17 жовтня 2018 року Чернігів Справа № 2540/2941/18
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І., розглянувши розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області) про зобов'язання ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.08.2018, виходячи з 53 % грошового забезпечення позивача, з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій згідно довідки Академії Державної пенітенціарної служби від 26.07.2018 № 326.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ГУПФУ в Чернігівській області листом від 13.08.2018 № 3742/03/Ш-12 протиправно відмовлено їй у перерахунку пенсії, оскільки, на думку позивача, відповідно до положень частини другої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Отже, зазначені виплати є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону України № 2011-ХІІ, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, тому мають бути враховані при обчисленні пенсії.
17.09.2018 представником відповідача надіслано до суду відзив, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не носять характер щомісячних виплат, тому, у відповідності до чинного законодавства України, не можуть включатися до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області з 30.12.2017 та отримує пенсію за вислугу років, у відповідності до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, в розмірі 53% грошового забезпечення, яку виплачує ГУ ПФУ в Чернігівській області. При цьому відповідачем під час обчислення розміру пенсії, до складу грошового забезпечення не включено матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, премії.
З наведених обставин, 01.08.2018 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області з заявою про включення вищевказаних видів виплат (зокрема, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій), з яких сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до складу грошового забезпечення та перерахунок розміру пенсії та її виплату, починаючи з 01.08.2018. До заяви позивачем додана довідка Академії державної пенітенціарної служби від 26.07.2018 № 326, в якій до складу грошового забезпечення позивача включено, зокрема, матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, премії (а.с.14).
Листом від 13.08.2018 № 3742/03/Ш-12 ГУ ПФУ в Чернігівській області відмовлено позивачу у здійсненні такого перерахунку з тих підстав, що виплати додаткових видів грошового забезпечення (матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій) не є щомісячними та мають компенсаційний характер, тому не підлягають включенню до грошового забезпечення позивача, з якого останньому обчислюється пенсія (а.с.15-17).
Вважаючи такі доводи ГУ ПФУ в Чернігівській області такими, що суперечать вимогам законодавства, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Так, у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
В рішенні від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист” (справа про ветеранів органів внутрішніх справ) Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011).
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей” (далі - Постанова № 393) пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
У свою чергу, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII).
Так, військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (частина 2 статті 1-2 Закону № 2011-XII).
Відповідно до частин першої-третьої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Водночас Законом № 2011-XII також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 Закону № 2011-XII).
Умови, розмір та порядок виплати особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби вищевказаної допомоги визначені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 № 222 (далі - Інструкція № 222), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Так, грошове забезпечення складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 1.4 Інструкції № 222).
Відповідно до пункту 9.1 Інструкції № 222 особам рядового і начальницького складу, у тому числі тим, хто перебуває у розпорядженні, виплачується матеріальна допомога у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, зокрема, для оздоровлення в разі вибуття в чергову відпустку.
Наведеним вище нормативним актом також регламентовано умови та порядок виплати особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Особам рядового і начальницького складу, у тому числі тим, хто перебуває у розпорядженні, виплачується матеріальна допомога у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, зокрема, для вирішення соціально-побутових питань за мотивованим рапортом (пункт 9.1 Інструкції № 222).
Отже, вищевказані види допомог є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які, відповідно до Інструкції № 222, відносяться до складу грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
З системного аналізу вищевказаних норм матеріального права вбачається, що матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премії, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, з розміру якого обчислюється пенсія.
Аналогічна правова позиція була неодноразово висловлена і Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 (справа № К/9901/1366/18 К/9901/1368/18 2а-5232/11/2670) та від 20.02.2018 (справа № К/9901/1372/18).
У відповідності до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У свою чергу, факт сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань підтверджується довідкою Академії державної пенітенціарної служби від 26.07.2018 № 326, (а.с.14).
У відповідності до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.
Згідно з частиною першою статті 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожній фізичній або юридичній особі забезпечується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У свою чергу, як встановлено судом, позивач мала обґрунтовані та розумні сподівання на перерахунок пенсії за вислугу років у правильному розмірі.
При цьому, ухиляючись від здійснення перерахунку пенсії позивачу, виходячи з 53 % грошового забезпечення, з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, відповідач невиправдано втручається у право позивача на мирне володіння належними йому грошовими коштами.
Досліджені обставини справи свідчать про порушення ГУ ПФУ в Чернігівській області частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У свою чергу, у відповідності до статті 84 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон № 1788-XII) при виникненні права на підвищення пенсії перерахунок призначеної пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15-го числа.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем заяву про перерахунок пенсії, з урахуванням всіх складових грошового забезпечення (зокрема, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), подано до ГУ ПФУ в Чернігівській області 01.08.2018.
Водночас, згідно зі статтею 98 Закону № 1788-XII перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв'язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.
З системного аналізу вищевказаних норм матеріального права вбачається, що при виникненні права на підвищення пенсії перерахунок призначеної пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15-го числа, та провадиться перерахунок за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів.
Отже, суд дійшов висновку, що оскільки позивач із заявою про перерахунок пенсії звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області 01.08.2018, то, в силу статей 84 та 98 Закону № 1788-XII, перерахунок останньому має бути проведено з першого числа місяця та за 12 місяців перед поданням додаткових документів, тобто, починаючи з 01.08.2018.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, завдання адміністративного судочинства досягаються шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
При вирішенні даної справи судом враховані положення частини другої статті 2, частини другої статті 77 та пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 повністю.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, згідно з частиною першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704,80 грн., сплачений згідно квитанції від 21.08.2018.
Керуючись статтями 9, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01.08.2018, виходячи з 53% грошового забезпечення ОСОБА_1, з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій згідно довідки Академії Державної пенітенціарної служби від 26.07.2018 № 326.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Позивач: ОСОБА_1 (проспект Перемоги, 89/28, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
Відповідач: Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940).
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повне рішення суду складено 17.10.2018
Суддя І.І. Соломко