок оформлення ваучера та його використання затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері туризму та курортів.
Згідно п.1.1,1.2 Інструкції про порядок оформлення ваучера на надання туристичних послуг та його використання, затвердженої наказом Державної туристичної адміністрації України від 6 червня 2005 року №50 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 липня 2005 року за №765/11045, ваучер - форма письмового договору на туристичне або екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися відповідно до Закону України "Про туризм" (із змінами). Ваучер - документ, який є підставою і гарантією для отримання туристом оплаченої послуги або комплексу послуг у суб'єкта туристичної діяльності, що надає послуги. У разі замовлення туристом послуг у різних суб'єктів туристичної діяльності турист отримує ваучери в кількості, пропорційній кількості суб'єктів туристичної діяльності.
Ваучер оформляється суб'єктом туристичної діяльності, що реалізує туристу послугу або комплекс послуг.
Матеріалами справи також підтверджено, що Турагентом ФОП ОСОБА_3 було укладено з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, договори на туристичне обслуговування шляхом видачі ваучерів № 74730996, від 11.05.2018 року на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та № 74730997 від 11.05.2018 року на ім'я ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, за умовами яких Турагент зобов'язується відповідно до замовлення Туриста й особам, що слідують з ним, забезпечити надання комплексу туристичних послуг (туристичний продукт), який сформований постачальником послуг - іноземним туроператором «Anex tourism Worldwide DMCC», а Турист зобов'язується на умовах договору прийняти та оплатити їх (а.с. 24 - 27).
Ваучери № 74730996, № 74730997 від 11.05.2018 року відповідають вимогам ст. 23 Закону України "Про туризм" та п.1.1,1.2 Інструкції про порядок оформлення ваучера на надання туристичних послуг та його використання, не визнані недійсними установленому чинним законодавством порядку.
Як свідчать матеріали справи, 14.05.2018 року ОСОБА_4 звернувся до ФОП ОСОБА_3 із письмовою заявою, в якій просив роз'яснити йому графік та умови харчування, зокрема стосовно обіду, в готелі під час туристичної подорожі до Туреччини з 18.05.2018 року по 25.05.2018 року згідно укладених договорів на туристичне обслуговування. Окрім того, заявник просив надати йому відповідь як в усній так і в письмовій формі (а.с. 28).
Так, 21.05.2018 року гр. ОСОБА_4 до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області було подано скаргу, в якій зазначено про порушення ФОП ОСОБА_3 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки 14.05.2018 року ним неналежно проінформовано ОСОБА_4 як туриста щодо туристичної послуги, а саме: про види і способи забезпечення харчування під час туристичної подорожі до Туреччини з 18.05.2018 року по 25.05.2018 року згідно договору на туристичне обслуговування № 23/04 від 23.04.2018 року та ваучерів № 74730996, № 74730997 від 11.05.2018 року, письмової відповіді не надано (а.с. 85).
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області в строк з 09.08.2018 року по 10.08.2018 року було проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_3, який здійснює підприємницьку діяльність за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 1, офіс 107 щодо дотримання вимог ст. 8, ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджених постановою КМУ від 15.06.2006 року № 833 в частині ненадання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, придбання товару неналежної якості, відсутності куточка споживача.
Підставою для проведення перевірки були: звернення гр. ОСОБА_4 № К-681 від 21.05.2018 року; погодження Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 3633-06/27239-03 від 25.06.2018 року; наказ № 1329 від 01.08.2018 року та направлення на проведення перевірки № 2115 від 07.08.2018 року (а.с. 29, 85 - 92).
За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів 10.05.2018 року було складено, зокрема акт перевірки № 2115, у висновках якого зазначено про порушення ФОП ОСОБА_3 зокрема, п.1 ч.1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» - встановлено, що позивачем не було надано письмової відповіді на заяву гр. ОСОБА_4 від 14.05.2018 року щодо надання йому інформації про туристичну послугу обраного туру з 18.05.2018 року по 25.05.2018 року. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Також зазначено, що під час позапланової перевірки щодо скарги гр. ОСОБА_4 від 21.05.2018 року (вх. № К-381) разом з письмовими поясненнями ФОП ОСОБА_3 не надав документів, які б підтверджували факт надання у письмовій формі запитуваної 14.05.2018 року гр. ОСОБА_4 інформації по туру (а.с. 30 - 42).
В акті перевірки позивач зазначив, що з актом не згоден, щодо його висновків заперечує, заперечення будуть надані додатково (а.с. 41).
На підставі акту перевірки № 2115 від 10.08.2018 року постановою Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області № 5.0-15 від 13.08.2018 року накладено на ФОП ОСОБА_3 стягнення у розмірі 35 221,14 грн., передбаченого статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с. 44 - 45).
Копію зазначеної постанови № 5.0-15 від 13.08.2018 року було направлено позивачу поштою та ним отримано 15.08.2018 року, що підтверджується його підписом на повідомленні про вручення (а.с. 96).
Суд не погоджується з постановою Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області № 5.0-15 від 13.08.2018 року про накладення на ФО-П ОСОБА_3 стягнень, передбачених п.7 ч.1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів", виходячи з наступного.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).
Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою (ч.1 ст. 15 вказаного вище Закону).
Згідно абз.2 п.21 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. № 833, суб'єкт господарювання зобов'язаний надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари.
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 19-1 Закону України «Про туризм», інформація про умови надання туристичних послуг, яку туроператор (турагент) поширює до укладення договору на туристичне обслуговування, має доводитися у доступній, наочній формі, бути розбірливою, зрозумілою та містити відомості про види і способи забезпечення харчування під час туристичної подорожі.
Суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані надавати туристам необхідну і достовірну інформацію про туристичні послуги, права, обов'язки та правила поведінки туристів (екскурсантів), умови страхування, порядок відшкодування завданих збитків, умови відмови від послуг, правила візового митного режиму, перетинання державного кордону та іншу інформацію, передбачену цим Законом (абз.5 ч.2 ст. 24 Закону України «Про туризм»).
Виходячи з положень вказаних статей, на суб'єкта туристичної діяльності (турагента) покладено обов'язок надавати туристам необхідну і достовірну інформацію про туристичні послуги. Окрім того, така інформація повинна надаватися туристу до укладення з ним договору на туристичне обслуговування та має доводитися у доступній, наочній формі.
В судовому засіданні представник ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області зазначив, що підставою для винесення оскаржуваної постанови слугувало те, що ФОП ОСОБА_3 не надав на письмове звернення гр. ОСОБА_4 від 14.05.2018 року відповіді письмово, що є порушенням ч.1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів».
Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, оскільки ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та іншими положеннями законодавства в сфері туризму не покладено на турагента обов'язку надавати туристу (групі туристів) інформацію щодо товару (в даному випадку, туристичних послуг) виключно в письмовій формі.
Доказів протилежного представником відповідача до суду не надано.
Як зазначалося судом раніше, ФОП ОСОБА_3 з гр. ОСОБА_4 укладено договори на туристичне обслуговування у формі ваучерів № 74730996, № 74730997 від 11.05.2018 року.
У пп.4.1.1 п.4.1 розділу 3 ваучерів № № 74730996, 74730997 від 11.05.2018 року зазначено, що Турагент зобов'язується надати Туристу повну та достовірну інформацію, передбачену чинним законодавствам України та зокрема ст. ст. 19-1, 20 Закону України «Про туризм» (а.с. 24, 26).
Окрім того, у п.8.3 розділу 8 ваучерів також зазначено, що оплата вартості туристичних послуг або початок фактичного використання туристичних послуг свідчить про те, що Турист (група Туристів) до замовлення туристичних послуг та укладення договору на туристичне обслуговування отримав всю необхідну інформацію у доступній та наочній формі про організацію туристичного обслуговування за Договором, права, обов'язки та правила поведінки, умови страхування, порядок відшкодування завданих збитків, умови відмови від послуг, медичні застереження стосовно здійснення туристичної поїздки, а також правила перетину державних кордонів, митні правила України та країни тимчасового перебування, правила поведінки за кордоном щодо туристичного обслуговування за договором в повному обсязі, яка була надана у відповідності з вимогами Закону України «Про туризм», законодавства про захист прав споживачів (а.с. 25, 27).
Факт оплати вартості туристичних послуг ОСОБА_4 за ваучерами № 74730996, № 74730997 від 11.05.2018 року підтверджено копіями прибуткових касових ордерів (а.с. 70).
Суд зазначає, що оплата туру, формування турагентом заявки на бронювання туру та початок фактичного використання туристичних послуг вказує на те, що гр. ОСОБА_4 та інші туристи до замовлення ними туристичних послуг та укладення договору (ваучерів) отримали всю необхідну інформацію у доступній та наочній формі про організацію туристичного обслуговування, зокрема про види і способи забезпечення харчування під час туристичної подорожі до Туреччини та відпочинку в готелі The Land of legends Theme Park 5* з 18.05.2018 року по 25.05.2018 року.
Відповідно до ч.7 ст. 20 Закону України «Про туризм», кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв'язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору.
Доказів того, що до договорів у формі ваучерів № 74730996, № 74730997 від 11.05.2018 року після їх оформлення вносилися зміни стосовно умов, видів і способів забезпечення харчування під час туристичної подорожі, або до їх укладання турагентом не було повідомлено туристів про умови туру до Туреччини з 18.05.2018 року по 25.05.2018 року, або договори (ваучери) є розірваними, або що туристи відмовилися від подорожі, матеріали справи також не містять.
Щодо дотримання ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області процедури розгляду питання про накладення на позивача стягнень, слід зазначити наступне.
Відповідно до п.2 Порядку накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1177, на суб'єктів господарювання накладається стягнення у вигляді штрафу відповідно до статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів".
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів", в разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України "Про електронну комерцію") - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.4 вказаного вище Порядку, рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарювання та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Порядку, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку. Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарювання. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарювання про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Доказів того, що позивач належним чином повідомлявся про розгляд питання щодо накладення на нього стягнення, передбаченого п.7 ч.1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів", матеріали справи не містять.
Представник відповідача у відзиві на позов стверджував, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд вказаного питання, на підтвердження чого надав копію протоколу про адміністративне правопорушення № 50 від 10.08.2018 року (а.с. 94).
Суд не приймає до уваги як належний доказ сповіщення позивача про розгляд вказаного питання протокол про адміністративне правопорушення № 50 від 10.08.2018 року, з яким ознайомився позивач поставивши свій підпис, оскільки зі змісту протоколу вбачається про інформування позивача про розгляд 13.08.2018 року справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за результатами якої відповідачем було складено постанову № 5.0-50 від 13.08.2018 року та накладено на позивача штраф у розмірі 850,00 грн. (а.с. 94 - 95).
Таким чином, ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області порушено процедуру розгляду питання про накладення на позивача стягнень, передбаченого п.7 ч.1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів".
Доказів протилежного представником відповідача до суду також не надано.
Відповідно до ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятої ним оскаржуваної постанови № 5.0-15 від 13.08.2018 року про накладення на ФО-П ОСОБА_3 стягнень, передбачених п.7 ч.1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів".
Статтею 19 Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області витрат на правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн., слід зазначити наступне.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п.1 ч.3 ст. 134 КАС України).
Згідно положень ч.4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До матеріалів справи представником позивача долучений договір про надання правової допомоги № 28/08/2018-2 від 28.08.2018 року, укладений між ФОП ОСОБА_3 (Замовник) та адвокатське бюро «Евгенія Терплюка» (Виконавець), за умовами якого Виконавець в порядку та на умовах визначених вказаним Договором та чинним законодавством України, зобов'язується надати Замовникові правову допомогу.
Відповідно до п.3.4 розділу 3 даного договору, оплата виконаних протягом місяця послуг здійснюється Замовником протягом 5 днів з дня отримання Акту прийому - передачі наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця № 26004052218155 в ХФ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 351533 (а.с. 52 - 54).
Проте, представником позивача не надано до суду копій акту прийому - передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги №28/08/2018-2 від 28.08.2018 року, платіжних доручень, рахунків на оплату послуг, ін. документів, які б підтверджували факт перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця за вказаним договором.
Наданий попередній розрахунок вартості судових витрат ФОП ОСОБА_3 від 29.08.2018 року при розгляді даної справи з детальним переліком наданих АБ «Евгенія Терплюка» юридичних послуг на суму 11 200,00 грн. (а.с. 47) не свідчить та не підтверджує надання адвокатським об'єднанням саме тих послуг, що в ньому зазначені в рамках розгляду даної справи та те, що такі послуги були оплачені позивачем.
Оскільки позивачем не підтверджено факту понесення ним витрат на правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн. в даній адміністративній справі, тому суд дійшов висновку, що вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Згідно ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255, 257-262, 295, п.15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: 61166, АДРЕСА_1; фактична адреса: 61195, м. Харків, вул. Сумська, буд. 1, оф. 307) до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (код ЄДРПОУ 40324829, адреса: 61166, м. Харків, пр-т Науки, буд. 40, пов. 6) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області № 5.0-15 від 13 серпня 2018 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів".
Стягнути на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (код ЄДРПОУ 40324829).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст рішення складено 16 жовтня 2018 року.
Суддя О.В.Шевченко